Іван Нечуй-Левицький “Баба Параска та баба Палажка” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет про постійні сварки жінок-сусідок.
“Баба Параска та баба Палажка” скорочено
НЕ МОЖНА БАБІ ПАРАСЦІ ВДЕРЖАТЬСЯ НА СЕЛІ
Головна героїня гумористичної повісті – баба Параска, завжди нарікала на сусідів. Особливо на «капосну бабу Палажку Солов’їху». У неї був найгарніший, на її думку, чоловік Омелько. А в Палажки найгірший Соловейко.
По словам Палажки, Параска називала її поповою сучкою, хоча сама скаржилась йому постійно на чоловіка та пасинка, які побили її. Параска сказала, що вона сама винна, адже нічого було першою чіплятися до пасинка.
Параска кожного року ходила до Києва на Великдень їсти паску у печерах. Перед походом завжди просила у всіх пробачення, а потім знову лаялась та розпускала язика. Скрізь вона була перша: і на хрестинах, і на поминках. Та жодного разу не упускала можливості всіх повчати.
Одного дня підсвинок Параски забіг до городу Палажки. Параска була відсутня вдома, тому сусідка вибрала цибулю у неї та продала жидам, щоб перекрити шкоду від свині. Параска нажалілась попу, от через те Солов’їха прозвала її поповою сучкою. Та й сама Палажка, коли її бив Соловейко бігла туди жалітись.
Потім, як навмисно, небіж Параски − Тиміш, одружився з Палажчиною дочкою Мотрею. Параска принципово не пішла на весілля. Тому небіж на третій день забрав всю рідню та пішов до Параски, просити до себе в гості. В хаті сусідки почали сваритись, і Параска втекла.
Якось стояла спека і Параска саме варила на городі вечерю як побачила відро Палажки. Вона взяла й кинула туди кропиви та з сусідкою Левадихою змовились скупати Палажку. Сіли в кущах спостерігати: як тільки Палажка обпекла ноги кропивою, то жінки вискочили та облили нещасну крижаною водою. Ой як вона кричала та лаялась. Довго не говорила з Параскою, а остання вважала все жартом.
Параска вважала себе доброю людиною, бо згрішила лише раз – пробила дякові у кормчі голову кочергою за те, що дячиха вишкірялась до Парасчиного чоловіка. Коли це сталось, то в корчмі була ще Палажка Солов’їха, тож Параска була впевнена, що про цю бійку говоритиме все село. Отак і жили. Параска планувала взагалі вибратись на кубанські степи аби не жити поруч з Палажкою.
II
БЛАГОСЛОВІТЬ БАБІ ПАЛАЖЦІ СКОРОПОСТИЖНО ВМЕРТИ
Цю частину розповідає баба Палажка, яка в усіх бідах звинувачувала Параску: вона кожного дня бігала до попа, дяка та проскурниці, щоб доносити на неї. Тому Палажка вирішила, що краще вже померти.
І звичайно вона не відьма, як стверджувала Параска, бо вже б давно на неї щось наслала. До того ж Палажка кожного року на Великдень ходить до Лаври, а сусідка лиш раз на рік до церкви ходить. Тому її потрібно взагалі на Сибір відправити.
Палажка дуже гордилась тим, що молодша за Параску, яка бігала молодицею за хлопцями. В той час як до сусідки ніхто не засилав старост, Палажка видала аж двадцять гарбузів. Ото тільки Омелька вдалось піддурити їй.
Якось Параска прийшла до Палажки в гості. Її почали приймати пасинок з невісткою та чоловік Соловейко. Як гостя пішла додому, то Палажку теж позвали до столу. А вона давай усіх сварити та докоряти, чіплятися до чоловіка. Допекла його так, що той почав бити жінку. Палажка втекла до доньки, а в неї Параска саме була. Палажка доньку теж почала сварити. За неї вступився чоловік. Так Палажка побігла до найменшого сина жалітись, але він теж вважав матір винною в цій ситуації.
Ох і розсердилась вона! Схопила сокиру та побігла до пасинкової хати: порубала припічок, піч, комин, чернінь та порізала його курчат. Нехай вибираються звідси. Зваривши обід та пообідавши, вона схопила ікону Святого Миколая та побігла жалітись священику. Навіть не побоялась, коли Параска перейшла дорогу з пустими відрами. В неї ж була ікона.
Не дивлячись на те, що волосний був кумом Палажки, її покарали за розвалену піч штрафом та холодною. Довго там не сиділа. Стукала так, що ікону розбила. Прибігши додому, жінка заявила, що москаль забрав за штраф речі зі скрині, які вона готувала на смерть.
Як тільки старшому сину Петру виповнилось 18 років, Палажка напоумила його оженитись на старшій дівчині. Щоб було кому працювати вдома. Він і взяв собі Олену. Спершу невістка була слухняна, а потім почались сварки. По дорозі на поле, Палажка повчала сина, а той не витримав та випріг вола з воза й пішов додому.
Знову жінка розсердилась та вирішила всіх провчити. Вона зібрала речі й пішла в монастир. За літо побувала в Києві, Почаєві та інших святих місцях. В неї душа раділа коли згадувала, що рідня за нею плаче. Повернулась Палажка додому аж зимою. Зустріли її радо, адже думали, що жінки на світі вже давно немає. Зібравшись на вечірню службу, Палажка вийшла з хати та побачила Параску. Враз згадались всі біди, які стались через цю сусідку. Така злість взяла, що аж кольнуло в печінці. Час від часу досі хватає, навіть дихати стає важко.
Авторські права на опублікований переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
класно