“Берег любові” Олесь Гончар скорочено

“Берег любові” Олесь Гончар скорочено читати роман Ви можете за 20 хвилин. Але стислий переказ “Берег любові” не донесе всіх деталей та стилю твору,

“Берег любові” короткий зміст

Події відбуваються на півдні України. В центрі розповіді — доля старого майстра вузлов’яза з вітрильника «Оріон» Андрона Ягнича, його юної племінниці медсестри Інни Ягнич, історія її любові.

І

У фортеці біля моря дівчата з місцевого медучилища проходять практику, тут також хлопці-археологи займаються розкопками. Віра Костянтинівна має найбільшу пошану серед дівчат, так як хоча і має суворий характер, але справедлива. Вона навчає дівчат не тільки медицині, а й розказує про свої поїздки з Червоним Хрестом по світу у місця епідемій. Серед дівчат Інна Ягнич – гордість училища, відмінниця, поетеса. Її пісня «Берег любові» виконується місцевим гуртком, і навіть звучала по радіо. Вже всі студентки розподілені, Інні пропонували найкращі місця, але вона вирішила повернутися у рідне село Кураївку до близьких і свого коханого Віктора.

ІІ

Не зважаючи на свою популярність Інна не втрачає доброти і людяності, вона хоче скоріш повернутися і зустрітися з Віктором, якого посадили у в’язницю за те, що на великій швидкості мотоциклом збив натовп дітей з піонерського табору. Інна розуміла, що він винний, але не засуджувала, так як добре знала його пристрасть – швидкість. Саме йому і була присвячена її пісня.

Увечері дівчата, археологи і археологи-водолази збираються на танці, всі жартують. Серед них був скромний археолог Росавський, який краще всіх знав історію і вмів розшифровувати старі письмена. Росавський і Інна починають розмовляти і молодий археолог розповідає їй про Овідія і про те, що вважає, що колись він тут перебував у засланні. Потім він зізнається Інні в коханні, і вона розуміє, що з ним її чекає щасливе майбутнє, але відмовляє Росавському і просить залишити її одну.

Фантазія місячної ночі

Історія вигнання Овідія: Імператор Август засилає Овідія на край римської імперії. Для Овідія це гірше смерті, адже його життя – це Рим, місто де він творить і всі його чують. Минає деякий час і Овідій відправляється у глиб завойованих земель, де знайомиться з місцевим населенням і виявляється, що вони не такі варвари як їх описували військові. Виникає взаємна любов між Овідієм і місцевою молодою танцівницею і співачкою Кигиткою. Кигитка допомагала йому справлятися зі старістю і вигнанням, а він за її любов увіковічує її молодість у своїх віршах.

ІІІ

Інна Ягнич залишилась одна на мурі і думає про кохання Овідія, потім подумки прощається з містечком, адже скоро вона повертається у рідну Кураївку. Вона бачить як до порту підходить вітрильник «Оріон», на якому її дядько працює корабельним майстром.

ІV

Вночі вітрильник «Оріон» з курсантами повертається весь пошарпаний, він потрапав у шторм і чудом не потонув. Під час шторму травмувало дядька Ягнича, у нього загострився апендицит… він був на межі життя і смерті. Але він відчував відповідальність перед ще недосвідченими курсантами і хотів вижити. Він переніс операцію і прийшов до тями. Наступного дня після шторму команда врятувала грецьких рибалок,  які також потрапили у шторм.

Ягнича всі поважали і любили, його вважали невід’ємною частиною «Оріона». Так і теперішній капітан, був колись курсантом на його «Оріоні». dovidka.biz.ua Ягнич мав залізне здоров’я і вдачу, не один раз виживав, в той час як його товариші вже повмирали. Але він був самітній, його дружину і двоє дітей було вбито, коли їх перевозили кораблем під час війни. Тепер «Оріон» був його життям.

