“Дикі лебеді” Андерсен скорочено читати на українській мові Ви можете за 5 хвилин. Короткий зміст казки “Дикі лебеді” не донесе всіх деталей, тому краще її читати повністю.
“Дикі лебеді” скорочено
Давно жив король, у якого було одинадцять синів і донька Еліза. Діти щасливо росли, доки не померла їхня мати. Король одружився з злою жінкою, яка зненавиділа його дітей. Вона віддала маленьку Елізу селянам у село, а принців перетворила на диких лебедів.
Коли Елізі виповнилося п’ятнадцять років, вона повернулася додому. Побачивши, яка дівчина гарна, мачуха ще більше розгнівалась і вирішила позбутися її. Чаклунка наслала на дівчину трьох жаб, але вони перетворилися на червоні маки й не змогли зашкодити невинній. Тоді мачуха обмазала пасербицю брудом, і навіть рідний батько не впізнав дочку та вигнав її з дому.
У лісі Еліза заснула й побачила у сні братів — ще дітьми, які грали, навчалися й розглядали чудову книгу з малюнками, що коштувала півкоролівства.
Вранці, скупавшись у струмку, дівчина знову стала прекрасною. Невдовзі зустріла стареньку, яка розповіла про одинадцятьох лебедів із золотими коронами на головах. Серце підказало Елізі, що це її брати. І справді, ввечері лебеді прилетіли та перетворилися на юнаків.
— Ми змушені вдень літати в подобі диких лебедів, — пояснив старший брат. — Лише після заходу сонця знову стаємо людьми. Ми живемо за морем, а дорогою відпочиваємо лише на крихітній скелі. Лише раз на рік маємо право повернутися на батьківщину — на одинадцять днів.
— Візьміть мене з собою! — попросила Еліза.
У плетеній сітці з верболозу брати перенесли сестру через море. Страшною була нічна буря на скелі, меншій за голову тюленя, де вони ледве знайшли притулок.
У чужій країні Еліза постійно думала, як врятувати братів. І одного разу уві сні до неї з’явилася фея Фата-Моргана. Вона сказала: щоб зняти чари, потрібно нарвати кропиви, розім’яти її босими ногами, спрясти нитки й сплести з них одинадцять сорочок. Але весь час роботи дівчина мала мовчати, інакше брати загинуть.
Еліза почала працювати, терплячи страшні опіки від кропиви. Та молодший брат зцілював її слізьми — там, де падали краплі, біль зникав.
Одного разу її побачив молодий король і забрав до свого замку. Еліза прихопила сорочку і волокно, щоб продовжити роботу. Король закохався і зробив її своєю нареченою, хоча архієпископ підозрював дівчину у відьомстві.
Уночі королева тихцем йшла до кімнати, схожої на печеру, і плела сорочки. Але, коли дійшла до сьомої, волокно закінчилося. Довелося йти на кладовище по нову кропиву. Архієпископ побачив це й остаточно вирішив, що молода королева — відьма.
Елізу схопили й засудили до спалення. У в’язниці вона встигла доплести останню сорочку.
На світанку брати прилетіли захищати сестру, але, як тільки зійшло сонце, знову стали лебедями. Елізу везли до багаття. Кат уже схопив її за руку, та в цю мить дівчина накинула сорочки на братів. Закляття зникло, і вони знову стали людьми. Лише наймолодший лишився з крилом замість руки — сорочка для нього була недоплетена.
— Я невинна! — вигукнула Еліза й знепритомніла.
Брати розповіли всю правду. Дрова для багаття перетворилися на кущ червоних троянд, а посередині розквітла одна біла. Король поклав її Елізі на груди, і вона прокинулася, відчувши в серці мир і щастя.
Клас!