«Бременські музиканти» читати, скачати. Брати Грімм

Казка «Бременські музиканти» читати повністю, скачати текст твору та слухати аудіо, автор – Брати Грімм. Переклад – Олег Гнатюк.

Брати Грімм «Бременські музиканти» скачати

Казка «Бременські музиканти» скачать fb2, pdf, epub. Казку «Бременські музиканти» братів Грімм завантажуйте повністю і безкоштовно (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):

*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:

FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;

EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;

PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.

«Бременські музиканти» скорочено допоможе швидко згадати основні події у творі.

Брати Грімм «Бременські музиканти» аудіо

Казка «Бременські музиканти» читати

Колись давно жив собі старий віслюк. Він надто постарів і вже не міг працювати так, як раніше. Тож господар вирішив позбутися його. Але віслюк мав власний план. Він надумав вирушити до міста Бремен і стати там міським музикантом.

Рано-вранці віслюк вирушив дорогою до Бремена. Через деякий час він натрапив на старого пса, що лежав просто посеред дороги. Старий пес покинув свого господаря з тієї ж причини, що й віслюк.

Віслюк запропонував псові приєднатися до нього й разом стати музикантами в Бремені. Пес із вдячністю погодився.

Невдовзі мандрівники зустріли старого кота, який лежав край дороги. Його історія була майже такою самою, як у віслюка та пса. Віслюк запросив кота приєднатися до їхнього гурту, що прямував до Бремена, і кіт радо погодився.

Опівдні троє друзів натрапили на старого півня. Як і решта, півень довгі роки вірно служив своєму господареві. Але тепер він постарів і більше не був потрібен. Компанія з радістю запросила півня стати частиною їхнього музичного гурту на шляху до Бремена.

Разом четвірка продовжила довгу дорогу до Бремена. Та згодом настала ніч, і мандрувати стало надто темно. Тварини вирішили зупинитися на ночівлю в лісі. Зручно вмостившись на гілці дерева, півень помітив удалині вогні якогось будинку.

— Ходімо до того будинку, — запропонував півень своїм друзям. — Можливо, там знайдеться їжа і тепле місце для ночівлі.

Змерзлі й голодні, інші тварини одразу погодилися.

Коли вони наблизилися до будинку, то почули гучні, грізні голоси. Віслюк тихенько підкрався до вікна й зазирнув усередину. Там він побачив ватагу розбійників, які влаштували розкішний бенкет за обіднім столом. Уся кімната була заставлена награбованим добром.

Тварини швидко придумали план, як налякати розбійників.

Кожен із них виліз один на одного. Пес став на спину віслюкові. Кіт видерся на пса. А півень зручно влаштувався на котові. У темряві вони скидалися на страхітливу потвору.

Вони підійшли до великого вікна, і кожен почав виконувати свою особливу партію. Віслюк заревів, пес загавкав, кіт нявчав щосили, а півень голосно закукурікав.

Їхній гучний хор лунав дедалі сильніше, аж поки всі разом вони не влетіли крізь вікно.

Страшенне ревище чудовиська, яке увірвалося до будинку, нажахало розбійників. Вони покидали все, що мали в руках, і миттю втекли, залишивши після себе і вечерю, і награбовані скарби.

У будинку було тепло й сухо. Четверо тварин страшенно зголодніли. Вони швидко доїли все, що залишилося після розкішного бенкету розбійників. Потім, стомлені дорогою та пригодами, загасили світло й поснули.

Через деякий час розбійники озирнулися на будинок і побачили, що в ньому темно. Здавалося, всередині панує цілковита тиша. Отаман наказав одному зі своїх людей повернутися й розвідати, що там відбувається.

Коли розбійник дістався будинку, він обережно відчинив двері й навшпиньки зайшов усередину. Кіт миттю прокинувся, і його очі засвітилися в темряві, мов жарини. Прийнявши котячі очі за розпечене вугілля в печі, розбійник спробував запалити від них сірник.

Розлючений тим, що йому тицьнули просто в очі, кіт стрибнув розбійникові в обличчя, шиплячи, плюючись і дряпаючись.

Розбійник сахнувся назад і наступив псові на хвіст. Пес одразу схопився й вкусив його за ногу. Розбійник кинувся до дверей, але налетів на віслюка, і той щосили копнув його.

Стривожений усім цим гамором, півень голосно закукурікав зі свого місця під стелею.

Побитий і до смерті наляканий, розбійник стрімголов утік.

Кульгаючи, він якнайшвидше повернувся до табору.

— У будинку відьма! — задихаючись, вигукнув він до отамана. — Вона дмухнула на мене і подряпала обличчя своїми довгими кігтями. Потім якийсь чоловік штрикнув мене ножем у ногу, а велетень ударив дерев’яною палицею. А ще один, з даху, кричав: «Тягніть сюди цього негідника!» Я ледве врятувався!

Відтоді розбійники більше ніколи не поверталися до того будинку.

А чотирьом бременським музикантам будинок дуже сподобався. Вони вирішили залишитися там назавжди.

До Бремена вони так і не дісталися. Але жили довго й щасливо.

© Автор перекладу – Олег Гнатюк