V

Під час повернення «Оріона» Ягнич спілкується з капітаном, який пропонує йому відправитись у оздоровчий центр після прибуття додому, але Ягнич відмовляється. Також Ягнич сердиться на молодого лікаря, який його оперував, так як не довіряє лікарям. Але коли почув розмову лікаря з одним з викладачів і те як той озивається про нього, почав поважати. Коли вітрильник приходить до порту Ягнича зустрічає його старий товариш механік, який переїхав сюди жити за пропозицією Ягнича.

VІ

Вдома друг-механік пропонує залишитись з ним доживати віка, але Ягнич не уявляє своє життя без «Оріона». «Оріон» починають ремонтувати після шторму, а Ягнича направляють на комісію для отримання путівки. Та коли комісія завершилась (він відмовився від путівки) і Ягнич приходить на свій вітрильник, та бачить, що в його майстерні хтось інший. dovidka.biz.ua З опалу забирає з майстерні свій наперсток і інші речі. Йому сповіщають, що його вирішено списати. Ягнич просить капітана піти ще в один рейс та йому відмовляють.

VІІ

Ягничу влаштовують царські проводи на «Оріоні», всі його вшановують. Він розуміє, що якщо б пішов і попросив, його б залишили та гордість не давала це зробити. Також він починає розуміти, що його дійсно наздогнала старість. На «Оріоні» йому вручають грамоту, роблять його довічним почесним членом екіпажу та віддають сундучок з парусними голками. На березі його зустрічає друг-механік. Ягнича поглядами проводжають усі члени екіпажу з «Оріона» і він обертається лише тоді, коли ніхто не міг побачити його обличчя. Він останній раз дивиться на свій «Оріон». Ягнич йде до автобусної зупинки і їде в Кураївку.

VІІІ

Інна приїхала до Кураївки і її одразу направили працювати у вагончику на тік, де саме були жнива. В перший же день сталася аварія – придавило водія-солдата. Інна надала першу допомогу і її похвалив голова колгоспу Сава Данилович Чередниченко. Він розповідає їй за посуху, яка не дає йому зібрати обіцяного зерна. Чередниченко був великою людиною, за його працьовитість та уміле керування  він був відомий за межами району та області, також його поважали жителі села. Саме він допоміг Інні зі вступом до медучилища, так як його дружина Варвара Пилипівна, котра була місцевим доктором, сильно хворіла і шукала собі заміни. Також Чередниченко був хорошим шкільним другом її дядька-моряка Андрона Гурійовича Ягнича і завжди приходив, коли той приїжджав до них з рейсу.

На току також працюють Інині батько-механізатор і молодший брат, їх всі називають «ягничівський екіпаж», колись батько працював з матір’ю, та потім її підмінив брат. Їх поважають, пишуть про них в газетах, вони передовики.

ІX

Інна згадує свого Віктора, як він всім дошкуляв, як соромив своїх батьків-педагогів, як вилетів з морехідки. Вона приходить до музею в клубі, який створив батько Віктора Панас Омелянович і розпитує його про сина, якого вже мали звільнити. Батько каже, що Віктору зараз соромно повертатися до рідного дому, тому він живе і працює в райцентрі. Інна їде до нього. Віктор працює на катку, кладе асфальт. Розмова спочатку не йде, Інна помічає зміни у Вікторові, в його поведінці. Він каже, що змінився і радий, що Інна його чекала. Інна просить повернутися його в Кураївку і він їй це обіцяє.

X

Інна повертається додому і застає застілля, вся сім’я і сусіди зібралася вшанувати приїзд її дядька. Всі веселі, жартують розповідають про новини, але Андрон Гурійович сидить сумний. Приїздить Чередниченко і розганяє всіх по роботах, так як жнива, а сам зостається з Гурійовичем. Андрон розповідає Чередниченку, що він приїхав не у відпустку, а на завжди. Чередниченко пробує його підбадьорити і знайти якусь роботу.

XІ

Гурійович починає жити у сестри під грушою поки ще тепло. Сестра розповідає про непутящого Віктора і кохання Інни до нього.

