“Думи мої, думи мої” аналіз вірша Шевченка – тема, ідея, жанр, художні засоби, головна думка та історія написання допоможуть підготувати літературний паспорт твору.
“Думи мої, думи мої” аналіз вірша 1847 року
Автор – Тарас Шевченка
Рік написання – 1847
Літературний рід — лірика.
Жанр — вірш.
Вид лірики — інтимна.
Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Мотиви — любов до Батьківщини та сум за нею в чужому краї; творчість як єдина втіха на засланні.
Художні засоби
- Звертання: «думи мої», «мої голуб’ята», «мої любі».
- Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами», «сизокрилі голуб’ята», «Дніпро широкий»
- Порівняння: «привітаю, як діток».
- Повтор («думи мої, думи мої»),
Думи мої, думи мої (1847)
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі… Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
[Друга половина 1847, Орська кріпость]
Історія написання твору «Думи мої, думи мої…»
Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, його ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено вирок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.
З 1849 року стає рядовим в Орській фортеці, продовжує писати у «захалявні книжечки» (1847—1850). Солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависним був сам дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря.
Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої…» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.
