“Пісня над піснями” характеристика героїв

“Пісня над піснями” характеристика героїв Шимека та Бузі допоможе розкрити їх образи та визначити риси характеру.

“Пісня над піснями” характеристика героїв

Головні герої твору “Пісня над піснями” – Бузя та Шимек, молоді та закохані підлітки. Шимек з дитинства кохає Бузю. Для нього вона – найкраща, найрозумніша, найвродливіша. Біблійну Суламіф Бузя нагадує Шимекові. Його кохання – чисте, щире. Але не судилося Бузі й Шимеку бути разом. Вона стає дружиною іншого. Кохання втрачене. Тому повість пронизана сумом.

Характеристика Бузі

Бузя — пестливе ім’я, створене з Естер-Люби: Люба-Любузя-Бузя.

Вона дочка старшого брата Шимека. Її батько потонув у річці, мати вийшла заміж,  а дитину віддала бабусю та дідусю (батькам Шимека).

“Вона старша за мене на один рік чи, може, на два, а нам обом нема ще й двадцяти років. Тепер сідайте, будь ласка, і підрахуйте, скільки мені років і скільки їй.”

Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна.

Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.

Характеристика Шимека

Шимек – головний герой твору. Молодий хлопець навчається в хедері – єврейській початковій релігійній школі, тому знає напам’ять багато текстів зі Святого Письма. Пісня пісень – його улюблений твір.

Шимеку подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер, вони спілкуються, проводять багато часу разом. Та згодом хлопець закохується і поринає у світ мрій, де він бачить себе принцем, а Бузю – царівною. Саме через біблійну  «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного.  Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіт.

Його заповітним бажанням було піднятися з Бузею в висоту до самих хмар і полетіти за океан в країну карликів, потомків богатирів царя Давида.

 “… він зрозумів, що любить Бузю тією священною, пекельною любов’ю, як описано в “Пісні пісень.”

Але він покидає містечко і їде на навчання проти волі батька. А коли повертається, то дізнається, що його Бузя має вийти заміж за іншого. Хлопець був у відчаї:

«Невже я проґавив своє щастя, проґавив навік? Невже я власними руками спалив свій дивовижний палац і випустив гарну божественну царівну, яку я колись зачарував?»

Шимек розуміє, що шукаючи успіху, він втратив цінність значно більшу: саме кохання, що надихало його життя. Тут можна згадати біблійну тезу, що не належить до «Пісні над піснями»: нічого не варті всі земні скарби, якщо за них людина втрачає душу. Чи — у цьому випадку — одну з найголовніших власних цінностей. Уже й кар’єра стає Шимекові не потрібною, йому лишається тільки згадувати про колишнє щастя, втрачене у гонитві за приземленими успіхами…

«Надто пізно я схаменувся, згадав, що є Бузя на світі… Бузя, яка має серце, що сумує, і душу, що геть поривається звідси в інший світ…»

Характеристика твору

Роман Шолом-Алейхема “Пісня пісень” нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого смутку, посмішки, чарівності.
Перед нами – початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися – і вже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіт старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну.

Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством.

Отже, твір Шолом-Алейхема – це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок – палац. Я – принц. Бузя – принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки – все наше, наше, наше!». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її.

Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а любов втрачена: «наш двір вже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічного звучання.
Розповыдь ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям – зверненнями до читача і повторів – читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невгамовної печалі.

Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками прикрашений квітами».

Роман пройнятий не лише символікою біблійних «Пісні пісень», а й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі і однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний з героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося … Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше ». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.

Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя – адже «початок, початок найпечальніший, краще самого радісного кінця». Які радості і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті.

Ліричний роман Шолом-Алейхема – один з найпоетичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову і образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.