Кишковопорожнинні особливості будови і життєдіяльності цих тварин описані в цій статті.
Кишковопорожнинні особливості
Кишковопорожнинні – це багатоклітинні тварини, тіло яких складається з двох шарів – ектодерми і ентодерми, що мають променеву симетрію і єдину порожнину – кишкову.
Переважно морські мешканці, є кілька прісноводних видів
Нараховують 10 тис. видів
Кишковопорожнинні особливості будови
Кишкова порожнина пов’язана з зовнішнім середовищем через рот.
Нервові клітини утворюють нервове сплетіння.
Мають округлу форму тіла
Рот оточений щупальцями
Більшість м’якотілі, але деякі (корали) утворюють міцні жорсткі захисні оболонки або скелет
Жалкі клітини деяких представників містять небезпечну для людей отруту
Класи кишковопорожнинних:
а) гідроїдні поліпи
б) сцифоїдні медузи
в) коралові поліпи
Здатні до регенерації, це було доведено в XVIII столітті Абраамом Трамбле. Він розрізав гідру поперек і кілька разів в день розглядав обидві частини під збільшувальним склом. Скоро з кожної половинки виростала ціла гідра.
Особливості будови кишковопорожнинних на прикладі – прісноводної гідри
Тіло гідри бокаловидної форми довжиною близько 1 см. На верхньому кінці тіла ротовий отвір, оточений щупальцями. У зовнішньому шарі гідри кілька видів клітин: жалкі (служать для захисту і захоплення здобичі), шкірно-м’язові (служать для пересування), проміжні (забезпечують відновлення пошкоджених і втрачених частин тіла), нервові (реагують на зміни зовнішнього середовища), статеві (служать для розмноження).
Клітини внутрішнього шару забезпечують процес перетравлення їжі. пересувається гідра повільно, роблячи перекидання. Такими «перекидами» тварина може пересуватись на відстань до 10 сантиметрів на день.
За типом харчування-хижак. Головну роль у захопленні здобичі грають жалкі клітини, яких особливо багато на кінцях щупалець. Як тільки мальок (або інша невелика тварина) торкається чутливого волоска стрекательної клітини, в тіло жертви впивається жалка нитка, яка була до цього скручена у вигляді спіралі. Каналом стрекательної нитки в тіло жертви впорскується отрута, яка паралізує жертву. Знерухомлена жертва відправляється в кишкову порожнину, де відбувається її переварювання. Неперетравлені частини їжі видаляються через ротовий отвір. Дихають гідри розчиненим у воді киснем, кожна клітина поглинає його самостійно.
Для кишковопорожнинних характерний високий рівень регенерації (відновлення втрачених та пошкоджених частин тіла). Розмножуються гідри статевим і безстатевим способами. Безстатеве розмноження – брунькування відбувається в теплу пору року. На тілі гідри з’являється горбок, який росте, перетворюючись в молоду гідру. Довгий час дочірній організм живе на материнському, потім відділяється і починає самостійне існування. Перед настанням холодів гідри розмножуються статевим способом за допомогою статевих клітин: жіночих (яйцеклітин) і чоловічих (сперматозоїдів). Рухливі сперматозоїди запліднюють яйцеклітину – утворюється зигота. Вона покривається щільною оболонкою і зимує. Навесні з неї розвивається нова гідра.
