“Снігова королева” скорочено українською читати варто, щоб згадати сюжет казки Г.Х. Андерсена, про дружбу двох дітей.
«Снігова королева» скорочено (аудіоказка)
“Снігова королева” скорочено читати
Оповідання 1, в якому йде мова про дзеркало та скалки.
«Жив один лихий троль. Він був злючий-презлючий, наче сам чорт!». Троль виготовив дзеркало, в якому все хороше зменшувалося, а все погане здавалося ще гіршим.
Троля дуже забавляла його нова іграшка, і його учні всюди бігали з чарівним дзеркалом, яке спотворювало як добре, так і зле. Якось вони наважилися піднятися на небо, «щоб посміятися над ангелами і самим Творцем».
Однак учням злого троля не судилося здійснити свій підступний план: несподівано дзеркало вирвалося з їхніх рук, «полетіло на землю і розбилося». Мільйони найдрібніших уламків розлетілися світом і наробили чимало бід. Потрапляючи в око людини, вони перетворювали її на злісного, холодного егоїста. «Деяким людям скалки потрапляли прямо в серце, і це було найжахливіше: серце перетворювалося на маленьку крижинку…» Дивлячись на це, «злий троль лише реготав».
Оповідання 2. Хлопчик та дівчинка.
Кай і Герда, хлопчик і дівчинка з бідних сімей – не були рідними, але любили один одного, як брат і сестра. У них був свій садок під дахом, де росли троянди. У теплу пору вони проводили у садку весь час, вигадуючи різні ігри, а взимку любили влаштуватися біля теплого вогнища та слухати дивовижні історії, які їм часто розповідала бабуся.
Одного дня, сидячи біля вікна і милуючись снігом, Кай запитав у бабусі: сніжинки — наче білі бджоли, а чи є в них королева, як у справжніх бджіл? «Звичайно, є, — відповіла бабуся. — Вона завжди там, де найзавзятіше крутить хурделиця. З-поміж усіх сніжинок вона найбільша. А ще вона ніколи не падає на землю, лише злітає до хмар. Часто опівночі вона літає над містами на чорній хмарі, і від її погляду замерзають вікна».
Проходить деякий час, настає літо; Кай з Гердою сидять в своєму садку серед троянд – і тут в око йому потрапляє уламок дзеркала троля. Відтоді поведінка хлопчика різко змінилася – він став злим, грубим і жорстоким. Серце його стає «крижаним»: він сміється над бабусею, знущається над Гердою, краса квітів його більше не вражає, але він захоплюється сніжинками з їх математично ідеальними формами.
Якось, узимку, Кай вирушив кататися на санчатах на центральну площу. Зненацька там з’явилася сліпуче красива жінка в білому, вона була на великих санях, це була — Снігова королева. Кай прив’язав свої санчата до розкішно прикрашених «дорослих» саней. Несподівано вони розганяються швидше, ніж він міг собі уявити, і злітають в повітря і мчать геть.
Снігова королева загорнула Кая у свою шубу і поцілувала хлопчика двічі: від першого поцілунку він онімів від холоду, а другий — змусив його забути про Герду та його родину.
Оповідання 3. Садок жінки, яка знала чари.
Снігова королева відвозить Кая до свого палацу. Люди у міста вважають, що Кай потонув у річці. Гірко й довго плакала Герда. Вона дуже сумувала за своїм другом. Дівчинка навіть пропонує річці нові червоні черевички в обмін на Кая. Річка, не приймаючи подарунок, дає зрозуміти, що Кай не потонув.
Тому Герда вирушає на пошуки Кая. У своїх мандрах вона зустрічає чародійку, яка впускає її до себе переночувати. Чародійка в підсумку вирішує залишити дівчинку у себе і зробити її своєю прийомною дочкою. Жінка розчісує Герді волосся золотим гребінцем і вона забуває про свого названого брата. Потім за допомогою чарів стара пані ховає під землю всі троянди у себе в саду, щоб вони ненароком не нагадали дівчинці про їх з Каєм садок на даху. Але зі свого капелюха вона прибрати троянди забуває; одного разу Герда випадково бачить цей капелюх та згадує все, і починає плакати. Там, куди стікають її сльози, розквітають заховані чарівницею троянди. Герда розпитує їх чи бачили вони Кая під землею? – Але, отримавши негативну відповідь, розуміє, що Кай ще живий і його можна врятувати.
Оповідання 4. Принц і принцеса.
