Образ Боба Кретчита з твору Діккенса “Різдвяна пісня в прозі” та його характеристика допоможуть зрозуміти цього героя, визначити його риси характеру.
Характеристика Боба Кретчита “Різдвяна пісня в прозі”
Боб Кретчит – клерк у конторі у Скруджа. У нього була велика сім’я, шестеро дітей. Він отримав малу зарплатню, якої не вистачало на велику родину. Та попри фінансові негаразди родина Боба Кречета була щаслива, у ній панувала любов та туброта.
Боб Кретчит уособлює страждання та погані умови праці нижчих класів. Незважаючи на жорстоке поводження, яке він терпить на роботі за низьку плату, Боб виконує свою роботу без нарікань. Він відданий і скромний працівник, люблячий батько і чоловік, і загалом добра людина.
Скрудж забороняє Бобу належним чином опалювати його офіс, висміює його за те, що він попросив вихідний на Різдво, погрожує звільнити його.
Однак Боб залишається добрим навіть попри таку жорстоку поведінку начальника Скруджа. Боб щиро турбується про здоров’я Скруджа, хоча його малий син Тім дуже хворіє, а медичну допомогу Боб не може оплатити, через через мізер, який Скрудж йому платить Бобу. Така поведінка свідчить про доброту Боба, відсутність образи та готовність прощати.
У Боба є те, чого бракує Скруджу. Це сім’я, яка важливіша за багатство.
Після Різдва Скруджа змінюється. Він підвищує Боба і стає благодійником для його родини.
Боб Кретчит цитатна характеристика
“Житло Боба, який заробляв усього якихось жалюгідних п’ятнадцять “бобів” на тиждень! Боба, який по суботах клав у кишеню всього лише п’ятнадцять матеріальних відповідників свого християнського імені!”
“на порозі з’явився худенький Боб – батько сімейства – в поношеному костюмі, підлатаному й вичищеному до свята, і в теплому шарфі, що звисав попереду фути на три, не рахуючи бахроми, і з Крихіткою Тімом на плечах.”
“Двері в Скруджеву контору залишалися відчиненими, щоб він міг наглядати за своїм клерком, який у темній маленькій кімнатці, радше комірчині, переписував папери. У Скруджа в каміні вугілля була дещиця, а в клерка ще менше, – здавалося, там жевріє один-єдиний вуглик.
Але клерк не міг підкинути вугілля, бо Скрудж тримав коробку з ним у себе в кімнаті, і досить було клеркові з’явитися там із лопаткою, як хазяїн починав бурчати, що доведеться йому зі своїм помічником розпрощатися.”
“…контора була замкнена, а клерк разом із гуртом хлопчаків, щоб віддати данину Святвечору, разів зо двадцять скотився по крижаному схилі Корнгілла; і кінці його білого шарфа розвівалися в нього за спиною, адже він не міг дозволити собі таку розкіш як пальто; а тоді щодуху помчав додому в Кемден-Тавн – гратися зі своїми малятами в піжмурки.”
