«Хатина дядька Тома» скорочено Гаррієт Бічер-Стоу

«Хатина дядька Тома» – відомий роман Гаррієт Бічер-Стоу, у якому засуджується рабство в Америці. «Хатина дядька Тома» скорочено читати важливо, щоб згадати короткий зміст та героїв цього твору.

«Хатина дядька Тома» скорочено читати

1850-х рр. США. Штат Кентуккі.

Темношкірий Том – раб пана Шелбі, який після програшу на біржі погоджується продати Тома работорговцю Гейлі.

Гейлі висловлює думку інших работорговців, що не варто продавати дитину на очах у матері, щоб не було зайвих сліз і, таким чином, не псувався товар. Не потрібно сильно бити рабів, але і хорошого відношення теж не варто висловлювати, бо «доброта їм боком виходить». Гейлі просить Шелбі продати йому не лише Тома, а й хлопчика Гаррі, сина квартеронки Елізи, покоївки господині. Емілі Шелбі проти цієї ідеї проти, бо пообіцяла своїй служниці, що її дитина ніколи не буде продана, але змінити вона нічого не може.

Чоловік Елізи Джордж Гарріс – був рабом сусіднього плантатора. В минулому він працював на фабриці, де дуже добре себе зарекомендував, але господар не захотів терпіти незалежності темношкірого працівника  і відправив його на найважчу роботу. Двоє дітей Елізи і Джорджа померли в дитинстві, тому Еліза душі не чула у своєму сину Гаррі.

В той же день Джордж приходить до Елізи і повідомляє їй про свій намір тікати до Канади, бо господар змушує його одружитися з іншою, хоча їх з Елізою вінчав священник.

Підписавши документи на купівлю Тома і Гаррі, містер Шелбі розповідає про все дружині Емілі. Еліза чує їх розмову і вирішує тікати, щоб бути разом з єдиним сином. Вона пропонує і Тому тікати з ними, але той готовий підкоритися долі. Еліза тікає тієї ж ночі…

Про її втечу стає відомо тільки вранці. За утікачкою-рабинею висувається погоня, але жінка встигає по крижинах перебратися в штат Огайо, де рабство, на той час, уже було заборонено.

Розгніваний через втечу рабині, Гейлі випадково зустрічає Тома Локкера і його супутника Меркса. Ці чоловіки є мисливцями за рабами-втікачами, і вони погоджуються допомогти Гейлі.

Еліза потрапляє в будинок сенатора Берда, який не поділяє ідей работоргівлі і допомагає їй сховатися у надійних людей. Її чоловік, мулат Джордж Гарріс, доведений до відчаю відношенням свого господаря, теж тікає, подорожуючи під виглядом іспанського джентльмена. Через деякий час Джордж возз’єднується з Елізою.

Тим часом Гейлі забирає Тома з маєтку Шелбі, закованим в кайдани. Старший син господарів Джордж дає Тому на пам’ять срібний долар і обіцяє, що, коли стане дорослим, то не буде ні продавати, ні купувати рабів.

Діставшись до міста, Гейлі купує на аукціоні ще кілька рабів, розлучаючи дітей з матерями. Потім темношкірих рабів зганяють на пароплав, щоб доставити в південні штати. Раби, закуті у кайдани знаходяться на нижній палубі, а на верхній відпочиваючи їдуть вільні білі, та ще й розмірковують про рабство. Дехто вважає, що неграм на плантаціях жити краще, ніж на свободі, деякі впевнені, що найгірше в рабстві – «наруга над людськими почуттями, симпатіями», а хтось і зовсім вважає, що сам бог велів африканцям бути рабами і задовольнятися своїм положенням.

Під час однієї із зупинок Гейлі купує молоду негритянку з 10-місячною дитиною. Работорговець продає маля за 45 доларів, і його таємно забирають у матері. Молода жінка у відчаї кидається в воду.

На пароплаві також подорожує багатий і відомий джентльмен з Нового Орлеана – Сен-Клер з 6-річною дочкою Євою і немолодою родичкою Офелією. Том з цікавістю спостерігав за дівчинкою. Якось дівчинка, перехилившись через палубу, падає у воду, і Том встигає врятувати її. Вдячний батько викуповує Тома у Гейлі.