Покинувши сад чарівниці, де панує вічне літо, Герда бачить, що насправді вже давно настала осінь, і вирішує поквапитися. В дорозі вона зустрічає крука, який живе зі своєю «нареченою» при дворі тутешнього короля; з розмови з ним вона робить висновок, що наречений принцеси, котрий прибув з невідомих країв – це Кай, і вмовляє ворона відвести її до палацу, щоб подивитися на нього. Коли Герда його побачила, то зрозуміла, що вона помилилася. Принцеса та її наречений, вислухавши розповідь Герди про її поневіряння, жаліють та дарують їй пару черевиків, муфту, теплий одяг і золоту карету, щоб вона якнайшвидше відшукала Кая.
Оповідання 5. Маленька розбійниця.
Коли карета їде дрімучим лісом, на них нападають розбійники: вбивають кучера та лакеїв, забирають собі карету та нове вбрання Герди. Сама ж Герда потрапляє до рук Маленької розбійниці, дикої й неслухняної доньки старої розбійниці, яка була за ватажка. Маленька розбійниця невихована, жадна, вперта, але по суті – самотня.
Дівчинка приводить Герду до розбійницького замку, де має намір тримати разом зі своїми звірятами; Герда розповідає Маленькій Розбійниці історію про Кая і свою мандрівку. Раптом голуби зі звіринця Маленької Розбійниці кажуть, що бачили Кая у санях Снігової королеви, яка прямувала на Північний полюс, до Лапландії. Маленька Розбійниця відпускає Герду і дає їй трохи їжі та свого оленя, який має відвезти дівчинку до замку Снігової Королеви.
Північний олень помчав що є сили, вони скакали не зупиняючись ні вдень, ні вночі, доки не досягли Лапландії.
Оповідання 6. Лапландка і фінка
Північний олень привіз дівчинку до старої лапландки, яка відігріла та нагодувала змучену та замерзлу дівчинку. Дізнавшись історію Герди Лапландка розповідає, що Снігова Королева насправді живе у Фінляндії, за сотні миль від Лапландії. Вона радить їй побувати у гостях в одної мудрої фінки, якій передає своє проханням допомогти дівчинці, написане на в’яленій рибі.
Коли Герда зігрілася, лапландка прив’язала дівчинку до спини оленя, і той помчав далі. Північний олень відвозить Герду до фінки й просить у неї дати дівчинці таку силу, щоб вона змогла перемогти Снігову Королеву. На що жінка відповідає: «Я не можу дати їй більшої сили, ніж та, якою вона вже володіє… Герда має чисте й невинне серце.»
Попрощавшись з фінкою, Герда з оленем доїжджають до царства Снігової королеви; там вони розлучаються – далі дівчинка повинна йти сама, ніхто не смів наблизитися до палаців могутньої повелительки. Їй було дуже холодно і страшно, назустріч їй линув цілий потік снігових пластівців, але вони не падали з неба. Одні нагадували потворних їжаків, другі — клубок змій, треті — товстих ведмежат. Герді стало так холодно, що кожен подих одразу перетворювався в густий туман.
Оповідання 7. Що було у замку Снігової Королеви і що сталося потім.
Попри всі перешкоди, Герда дістається до палацу Снігової королеви. Він був холодним, безлюдним та «мертвим». Незабаром вона помітила Кая, який «зовсім посинів від холоду», але не помічав цього після поцілунків Снігової королеви. Хлопчик намагався викласти з гострих крижин слово «вічність», адже в цьому випадку він отримав би від Снігової королеви в подарунок «цілий світ та нові ковзани».
Та Кай не може зрозуміти, хто така Герда. Герда починає плакати, її гарячі сльози падають йому на груди, прямо в саме серце, і вони розтопили крижану скалку чарівного дзеркала. Кай глянув на Герду, і вона заспівала про троянди.
Кай раптом заридав і плакав так довго й сильно, що скалка дзеркала витекла й з ока разом із сльозою. Тоді він пізнав Герду і зрадів. Тепер Кай – сам собі господар; названі брат з сестрою беруться за руки і швидко покидають палац Снігової королеви.
По дорозі назад вони зустріли всіх друзів, які допомогли Герді в її пошуках. Вдома на них чекали «квітучі трояндові кущі», та коли Кай і Герда входили в низенькі двері, то помітили, що за цей час виросли. Вони були уже дорослі, але ще діти, діти серцем. А незабаром все, що сталося вони забули, як важкий сон…
