Ернест Хемінгуей хронологічна таблиця
Ернест Міллер Хемінгуей – американський письменник, журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року.
21 липня 1899 – народився у передмісті Чикаго в сім’ї лікаря. У шкільні роки захоплювався спортом і літературною творчістю.
1917 – після закінчення навчання виїхав до Канзас-Сіті, де влаштувався репортером в газеті «Стар», яка стала його першою журналістською школою.
1918 – записавшись шофером американського загону Червоного Хреста, відправився на італо-австрійський фронт Першої світової війни.
8 липня 1918 – був важко поранений в ноги. Після тривалого лікування, яке вимагало серії операцій, демобілізувався і повернувся в США, де влаштувався працювати в канадську газету «Торонто дейлі стар». dovidka.biz.ua Вільний від репортерської діяльності час Хемінгуей віддавав літературній творчості. У цей період він зблизився з літераторами, які об’єдналися навколо відомого американського письменника Ш. Андерсона.
1922 – в якості кореспондента канадської газети приїхав до Парижа, звідки надсилав європейські кореспонденції і де він поступово увійшов у групу провідних письменників.
1923 – опублікував першу книгу «Три оповідання і десять віршів», після чого відмовився від журналістської роботи заради того, щоб повністю зосередитися на художній творчості.
1924 – була видана книга «У наш час», яка принесла популярність письменникові
1925 – 1935 рр. – Період розквіту таланту і слави. Протягом цього десятиліття з’явилися і набули широкої популярності його романи «Фієста» («І сходить сонце», 1926), «Прощавай, зброє!» (1929), збірки оповідань «Чоловіки без жінок» (1927), «Переможець не отримує нічого »(1933), а також нарисово-публіцистичні та автобіографічні книги« Смерть пополудні »(1932),« Зелені пагорби Африки »(1935).
1931 – вийшов на екрани знятий за однойменним романом кінофільм «Прощавай, зброє!», Із захопленням зустрінутий публікою.
1937 – в якості представника американського телеграфного агентства письменник відправився в охоплену громадянською війною Іспанію. Під вогнем на передовій він зняв хроніку «Іспанська земля», що отримала широкий резонанс в США. Враження від побаченого в Іспанії Хемінгуей поклав в основу свого роману «По кому дзвонить дзвін» (1940), який розійшовся мільйонним тиражем.
1939 – придбав на Кубі віллу Фінка Віхія, яка на багато років стала його рідною домівкою, гостинно розкритим для численних друзів і знайомих.
1942 – 1943 рр. – Здійснював рейси на власному катері «Пілар», збираючи секретну інформацію про німецьких підводних човнах.
1944 – у статусі військового кореспондента приїхав до Європи, де брав участь у бомбардуваннях Німеччини та окупованої Франції, а потім воював у складі французьких партизанських загонів.
1950 – роман «За рікою в затінку дерев».
1952 – повість-притча «Старий і море», відзначена національною премією Пулітцера.
1954 – Хемінгуей був нагороджений Нобелівською премією.
1960 – написав книгу спогадів про свої молоді роки в Парижі «Свято, яке завжди з тобою». В останній період життя працював над романом «Острова в океані», який залишився незавершеним.
З 1960 р – Хемінгуей переживав важку депресію, яку він безуспішно намагався лікувати в спеціалізованих клініках.
2 липня 1961 – покінчив життя самогубством.