Одного дня Гурійович вирішив пройтись селом, він зайшов на кладовище до батьків, потім на подвір’я до далекої родички-вдовиці Нельки, яка гордилася сином і не знала куди його відправити на навчання до морехідки чи до торгівельного. Просить Гурійовича поговорити з ним.

XІІ

Далі Гурійович зайшов до палацу культури, де був музей його товариша Панаса Омеляновича (батько Віктора). Вони розмовляють про Інну і Віктора, Омелянович сподівається, що Інна зможе виправити його сина. Вони розглядають фотокартки видатних жителів села, серед них є і Гурійович. Також там фотографія кураївської красуні-льотчиці Сані Хутірної, в яку всі місцеві хлопці були закохані, а вона поїхала з села на навчання, а згодом загинула під час війни. Довідник цікавих фактів та корисних знань

Блукаючи селом Гурійович заходить до дитсадка, де працює його сестра. Він дуже любить дітей і починає з ними гратися, розповідати історії з життя, порівнює дітей з дельфінами.

XІІІ

Закінчуються жнива, у Чередниченка люди просять свята, та він відмовляє, так як через посуху не має з чого радіти. Інна розмовляє з ним і питає, як йому вдається при своєму становищі не зачерствіти до людей. Він відповідає, що, коли він згадує своїх фронтових товаришів, які загинули, то не має чинити не по людські.

Комбайнери збираються тепер в Казахстан, разом з ними їдуть батько і брат Інни.

XIV

До Гурійовича збігаються всі місцеві діти, він вчить їх в’язати вузли, прививає любов до моря. До нього приїздить Чередниченко і вони згадують молодість, потім Чередниченко скаржиться на засолення частини земель через погане зрошення і що ніхто за це не несе відповідальності.

XV

«Оріон» вийшов у перший свій рейс без Андрона Гурійовича Ягнича. Вся команда постійно його згадує, а нові курсанти взагалі зробили з нього міфічну особистість. Тепер, якщо щось не так на кораблі, то це тому що Ягнича немає.

XVІ

Чередниченко захворів і Інна їде ставити йому банки, тим часом до неї приходить Віктор. Мати Інни розмовляє з Віктором наодинці, журить його і хоче зрозуміти чи змінився він. Коли відчуває, що Віктор не принесе щастя дочці просить кинути її, а вона йому за це подарує автомобіль. Віктор тільки розсміявся з цього. Дочекавшись Інни Віктор з нею їде.

XVІІ

Інна і Віктор сідають у його «газик» і він мчить на повній швидкості до моря. Інна злякалася і свариться з ним, хоча і розуміє, що тільки швидкість дає Віктору відчуття життя. Розмовляючи, вони розуміють, що у них різні погляди та кохання перемагає і вони миряться.

XVІІІ

Гурійович приходить до Нельки, котра розповідає йому, що її Сашко вступив до морехідки, хоча вона його відправляла в торгівельний. Ягнич хвалить і поздоровляє Сашка.

XІX

До Гурійовича приїжджають з будівництва комплексу для шахтарів та пропонують роботу. На берег моря витягнули стару списану лайбу і потрібно було переобладнати її в корабель-ресторан. Його призначають головним консультантом і дають йому у поміч карпатського хлопця-різьбяра Оксента.

XX

Цілий вечір Гурійович разом з Оксентом вирішували як переобладнати лайбу. Вже пізньої ночі Гурійович пішов до номеру спати, а Оксент зголосився його провести. Дорогою вони помітили як крали ванни і Гурійович налякав злодіїв, та Оксент злякався і сказав, що краще цього було не робити, так як їм можуть відомстити. dovidka.biz.ua Гурійович накричав на Оксента за страх, та коли сам опинився у номері і почув п’яні крики унизу – налякався перший раз у житті.

XXІ

Гурійович живе на будівництві, до нього у гості приходить Інна. Він розповідає їй про моряцьку справу, про силу духу людського та дарує свою парусину голку на пам’ять про себе.

