“Мені зоря сіяла нині вранці” аналіз вірша – рік написання, тема, ідея, художні засоби, віршовий розмір допоможуть підготувати літературний паспорт твору.
“Мені зоря сіяла нині вранці” Василь Стус аналіз (паспорт)
Автор – Василь Стус
“Мені зоря сіяла нині вранці” рік написання – 18 січня 1972
Літературний рід: лірика
Вид лірики: філософська
Жанр: медитація
Тема : міркування ліричного героя над своєю долею, яку уособлює зоря.
Ідея: усвідомлення людиною свого призначення в суспільстві, розуміння того важкого хреста, якого треба нести до кінця свого життя, осмислення себе, відчуття власного коріння
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Римування: білий вірш
Художні засоби “Мені зоря сіяла нині вранці”
- Епітети: ясна благодать; душа смиренна; вічна мати; далекий всесвіт; тьмяний клич; приховане бажання; висока незгода;
- Метафори: зоря сіяла, устромлена в вікно; благодать лягла на душу; озвався прихованим бажанням;
- Порівняння: вічністю протятий, мов огнем; вістунка твого шляху, ніби вічна мати; вміє жити, або світитися, немов зоря.
Вірш “Мені зоря сіяла нині вранці”
Мені зоря сіяла нині вранці,
устромлена в вікно. І благодать —
така ясна лягла мені на душу
сумиренну, що я збагнув блаженно:
ота зоря — то тільки скалок болю,
що вічністю протятий, мов огнем.
Ота зоря — вістунка твого шляху,
хреста і долі — ніби вічна мати,
вивищена до неба (від землі
на відстань справедливості) прощає
тобі хвилину розпачу, дає
наснагу віри, що далекий всесвіт
почув твій тьмяний клич, але озвався
прихованим бажанням співчуття
та іскрою високої незгоди:
бо жити — то не є долання меж,
а навикання і самособою — наповнення.
Лиш мати — вміє жити,
аби світитися, немов зоря.
Власний ідейно-художній аналіз поезії Василя Стуса “Мені зоря сіяла нині вранці” Ви можете писати в коментарях.
