Міф “Нарцис” читати, скачати

Давньогрецький міф “Нарцис” цікавий, його зміст памятає кожен. Це історія про надмірне захоплення хлопця власною красою. Переказ – Юлія Гнатюк

Давньогрецький міф “Нарцис” відео

Міф “Нарцис” скачати

Міф “Нарцис” скачать fb2, pdf, epub. Давньогрецький міф “Нарцис” завантажуйте повністю (щоб скачати, обирай і натискай на іконку потрібного формату):

*розшифрування, щоб зрозуміти який формат Вам підходить:

FB2 – легка структурована книга, ідеально для читання з мобільного;

EPUB – підходить для більшості рідерів, структурована книга;

PDF – відкривається будь-де, зручно для друку.

Міф “Нарцис” читати повністю

Ніхто не здатен протистояти волі прекрасної богині Афродіти — покровительки кохання й краси. Вона може щедро обдарувати людину щастям, а може й суворо покарати за зневагу до своїх дарів. Саме тому люди й досі пам’ятають сумну історію юного Нарциса — сина річкового бога Кефісса (божества однойменної річки в Давній Греції) та німфи Ліріопи (водяної німфи).

З раннього дитинства Нарцис вражав усіх своєю незвичайною красою. Його батьки добре знали, що врода не завжди приносить людині щастя, тому звернулися до знаменитого віщуна Тіресія (легендарного сліпого пророка), аби той відкрив їм долю сина.

Мудрий Тіресій уважно подивився на хлопчика і промовив:
— Ваш син проживе довге життя, але лише за однієї умови: він ніколи не повинен побачити власного обличчя.

Батьки були вражені такими словами. Пророцтво здалося їм дивним і безглуздим, тож вони лише посміялися зі старого провидця й невдовзі забули про його пересторогу.

Минали роки. Нарцис виріс і став напрочуд вродливим юнаком. Ледь не всі німфи закохувалися в нього й прагнули привернути його увагу. Та серце красеня залишалося холодним. Він не любив нікого, окрім самого себе, і вважав, що лише він один вартий захоплення.

Одного разу, полюючи в густому лісі, Нарцис заблукав. Там його побачила німфа Ехо. Сховавшись серед дерев, вона із захватом дивилася на прекрасного юнака. Їй так хотілося заговорити з ним, але вона не могла.

Колись богиня Гера (дружина верховного бога Зевса) суворо покарала Ехо. За легендою, німфа допомагала Зевсові приховувати його таємні зустрічі з іншими німфами, відволікаючи Геру довгими розмовами. Розгнівана богиня позбавила Ехо власного голосу: відтоді вона могла лише повторювати останні слова, які чула від інших.

Нарцис роззирнувся навколо, намагаючись знайти дорогу, і голосно гукнув:

— Гей! Хто тут?

— Тут!.. — відгукнулася Ехо.

— Вийди до мене!

— До мене!.. — повторила німфа.

Юнак здивовано озирнувся. Навколо нікого не було.

— Швидше сюди! — крикнув він ще раз.

— Сюди!.. — радісно відповіла Ехо.

Не стримавшись, вона вибігла зі свого сховку й кинулася назустріч Нарцисові. Але той лише сердито відштовхнув її і, не сказавши більше ні слова, пішов геть, зникнувши серед темного лісу.

Згораючи від сорому й образи, Ехо затулила обличчя руками й утекла далеко в гори. Там вона оселилася в самотній печері. Іноді німфа виходила до лісу, але ні з ким уже не могла заговорити по-справжньому — лише повторювала чужі слова.

А Нарцис і далі жив, не помічаючи нічиїх почуттів. Він із байдужістю відкидав кохання всіх, хто наважувався відкрити йому своє серце. Багато німф страждали через його гордість і холодність.

Одного разу одна зі знехтуваних ним німф у розпачі вигукнула:

— Нехай і ти, Нарцисе, покохаєш! Але нехай той, кого ти любитимеш, ніколи не відповість тобі взаємністю!

Її слова почула Афродіта. Богиня розгнівалася, що Нарцис так зневажає її дари, і вирішила покарати його.

Навесні, під час чергового полювання, юнак захотів напитися води. Він знайшов тихий лісовий струмок із прозорою, мов дзеркало, поверхнею і нахилився до нього. Та щойно він хотів зачерпнути води, як завмер від подиву.

Із глибини струмка на нього дивилося неймовірно гарне обличчя.

Нарцис навіть не здогадався, що бачить власне відображення. Він не міг відвести погляду від прекрасного незнайомця. Чим довше він дивився, тим сильніше захоплювався. Незабаром він покохав це дивовижне створіння всім серцем.

Він забув про їжу, про сон і навіть про спрагу. Цілими днями сидів біля струмка й милувався образом у воді.

— Хто ти, прекрасний незнайомцю? — тихо запитував він. — Чому ховаєшся від мене в глибині води?

Обличчя у струмку теж ворушило губами, але Нарцис не чув жодного слова.

— Вийди до мене! — благав він. — Невже ти не бачиш, як сильно я тебе кохаю?

Відображення також простягало до нього руки й усміхалося у відповідь. Тоді Нарцис нахилився, щоб поцілувати того, кого так покохав, але його губи торкнулися лише холодної води. По поверхні побігли хвилі, і прекрасний образ розчинився.

— Невже… я покохав самого себе? — із жахом прошепотів юнак. — Так… тепер я розумію: ти — це я. Моє власне відображення. Я приречений любити того, кого ніколи не зможу обійняти. Від цієї муки мені вже не врятуватися…

День за днем сили залишали його. Але Нарцис не міг відійти від струмка. Він плакав, і його сльози падали у воду, руйнуючи дорогоцінний образ.

— Де ти? Повернися! Не залишай мене! — благав він, коли відображення зникало у хвилях. — Дозволь хоча б ще раз побачити тебе!

Коли вода заспокоювалася, образ знову з’являвся, і юнак продовжував дивитися на нього, приречений на своє нещасне кохання.

Неподалік сумувала й німфа Ехо. Вона бачила його страждання і співчувала йому, хоча сама колись зазнала від нього жорстокої образи.

— О, яке горе!.. — вигукнув одного разу знесилений Нарцис.

— Горе… — тихо повторила Ехо.

— Прощавай… — ледве чутно промовив юнак.

— Прощавай… — сумно відгукнулася німфа, і її голос ще довго лунав поміж дерев, поступово розчиняючись у тиші лісу.

Так згасло життя прекрасного Нарциса. За давніми переказами, його душа потрапила до похмурого царства Аїда (володаря підземного світу). Кажуть, навіть там, на березі священної річки Стікс (річки, що відділяла світ живих від світу мертвих), він не переставав вдивлятися у темну воду, шукаючи своє відображення.

Гірко плакали лісові німфи, плакала й Ехо. Вони хотіли поховати юнака, але коли прийшли до струмка, його тіла вже не було. Лише на тому місці, де схилилася його голова, розквітла ніжна біла квітка з тонким ароматом.

Відтоді люди називають її нарцисом — на згадку про юнака, який понад усе на світі покохав самого себе.

©  Автор переказу: Гнатюк Юлія