“Люборацькі” скорочено

Люборацькі скорочено Скорочені твори

“Люборацькі” скорочено читати роман Анатолія Свидницького варто, щоб згадати його сюжет. Роман-хроніра розкриває проблеми суспільного життя України у 40—60-ті роки XIX століття.

“Люборацькі” скорочено читати

Частина 1

І

В селі Солодьки, щоо на Поллі, жила попівська родина Люборацьких: отець Гервасій, паніматка і їхні діти Антося, Мася, Орися і Текля. Жилось їм сутужно. Село було небагате і подаяння на церкву скупе. Але головне, що злагода панувала в родині.  Повага молодших до старших, культ татуся передаються через постійні посилання в розмові з домочадцями на його мудрість і обізнаність з релігійними догмами. Любов і взаємну повагу спостерігають діти і у стосунках батька та матері: панотець Гервасій звертається до паніматки ласкавим словом — серце.

Якось Отець Гервасій навідував польського пана Росолинського, який постійно переконував, що все українське то «мужиче, низьке й некультурне». Так йому вдалось добитись того, що отець віддав старшу доньку навчатись до польського пансіону.

ІІ

Друга частина присвячена навчанню та дощечці «NOTA», яку чіпляли тим, хто «мужичить». Носити її доводилось доти, доки хтось інший не провиниться. Доводилось багато латини вчити. Антосьо також віддали вчитись до Волоської школи.

ІІІ

Антосьо не подобалось там. Коли приїхав додому, то був похмурий, напівголодний. Хлопець таких жахів натерпівся, схуд дуже. Скільки було радості коли Антосьо прибував додому. Виявилося, що його не тільки перевели далі на навчання, а ще й похвального листа дали. 

ІV

Герасвій хоче віддавати на науку і дочку Масю. Бо вже такі часи, що дівчатам теж потрібна освіта. Після тривалих сперечок з дружиною, все-таки її вдалось вмовити.

V

Явтух спочатку пас ягнят, а потім став козаком та услуговував біля панів. Пан мав кріпачку Єфросинію, яка з часом зляшіла та стала іменуватися панною Фрузиною.

Явтух ріс дуже гарним, а Фрузина ледачіла. Коли йому виповнилось 20 років, а їй 30, то панна попросила пана віддати її заміж на Явтуха. Так відгуляли весілля.  Коли його батьки та сестра померли, хлопець пішов на Бесарабію і його слід загубився. Хата Стецька Печориці, батька Явтуха, заросла бур’янами, а Явтушиха стала  панею Печержинською з Печерихи. Її перевезли в місто, де вона почала працювати розумною, чесною та умілою вчителькою. До неї віддали на навчання Масю за 30 карбованців на рік.

VI

Люборацькі сюжет творуНад Масею глузували, що вона хлопка. Змушували ходити не до церкви, а до костьолу. Постійно карали. Була і інша сторона навчання: за три місяці вона запаніла, говорила тільки польською та відцуралась від своїх подружок з колишнього життя. Якось взимку отець Герасвій провалився під лід та захворів. Вже й літо прийшло, а болячка все не відступала. Скоро він взагалі зліг, навіть не ходив.

VII

Антосьо вчився у Волоської і нічого не знав. Здавши екзамен він повернувся додому. Приїхала і Мася. Дівчина виросла, дуже схудла і змінилась.  Хотіла піти до Росолинських, але мати сказала, що батько можливо помре, зараз не до розваг. Та Масі було байдуже і на батька і на матір, аби ляхи були живі та здорові. Поки донька гуляла, батько помер. На поховання прийшло багато людей, адже всі його любили.

VIII

Через п’ять років Мася взагалі зляшіла, водилась тільки з панами. Всі гроші тільки на неї шли, з матері останнє вижимала зі словами: «На те ви – попадя». Навіть сестер своїх била. Особливо попадало Теклії.

Тоді ще був такий звичай, поки старша дочка не вийде заміж, молодші сестри не могли створити родину. Але Мася не хотіла заміж, та і її теж ніхто за дружину не хотів. У Люборацької був брат отець Яким. Він був жонатий, проте дітей немав. Після смерті панотця він вирішив знайти Масі чоловіка богослова.

