“Менади” аналіз твору Хуліо Кортасара допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, проблематика, головні герої та сюжет. Літературний паспорт твору можна скласти використовуючи цю інформацію.
Хуліо Кортасар “Менади” аналіз
Автор – Х. Кортасар
Рік написання -1956
Жанр – новела
Збірка – «Кінець гри».
Тема — зображення фантасмагоричної картини безумства натовпу
Особливості оповідання «Менади»:
- алюзії
- метафоричність
- багатошарова символіка
- поєднання реальності та фантастики
- калейдоскопічність подій
- орієнтація на несподіванку, що вражає сприйняття
- зародження незвичного та несподіваного у внутрішньому просторі людини
Проблематика твору «Менади»:
- проблема індивідуалізму, відчуження особистості
- проблема непередбачуваності психології натовпу
- проблема ролі мистецтва в суспільстві споживачів
- проблема дисгармонії людини і натовпу
Головні герої:
- Маестро
- сеньйора Джонатан
- доктор Епіфапія та його родина
- Кайо Родрігес
- Гільєрміна Фонтан
- сліпий
- жінка в червоному (є втіленням фатальної сили менад, вона спричинила шаленство натовпу).
Чому твір «Менади» має таку назву?
Заголовок твору дає можливість зрозуміти, що в оповіданні розповідатиметься про театр, мистецтво, адже менади – це персонажі грецької міфології, супутниці бога Діоніса. Орфея розірвали саме менади (вакханки). Менади — німфи, яку супроводжували Діоніса в його мандрах та походах.
Сюжет
Події відбуваються в провінційному аргентинському містечку середини ХХ ст. Театр Корона — місце, де відбулася трагедія сучасного Орфея — Маестро. Це диригент, який працює в місті за контрактом і робить спробу призвичаїти місцеве населення до класичної музики.
Маестро складає програму концерту:
- «Сон літньої ночі» Ф. Мендельсона,
- «Дон Жуан» Р. Штрауса,
- «Море» К. Дебюссі
- «П’ята симфонія» Л. В. Бетховена.
На концерті спочатку публіка з трепетом слухала романтичну музику Ф. Мендельсона до трагедії В. Шекспіра «Сон літньої ночі». «Дон Жуан» Р. Штрауса теж сподобався відвідувачам. Імпресіоністична музична п’єса «Море» К. Дебюссі викликала бурхливу овацію. Але поступово в театрі ніби згущується повітря, наростає напруження… Кульмінацією музичного виступу стала «П’ята симфонія» Бетховена. Драматизм музики викликав у слухачів дике шаленство емоцій. І люди перетворилися на страшний натовп, який у пориві вдячності до Маестро був готовий «розірвати» його.
«Юрма очманілих шанувальників понесла його зі сцени й потягла кудись у глиб партеру… Безумні чоловіки й жінки із завиванням виривали в скрипалів скрипки (які хрустіли й лопали, ніби величезні руді таргани), потім стали кидати в залу всіх музикантів поспіль, а там навалювалися на них інші шаленці.»
Маестро викликав у душах людей своїм талановитим виконанням зовсім не ті емоції, які хотів. Духовно обмежені й культурно не розвинені жителі міста були не готові до глибини класичних шедеврів і перетворилися на страшних «менад», які були готові нищити все на своєму шляху, навіть композитора, який дав можливість доторкнутися до мистецтва. Безумні слухачі були готові знищити інструменти, бити один одного.
У розповідача ця картина викликає огиду, він один не приймає участі у безумстві натовпу. Але коли диригентові загрожує реальна небезпека, піднімається на сцену. Та Маестро кудись зник… А юрба продовжувала шаленіти й нищити все довкола.
Оповідання «Менади» — це новий погляд на мистецтво, на його роль у сучасному суспільстві споживачів.
