Представники експресіонізму в літературі, в музиці, в живописі відомі багатьом. У цій статті перераховані представники експресіонізму.
Експресіонізм у літературі представники
Експресіонізм – це модерністська течія в європейському мистецтві початку 20 століття. Течія була поширена, насамперед, в Німеччині та Австрії. Художники в рамках цієї течії висловлювали власний емоційний стан, настрій або внутрішні процеси, що відбуваються в душі або психіці. Вони не копіюють реальність, а проектують свій внутрішній світ в живописі, літературі, театрі, музиці і танці.
Представники експресіонізму в зарубіжній літературі
Експресіонізм широко поширився в літературі країн Східної Європи. Наприклад, в Польщі в творчості Мічінського, в Чехословаччині в блискучій прозі Чапека, в Україні в репертуарі Стефаника.
Стан нав’язливої клаустрофобії, інтерес до фантастичних сновидінь, опис галюцинацій – всі ці ознаки відрізняють празьку школу експресіоністів – Франца Кафку, Густава Мейринка, Лео Перуца та інших письменників.
До поетів-експресіоністів належать, також, Георг Тракля, Франц Верфель і Ернст Штадлер, образність яких незрівнянно висловлює психічні і душевні розлади людини.
Представники експресіонізму в світовій літературі також були Райнер Марія Рільке, Ернст Барлах, Готфрід Бенн, Йоганнес Бехер, Макс Брод.
Представники експресіонізму в українській літературі
В українській літературі експресіонізм започаткував Василь Стефаник. Прикладом класичного експресіонізму є твір Осипа Турянського «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість Миколи Куліша («97»), частково — Миколи Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза Миколи Хвильового (зокрема твір «Я (Романтика)»), Івана Дніпровського, Юрія Липи, Тодося Осьмачки.
Представники експресіонізму в живописі
Творчість Ван Гога є прикладом експресіонізму і абстрактного мистецтва. Більшість його картин автобіографічні, передають хроніку його думки, почуттів і душевної рівноваги, композицій і відтінків, особливі мазки передають тонкий душевний стан художника. Характерною рисою його робіт можна назвати використання символів, алегорій.
Французький художник Поль Гоген спирався на колір, щоб висловити свої емоції. Використовував тони різної інтенсивності, щоб передати душевні переживання і стан. Абстрактні роботи вважаються репрезентативними для характеристики стилю.
Третім великим художником в стилі експресіонізм є Е.Мунк – норвезький живописець і гравер. Художник страждав неврозами, а його кращі картини були написані до нервового зриву, який змінив його сприйняття світу і передачу емоцій. Найбільш відома картина художника – «Крик» – є яскравим прикладом експресіонізму. Провісниками появи експресіонізму були художники-символісти Ходлер і Енсор.
Представником експресіонізму був і Марк Шагал.
Представники експресіонізму в музиці
Прикладами музики експресіонізму є пізні симфонії Густава Малера, ранні твори Бартока та роботи Ріхарда Штрауса.
Але найчастіше до експресіоністів відносять композиторів нової віденської школи під проводом Арнольда Шенберга. До речі, відомо, що Шенберг активно листувався з В. Кандинским (засновником експресіоністській групи «Синій вершник»). По суті, вплив естетики експресіонізму можна знайти і в творчості сучасних музичних колективів, наприклад, канадської групи Three Days Grace, де соліст за допомогою потужних вокальних партій висловлює емоційне напруження пісні.
