“Полковнику ніхто не пише” скорочено читати українською Ви можете за 5 хвиоин.
“Полковникові ніхто не пише” скорочено
Полковникові ніхто не пише (El coronel no tiene quien le escriba) — це роман Ґабріеля Ґарсія Маркеса 1961 року.
Події відбуваються в невеликому колумбійському містечку в 1956 році. Головний герой – сімдесятип’ятилітній полковник у відставці, ветеран Тисячоденної війни. Він живе на околиці міста зі своєю дружиною, і після смерті сина Агустіна (його вбили за розповсюдження політичних листівок) вони ведуть напівжебрацьке існування. Полковник вже багато років чекає на листа зі столиці з приводу пенсії, яка покладається йому як ветерану війни, але йому ніхто не пише. У той же час він підтримує зв’язки з друзями Агустіна, які підпільно займаються опозиційною діяльністю.
Старий покладає надію на бойового півня, який зможе виграти для них якісь гроші, коли в січні почнуться півнячі бої, і годує його, у той час як йому з дружиною буває нічого їсти. Його кум дон Сабас пропонує продати півня, але полковник відмовляється.
Полковник, маючи в кишені незаконні листівки від друзів Агустіна, потрапляє в поліцейську облаву і зустрічається лицем до лиця з людиною, яка вбили його сина. Старий проявляє самовладання і вибирається з оточення.
До закінчення терміну застави на будинок залишається два роки, в будинку майже не залишилося їжі, продана швейна машина, що приносила хоч якийсь дохід. Але полковник годує півня, тренує його і продовжує чекати листа. У будинку не залишилося ні крихти їжі, дружина полковника захворіла. Вогкими грудневими ночами полковника гріють спогади про бойову юність. Він сподівається з найближчим катером отримати лист. Підтримує його і те, що вже почалися тренувальні бої і його півневі немає рівних. Залишається потерпіти сорок п’ять днів, переконує полковник впавшу в розпач дружину, і на її питання, що вони будуть їсти весь цей час, рішуче відповідає: «Лайно».