XXІІ

Повертаються з Казахстану комбайнери, брат Інни помужнів, за ним починають ходити дівчата. Інна провідує Омеляновича і він їй дякує, що вона не кинула Віктором і питає коли вони збираються одружитися. Та Інна не хоче поспішати з цим питанням.

В палаці культурі відбувається свято, виступають місцеві ансамблі, виконується пісня Інни «Берег любові», місцеві її люблять. Інна чекає на Віктора та він не прийшов і вона йде додому. Вже дома її викликають до медпункту, так як вже після свята приїхав до палацу Віктор і машиною збив свого батька, який його чекав. Батько помирає у Інни на руках, вона проганяє Віктора. Всі свідчать проти нього, що він був напідпитку і їхав з великою швидкістю. Через декілька днів Віктор йде до моря і топиться.

XXІІІ

Інна отримує листа від археолога Росавського, який пише, що досі її і кохає і його пропозиція в силі. Ягнич на будівництві зажив слави діда, що до всього дуже прискіпливо ставиться і постійно критикує, та завдяки йому і будівництво йде без затримок, а всі люди милуються проробленою роботою. До Ягнича приходить Інна, яку Гурійович втішає після смерті Віктора.

XXІV

В Кураївці починається епідемія грипу «Гонконг»… Майже всі жителі занедужали, Інна також хвора, але все рівно ходить та лікує інших. Чередниченко вирішує поставити у селі пам’ятник плугу і для цього знайшов найстарішого плуга. Далі селяни перевіряють поля і сподіваються на гарний врожай цього року.

XXV

Будівництво здравниці для шахтарів вже завершується і починають прибувати перші відвідувачі. Ягнич товаришує з першим прибулим шахтарем і показує своє творіння. Вони вшановують працю один одного.

XXVІ

«Оріон» повертається з плавання і проходить повз береги Кураївки і здравниці для шахтарів. Команда помічає на березі корабель, який є копією «Оріона» і розуміють чиїх це рук справа. Вони розуміють як сильно образили старого Ягнича.

XXVІІ

Корабель-кафе нарешті збудовано, всі приходять помилуватися витвором рук Ягнича та різьбяра Оксента. Начальство дякує Ягничу за роботу і пропонує назвати кафе на честь його «Оріона», та Ягнич обурюється і каже, що не може існувати двох «Оріонів». Далі йому пропонують залишитись працювати на комплексі у якості наглядача-сторожа за пляжем і він погоджується. Ягнич продовжує наглядати за своїм піратським кафе і «ганяє» піратів-офіціантів.

XXVІІІ

У Ягнича день народження. До нього приїздить його друг механік, потім двоє курсантів з «Оріона», вони привозять йому нову парадну форму. Серед курсантів був хлопець з сусіднього села та старшокурсник, інтелігентний син дипломата, якого Ягнич добре знав і поважав. Потім приходить Оксент, рідня Ягнича з Інною та Чередниченко. Вони святкують день народження Ягнича у кафе. Всі шанують Ягнича, він щасливий за повагу від людей. Курсант-старшокурсник запрошує Інну до танцю і розповідає їй про Ягнича, як його всі поважають на «Оріоні» і як Ягнич у потрібну хвилину підтримав його, коли він вже хотів кинути морехідку. Інна з курсантом гуляють вздовж моря і відчувають взаємну симпатію.

XXІX

На полях дозріває пшениця і все село збирається за традицію на свято першого снопа. Чередниченко просить дозволити Ягничу зрізати перший сніп і всі його підтримують. Починаються жнива, пшениця цього року вродила на славу. Ягничу приносять радіограму з запрошенням прийняти участь у престижному плаванні на «Оріоні».

Олесь Гончар “Берег любові” короткий зміст Ви можете доповнити улюбленими цитатами чи своїми враженнями від роману через форму коментарів.

Автор переказу – Гнатюк Юлія (J-G)

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua від 16 серпня 2016 року.