IX

Антосьо навчався в третьому класі та жив у пані Пьотрової. Він швидко бігав і четвертокласники взяли його красти горох у молдаванина, де він загубив чоботи. Але власник поля впіймав хлопця та хотів його відшмагати за скоєне. Антосьо потоваришував з Ковинським та вони разом ходили на «промисли». Оскільки він не мав чобіт, то тиждень не відвідував заняття. Вчитель перевів його з першої парти на останні, які звались Кавказом та пригрозив: за дружбу з Ковинським  вони обидва будуть биті. У суботу друзі ходили черешні красти. Антосьо вирішує знову не відвідувати заняття.

X

Хлопець лише на екзамен пішов. В результаті Ковинського вигнали зі школи, а його самого залишили ще на два роки на другий курс. Тому додому він приїхав сумний. На друге літо він знайшов собі компанію. Вони всякі витівки робили й хлопці за це полюбили Антосьо. В школі з’явився новий вчитель, котрому вдалось змусити хлопця вчитись. Його швидко перевели до третього класу.

XI

Антосьо здав екзамен та перейшов у четвертий клас. Він приїхав додому та почав сестер свиньми називати. Мати проклинала те навчання – Мася стала ляшкою, а син москалем. Цього року Антосьо хотів раніше в школу поїхати: він вже командує сам козлами (другокласниками), п’є ром з вином, гроші мав та позичав четверокласниками. Навіть більше, чим вони просили. Тому всі хотіли з ним товаришувати. Хлопець навіть з хазяйкою, де жив, вино випивав.

У Люборацької якось вкрали всі гроші. Ворожка сказала, що це хтось з їхньої сім’ї, але той кого немає вдома. Вона зрозуміла, хто це зробив. Поїхала вона до сина та одняла всі гроші. Антосьо цього року не приїздив на Різдво та Великдень. Сказав, що тільки на калясці приїде. Він знову успішно здав екзамен з похвальним листом. Його назначили в семінарію. Хлопцю так хотілось вина, що він заклав свій похвальний лист торгашу вином. Допивши вино з друзями, Антосьо поїхав не діждавшись коляски.

XII

Отець Яким таки зумів знайти жениха для дівчини Люборацьких. У село приїхав кацап: «Тульський духовний семинарии кончавший курс Тимоха, Егоров сын, Петропавловский». Це той жених для Орисі. Вона плакала, бо весілля наступного дня. На свято приїхало багато гостей. Серед них отець духовник із сином-попом і онуком-четверокласником, і невістка з дітьми, серед них донька 14 років. Онучка отця духовника Галя дуже сподобалась Антосьо. За декілька днів він поїхав у семінарію.

Частина 2

І

У місто Кам’янець, долина Палестина, почали з’їжджатись гімназисти.

ІІ

Антосю вдалось поступити. Тут було три класи: нижчий – риторика, вищий – богослов’я, середній – філософія. Додому їздити було далеко, тому він навідував лише дядька Якима. Хлопець почав грати на скрипці. Гімназисти пили та курили. Якось йому прийшов лист від матері та ще й з поклоном від Галі.

ІІІ

Антось захотів навчитись танцювати. Вдома Тимоха постійно дорікав старій Люборацькій та вигнав її. Одруживши Орисю з попом Тимохою, паніматка думала зажити щасливо, при внуках. Але самодур зять глумиться над старою жінкою, виганяє її з хати.

Люборацька найняла комірчину і жила там з Теклею та Масею, котра дорікала, що жити там не буде. Приїхав Антось та сказав, що вони самі винні. Адже бачили кого за зятя брали.

Антось пішов до Тимоха і вони мало не побились. Орися теж звинуватила матір за те, що такого чоловіка їй знайшла. Через декілька днів завітала в гості Галя, котра не йшла з думок Антосю. Але він не міг їй сказати, що кохає. Перед від’їздом до семінарії він поцілував дівчину та отримав капшука у подарунок. Вони постійно думали один про одного.

IV

Антось став філософом та палив навіть у класі. Його побачив інспектор з люлькою та хлопець схитрував: зробив все так наче йшов з туалету та запізнюється на урок. Всі йому заздрили, бо мав і друзів багато, і халепи вдало оминав.

