Езоп біографія скорочено

Езоп біографія коротко українською мовою розповість про життя та творчість митця, якого називають “Батьком байки”. Повідомлення про Езопа можна доповнити цікавими фактами.

Езоп біографія скорочено

Езоп – напівміфічний давньогрецький байкар, який жив в VI столітті до н. е. Його вважають основоположником жанру байки; по його імені названа алегорична манера вираження думок, якою користуються до наших днів, – езопова мова.

Сьогодні достеменно невідомо, існував насправді такий автор байок або ж вони належали різним особам, а образ Езопа – збірний. Відомості про його біографію носять найчастіше суперечливий і історично не підтверджений характер. Вперше про Езопа згадує Геродот. За його версією, Езоп служив рабом, а його паном був Іадмона з острова Самос, який пізніше дарував йому свободу. Жив він, коли правив єгипетський цар Амасис, тобто в 570-526 рр. до н. е. Його вбили дельфійці, за що нащадки Іадмона отримали згодом викуп.

Батьківщиною Езопа переказ називає Фрігию (Мала Азія). Згідно з деякими даними, Езоп був при дворі царя Лідії Креза. Через століття Гераклид Понтийский припише Езопу походження з Фракії, а в якості його першого господаря назве якогось Ксанфа. У той же час ця інформація є власними висновками автора, зробленими на основі даних Геродота. У «ос» Арістофана можна знайти відомості про обставини його смерті, тобто про неправдиве обвинувачення в крадіжці майна з храму в Дельфах і про нібито розказаної Езопом перед смертю байці «Про жука і орле». Ще через століття висловлювання персонажів в комедії буде сприйматися як історичного факту. В кінці IV ст. комік Алексід, чиєму перу належала комедія «Езоп», говорить про його причетність до семи мудреців, відносини з царем Крезом. У Лісиппа, що жив в той же час, Езоп вже очолює цю славну когорту.

Основна фабула біографії Езопа виникла до кінця IV ст до н. е. і знайшла втілення відразу в кількох редакціях «Життєписи Езопа», написаного народною мовою. Якщо ранні автори нічого не говорили про особливості зовнішності байкаря, то в «Життєписі» Езоп фігурує як горбатий виродок, але разом з тим дотепник і великий мудрець, якому нічого не варто обвести навколо пальця господаря і представників вищого стану. Про байки Езопа в цій версії навіть не згадується.

Якщо в стародавньому світі ніхто не ставив під сумнів історичність особистості байкаря, то в ХVI ст. Лютер вперше відкрив в даному питанні дискусію. Ряд дослідників в XVIII і XIX ст. говорили про легендарність і міфічність образу; в столітті XX думки розділилися; деякі автори стверджували, що історичний прототип Езопа цілком міг існувати.

Як би там не було, Езоп вважається автором понад чотири сотні байок, викладених прозою. Швидше за все, протягом довгого часу вони передавалися в усному вигляді. У IV-III ст. до н. е. було складено 10 книг байок Деметрієм Фалескім, однак після IX ст. н. е. цей звід був втрачений. Згодом байки Езопа були перекладені іншими авторами на латину (Федр, Флавій Авиан); залишилося в історії ім’я Бабрія, який, запозичуючи сюжети у Езопа, виклав їх по-грецьки в віршованій формі. Езопівські байки, головними персонажами яких в переважній більшості випадків були тварини, стали найбагатшим джерелом для запозичення сюжетів байкарями наступних часів. Зокрема, вони служили джерелами натхнення для Ж. Лафонтена, Г. Лессінга, І.А. Крилова.