Виписати з твору «Білий кінь Шептало» цитати з твору, які навчають бути особистістю допоможуть приклади з оповідання В. Дрозда.
«Білий кінь Шептало» фрази, які навчають бути особистістю
7 фраз, які навчають бути особистістю:
- “змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам”
- “Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним…”
- “До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування”
- “Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога.”
- “А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.”
- «Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, відчув себе таким сильним, що знову заіржав, цього разу грізно та бойовито, перегукуючись із громами.»
- “Головне, щоб він, Шептало, знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім”
10 фраз, які навчають бути особистістю з твору «Білий кінь Шептало»:
- «Побіля вільних коней теж жив страх, але ж інший, не Шепталів страх перед Степаном, а будоражливий, живлющий страх, що, кликав до відважної боротьби, до змагання».
- «із звичною покірністю ступив кілька кроків за босим хлопчаком і раптом з болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю».
- «Білий кінь задер голову, сп’яніло заіржав, не в силі стримати буйної радості».
- «Коли вже бути відвертим до кінця, то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові…».
- «Скільки потрібно було днів тихої, непомітної боротьби, поки Степан змирився, що Шептало йде на водопій трохи збоку, трохи позаду, ніби він зовсім не бригадний, а сам по собі! Ні, він не бунтував, не ліз під батіг, а тільки відставав щодня на півголови, на півкроку і озирався на конюха, вкладаючи в той погляд увесь розум білого коня: мовляв, ти ж знаєш, я не підведу, я інакший, ніж вони, нас з тобою таких тільки двоє…».
- «Зате скільки незалежності в крутім вигині шиї, в густій гриві, у розміреному ритмі струнких ніг!»
- «Потім вони до самого вечора паслись удвох на лісових галявинах та просіках, і мати розповідала про гордих білих коней — його дідів та прадідів, що гарцювали на залитім різноколірними вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи».
- «А в цих владних пахощах далечі ховався п’янкий дух забутої волі, що просочився крізь сотні поколінь білих коней та несподівано сколихнув Шептала».
- «Білий кінь з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на задні нога, біснувато стріляючи страшними, кривавими очима. Цієї хвилини він був справжнім білим конем, відважним та одчайдушним, як його далекі предки».
- «Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав’яних, утаємничених обріїв воля; воля пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав І молодого сіна. Йому ще ніколи в житті не бігалося так легко… Не було ні хомута, ні голобель, і ніхто не сіпав за віжки, вказуючи шлях».
Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!