Огюстен Сен-Клер, син багатого луїзіанського плантатора, повертається додому, в Новий Орлеан уже з Томом. Немолода родичка – його кузина міс Офелія, втілення точності і порядку. Її головний принцип у житті – почуття обов’язку. У домі Огюстена вона керує господарством, оскільки дружина кузена часто хворіла.

Дружина Сен-Клера Марі виявляється навіженою та егоїстичною. Вона схвалює рабство, тому й до Тома не переймається добротою і чесністю. У Сен-Клера відношення до рабства суто прагматичне – він розуміє, що його не знищиш, поки білим воно вигідне.

Том стає кучером в будинку Сен-Клера. Том з Євою швидко стають друзями на основі глибокої християнської віри. Дівчинці подобається цей чоловік – він порядний та відданий. Кузина Огюстена, леді Офелія, поважає і завжди може розраховувати на Тома. Сен-Клер і сам швидко прив’язується до Тома.

Тим часом Еліза і Джордж, під укриттям громади квакерів, готуються тікати до Канади. Разом з ними їде негр Джим. Він вже давно живе в Канаді, але повернувся в США, щоб забрати стареньку матінку.

Однак їх відстежує Том Локкер, мисливець на рабів, найнятий містером Хейлі. У погоні також беруть участь Том Локкер, двоє поліцейських і місцеві. Врешті-решт Локкер та його люди потрапляють у пастку Елізи та її родини, внаслідок чого Джордж ранить Тома Локкера у бік. Стурбована тим, що Локер може загинути, Еліза переконує Джорджа привезти мисливця до сусіднього поселення для лікування. Втікачі доставляють Локкера в будинок, де за ним організований хороший догляд.

Подальші події відбуваються в будинку Сен-Клерів, де сім’я напружено обговорює проблему рабства. Огюстен засуджує рабство, але не може протистояти йому сам. Щоб постійно не стикатися з найбільш грубими його проявами, він відмовився від володіння плантацією. Він упевнений, що в майбутньому темношкірі завоюють собі свободу.

Огюстен, щоб змінити відношення Офелії до рабства купує для неї молоду чорну рабиню Топсі та просить кузину виховати її.  Топсі – 8 років, колишній господар дуже її бив, тому Сен-Клер таким чином врятував її. Дівчинка виявляється дуже розумна. Вона описується як пустунка і злодійка, але добра і чуйна в душі.

Минає 2 роки. Дочка Сен-Клера Євангеліна (Єва) страждає на сухоти. Це дуже ніжна і чуйна дівчинка. Її мрія – відпустити всіх рабів на волю, дозволити навчатися. Але найбільше вона прив’язана до дядька Тома. Відчуваючи, що скоро помре, дівчинка просить батька після її смерті відпустити Тома на свободу. Сен-Клер обіцяє доньці виконати бажання, але цьому не судилося виповнитися… Після смерті дочки він трагічно гине в п’яній бійці. Добре хоч міс Офелії вдається отримати від нього дарчу на Топсі.

Після смерті чоловіка деспотична Марі бере справи в свої руки. Вона хоче продати дім і всіх рабів чоловіка і повернутися на батьківську плантацію. Для Тома це означає вічне рабство. Господиня не бажає знати, щоб йому, на виконання волі її покійної дочки, дали свободу, і разом з іншими рабами відправляє його в невільничий барак, де збирають партію невільників для аукціону.

Важко описати муки рабів перед аукціоном – як можна підготуватися до того, що їх розлучать з сім’ями, відірвуть від знайомої обстановки, віддадуть в руки злих людей.

«Одна з найстрашніших обставин, пов’язаних з рабством, є те, що негр <…> в будь-яку хвилину може потрапити в руки жорстокого і грубого тирана».

Тома купує рабовласник з Півдня Саймон Легрі – жорстока, деспотична людина. На своїй плантації він використовує рабів максимально, б’є і принижує їх. Том дорого йому обійшовся, і Легрі планує зробити з нього в майбутньому наглядача, такого ж кровожерного, як і його собаки.