V

По приїзду додому Антось бачився з Галею. Шляхтич Кулинський прислав старостів до Масі. Стара мати мала сотню карбованців і хотіла більше Теклі віддати на весілля, а Масі менше. Проте остання вимагала більше. Зійшлись на тому, що розділила вона по 300 карбованців кожній доньці. Дала Масі ще курей на розвід, а Мася ще й подушки хотіла позабирати. Та й поїхала до Кулинського жити в ліс.

VI

Орися думала, як сестрі живеться з ляхом. Чи так як їй з кацапом. А Антосьо не міг зрозуміти, чому Тимоху всі бояться. А він час від часу бив стару Люборацьку. І Орисю теж якщо вона ставала на захист  матері. Громада побачила та почала дивуватися, що панотець б’ється. Написали на нього заяву та захотіла нового попа.

VII

Поки в Солодьках розбирались з Тимохою, в Кам’янці читають списки по вакаціях. Ввечері Люборацький влаштував гулянку. В класі інспектор почав вираховувати, хто був там, хто пив, хто грав. Антосьо підбурював всіх піти до ректора виясняти ситуацію. Пішли всі, крім доносчиків, котрі все розповідала інспектору. Так і вичислили їх.

Тим часом Тимоху відправили на дев’ять місяців у монастир, а Орися аж розквітла і погарніла. А Антосьо постійно згадував свою Галочку та радів, що збулись головного донощика Робусинського.

VIII

Робусинський мав стати попом десь поблизу Браславля. А під Солодьки приїхав на возі Антоній Люборацький – «кончивший курс богословських наук».

Відтоді два роки минуло. Вдома дізнався, що батюшки в селі немає і що його сестра Орися померла – чоловік Тимоха вбив її пляшкою, коли та одного разу вступилася за парафіян.. Фоня,син Орисі, залишився без матері. Мася відцуралась від рідні і вони не знали, де вона з чоловіком живе. Виявилось, що Робусинський сватався до Теклі. Але син сказав, що він буде гірше Тимохи. На другий день вони зійшлись в сутичці.

IX

Антосьо наговорився з Галею про все на світі. Потім виїхав до Кам’янця та купив Галі білета. Новий ректор черкнув йому, що той без гарантованого права обіймати посаду священика. Щоб мати посаду потрібно було побути в монастирі на «испытании» або женитись, де архірей покаже.

Хлопець вибрав консисторію та послав листа в Кукілівку. Робусинський женився ще у Кукілівці, а висвятиться у Солодьки на священика. Архієрей сказав Антосю, що якщо він хоче мати приход, то має одружитись на його сестрі – поганій та старій жінці. Він погодився і через місяць зіграли весілля.

Минуло 10 років. Ковинський зустрів стару Люборацьку та розпитав про Антосьо. Виявилось, що він помер: не любив жінку й спився. Вона його після року шлюбу кинула. Приїздила Галя,  привезла йому скрипку. То він на другий день і помер, звинувачуючи у всьому семінарію. Потім розказала про доньок. Ковинський як дізнався, що чоловіка Масі звали Кулинський Геразим, то сказав що знав обох. Обох уже й не було: він помер, а Мася зарізалась з голоду, бо жадна дуже була навіть на шматок хліба. Діти її допікали, тому вона не витримала і зарізалась. Стара Люборацька  як почула те, також померла. Поховали жінку біля корчми, „і довго-довго жиди лили помиї на її гріб, а жиденята— прибіжить, тупне ногою, плюне й назад, аж поки й не заорали його“.

Фоня залишився сам.

Текля ж постриглась на старшу послушницю у монастирі десь під Немировом. Злякалась вона того, що сталось з її ріднею. Після поховання баби, Ковинський забрав Фоню та поїхали до Крутих. Він дав йому три карбованці, бо то він був украв у Антося колись чоботи.

Фоня вже вчився в четвертім класі і сидів там, де колись його дядько. У село приїхали попадя з панотцем та дітьми. То була Галя з підлим донощиком Робусинським і їх дітьми, двома хлопчиками. Вони там і дізнались, що сталось з родиною Люборацьких.

Оцініть статтю
Додати коментар