“Лісова пісня” характеристика Килини допоможе розкрити її образ та визначити риси характеру. Цитатна характеристика Килини допоможе доповнити твір.
Леся Українка “Лісова пісня” образ Килини
Образ Килини у творі Лісова пісня втілює людську бездуховність, егоїзм та лукавість. Він контрастує з образом Мавки і є близьким до образу матері Лукаша. Хоч спочатку ми спостерігаємо Килину працьовитою господаркою, але у третій частині показано її конфлікт з мамою Лукаша за її неробство. Килина підступна жінка, тому що знаючи про кохання Лукаша і Мавки все ж таки зваблює молодика, чим завдає сильних страждань Мавці. Килина в житті цінує лише матеріальні цінності (у неї дороге вбрання і худоба – «корова турського заводу»), а душа її не здатна до справжніх почуттів.
Образ Килини – це постать насамперед трагічна. І трагізм цей полягає в тому:
- що їй не дано більше, ніж іншим, як, наприклад, дядькові Леву чи Лукашеві. Зрештою, вона така, як і
- більшість із нас, а тому, насправді, викликає не осуд, а співчуття як людина, у якої через певні внутрішні
- (і зовнішні) причини не склалося щасливе життя
Килина – це молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішною.
Образ Килини “Лісова пісня” є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого
“Лісова пісня” цитатна характеристика Килини
«молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан, і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою…»
Мати про Килину казала так: «Там є одна вдовиця — моторненька, — сама припитувалась через люди, то я сказала, що аби Лукаш був не від того… Ну, давай вже, любко, мені серпочка — другого ж немає.»
Мавка про Килину після першої зустрічі сказала: «Лукашу, нехай ся жінка більше не приходить, — я не люблю її: вона лукава, як видра.»
