«Казка про колядку» Зірка Мензатюк читати текст твору онлайн.
Зірка Мензатюк «Казка про колядку» читати
Там, де синіє Говерла, Карпатські гори найсуворіші. На всі боки стримлять верхи — безлюдні, дикі, неприступні. Смереки на них не ростуть, а ті, що стоять ген нижче, однобокі й обшмульгані вітром. І раптом коло самої Говерли, серед непрохідних ялівців — будинок. Так-так, мурований, під червоним черепичним дахом. Хмари переволочують через Говерлу довгі сиві одежі й косим дощем стукають у його шибки:
— Ми пливемо на Волинь наповняти поліські джерела!
Вітри летять, свищуть понад Говерлою, а на льоту гудуть у вікна:
— Ми здалеку, від самої Атлантики! Несемо запах риби, солі й теплий туман!
— Ага, добре, — нотує в записник усе, що сказали хмари й вітри, дівчина з дивного будинку. — А я метеоролог Оля, закінчила львівський університет і вчора приїхала сюди на роботу. Тож будьмо знайомі!
Вона засміялася й побігла передавати на київське телебачення:
— Увага, увага! Завтра в Україні хмарна погода з проясненнями, місцями туман, на Волині дощ. Температура повітря 18-20 градусів тепла.
Отже, тепер ви знаєте: дивний будинок — метеорологічна станція. Але слухайте далі!
А далі Оля поправила модну зачіску й сказала колегам:
— Я вже знайшла десяток боровиків, поласувала малиною, а краєвиди тут такі, що не намилуєшся довіку. Я дуже рада, що сюди приїхала.
— Гай-гай, — похитав головою найстарший метеоролог. — Чи так воно буде, коли настане осінь…
Він не сказав, що восени починаються занудливі сірі дощі, вітри стають лихі й колючі, і тоді дуже нелегко бути метеорологом.
— А нащо та лавка з табличкою “Галицький ринок”? Хіба тут зупиняються львівські автобуси?
— Ні, жодні автобуси тут не їздять, — мовив найстарший метеоролог. — Але коли сісти на лавку й заплющити очі, то здається, що ти у Львові, що позаду тебе Галицький ринок, а не шумливі дикі смереки.
Він не сказав, що дівчата, посидівши на лавці, пакують чемодани й більше на Говерлу не вертаються.
Та поки що Оля прокидалася вдосвіта, ставала на порозі й гукала:
— Доброго ранку, Говерло й Говерляно! Доброго ранку, полонини Пожежевська, Маришевська і ви, Шпиці!
І тоді з усіх боків летіла смерекова луна:
— До-о-оброго-о-о ранку-у-у!
Вона оббігала всі стежки в Чорногорі, з усіх джерел напилася води. Диких кабанів вона впізнавала по ході, ведмедів частувала пиріжками з чорницями. І зовсім не мала часу сидіти на лавці під автобусною табличкою.
Настала осінь, і то раптом, несподівано настала! Був ще серпень, Оля вранці вийшла босоніж на траву — аж по траві паморозь…
І пішло: то дощ, то іній, то люта хвища. Говерла закуталась у хмару, мов баба в пухову хустку, вітри налітали злі, аж від них стугоніли ліси, але Оля не журилася.
Кінець ознайомчого фрагменту
Зірка Мензатюк “Казка про колядку” аудіо слухати
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