На плантації Легрі нові раби мешкають в жалюгідних халупах, де так тісно, ​​що яблуку ніде впасти. Сплять вони на землі, де є трохи соломи. Годують їх дуже погано: після тяжкої та виснажливої роботи ​​на зборі бавовни – всього один коржик з кукурудзяної муки.

Одного разу на збір бавовни виходить красива, струнка квартеронка Кассі, коханка Саймона Легрі. Вона працює дуже швидко, допомагає слабким і відстаючим. Том теж ділиться зібраною бавовною – з Люсі, хворою мулаткою. Увечері господар, бачачи хорошу роботу Тома, вирішує призначити його наглядачем і для початку хоче змусити його відшмагати Люсі і ще декількох рабів. Том рішуче відмовляється, за що сам отримує побої. Легрі зненавидів Тома, і вирішив розчавити віру свого нового раба в Бога.

Увечері до нього приходить Кассі, змащує йому рани і розповідає про себе. Батько її був багатим плантатором, і вона отримала хорошу освіту. Проте батько раптово помер і не встиг дати їй вільну. Її купив молодий чоловік, якого вона дуже любила і від якого народила двох дітей, але той, вліз в борги й продав її. Кассі довелося пережити втрату сина й доньки, проданих іншим рабовласникам. Не бажаючи знову бачити, як продають її дітей, вона вбила свою третю дитину.

Кассі має великий вплив на Легрі й вмовляє рабовласника дати Тому спокій – хоча б на час польових робіт.

Для Елізи з Джорджем наближається час довгоочікуваної свободи. Вражений їх благородством, Том Локкер (одужавши, вирішує відмовитися від полювання на людей і зайнятися полюванням на ведмедів) попереджає їх, що біля пароплава, на якому вони мають переправитися до Канади, їх можуть чекати мисливці.

Еліза переодягається в чоловічий костюм; Гаррі одягають в сукню і на час віддають місіс Сміт, білій канадці, яка повертається на батьківщину. Вони перебираються через прикордонне озеро Ері в містечко Амхерстберг, і зупиняються в будинку місцевого священника.

А в садибі Легрі Том марно чекає новин від старих господарів. Кассі пропонує йому вбити господаря, захопити його гроші та втекти. Але Том не хоче брати гріх на душу. Тікати він також відмовляється, а от Кассі з новою коханкою Легрі юною Еммелін планують втечу. Вони удають, що втекли до боліт. А самі ховаються на горищі, викликаючи у Легрі та мешканців маєтку забобонний страх.

Розлючений безуспішними пошуками жінок і непокорою Тома, Легрі та його наглядачі негри Сембо і Квімбі б’ють Тома до півсмерті і кидають помирати в комірчині, де його знаходить молодий Джордж Шелбі, який прибув за Томом. Джордж дивом розшукав свого вірного друга дядька Тома, але не може забрати негра з собою – той помирає у нього на руках.

Джордж Шелбі влаштовує похорони Тома, а на його могилі, клянеться, що у нього ніколи не буде рабів. Кассі, щоб помститися кілька разів показується Легрі у вигляді привида, той не витримує, починає зловживати алкоголем, а незабаром помирає.

Скориставшись ситуацією, Кассі та Еммелін тікають з дому Лергі. На борту пароплава Джордж Шелбі зустрічає Кассі з Еммелін та сестру Джорджа Гарріса, що стала мадам де Ту. Герої знаходять Гарріса в Канаді, Кассі впізнає в Елізі свою дочку, яку колись продали в рабство. Возз’єднавшись сім’я вирішує переїхати до Франції. На пароплаві Еммелін виходить заміж за 1-го помічника капітана.

У Франції Джордж Гарріс отримує гарну освіту та переїжджає до Ліберії, яку вважає своєю батьківщиною. Мадам де Ту знаходить сина Кассі, який теж збирається в Африку.

Дізнавшись про смерть чоловіка, тітонька Хлоя, спеціально відправилася на заробітки, щоб викупити його, не знаходить собі місця від горя.  Джордж Шелбі повертається на ферму в Кентуккі й звільняє всіх своїх рабів. Він розповідає їм про жертву Тома й просить не забувати про справжнє значення християнської віри.

Джордж вирішує вести благочестиве християнське життя так само, як це робив дядько Том.