Представники сентименталізму в літературі українській та в зарубіжній коротко перераховані в цій статті.
Представники сентименталізму в літературі
Що таке сентименталізм?
Сентименталізм як напрям виник в Англії в епоху Просвітництва в середині XVIII століття в умовах руйнування станово-кріпосницьких відносин, феодального абсолютизму і зростання буржуазних відносин.
Письменники-сентименталісти надавали перевагу людським почуттям, захоплювалися природою і виводили простих людей як героїв. Початки сентименталізму пов’язані з творчістю англійських письменників першої половини 18 ст. С. Річардсона, Д. Томпсона, Т. Ґрея й ін. Сентименталізм вплинув на виникнення нових жанрів прози, а також на посилення уваги до елегії, ідилії, байки в поезії.
Сентименталізм був першим напрямком, який поставив питання про права людини. Він відчинив духовний світ простої людини з внутрішніми протестами проти несправедливості в суспільстві.
Представники сентименталізму в літературі
Представники сентименталізму в англійській літературі
- Лоренс Стерн
- Семюел Річардсон
- Олівер Ґолдсміт
- Джеймс Томсон
- Едвард Юнг
- Томас Грей
Представники сентименталізму в німецькій літературі
Представники сентименталізму в французькій літературі
Представники сентименталізму в українській літературі
Представники сентименталізму в російській літературі
- Микола Карамзін
- Олександр Ізмайлов
- Василь Жуковський
Представники сентименталізму в світовій літературі
Батьківщиною напряму вважається Англія. Його відправною точкою стала збірка поем Томсона “Времена года”. У ній автор розкрив пишність і красу навколишньої природи, намагаючись читачам прищепити любов до краси навколишнього світу. В такому самому стилі став писати Томас Грей, приділяючи увагу природним пейзажам, роздумам про тяжке життя селян. Яскравими представниками сентименталізму в Англії також були Семюел Річардсон і Лоренс Стерн, Едвард Юнг, Роберт Блер.
З 1750-х років сентименталізм перетворився на головний напрямок просвітницької англійської літератури. «Батьком сентименталізму» вважають Лоуренса Стерна ( «Життя і думки Тристрама Шенді, джентльмена», «Сентиментальна подорож по Франції та Італії містера Йоріка»). Свого піку англійський сентименталізм досяг у творчості Олівера Голдсміта.
У французькій літературі розвиток сентименталізму зв’язуються з іменами Жака де Сен-П’єра і Жана Жака Руссо. Жан-Жак Руссо у художніх творах зосередився на концепції природи і «природного» людини ( «Жулі», «Нова Елоїза»). Руссо зробив природу самоцінним об’єктом зображення ( «Сповідь»). З початком Великої Французької революції літературний напрям став втрачати свої позиції, поступившись місцем класицизму.
У Німеччині сентименталізм став розвиватися як реакція на французький класицизм. Біля витоків німецького сентименталізму став Фрідріх Готліб Клопшток. Розквіт припав на період 1770-1780 років. Представники німецького сентименталізму: К.Ф.Шубарт «Гробниця королів», Ф.Л.Штольберг «До волі», І. В. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 рік). Також ідеями сентименталізму пронизані драми І. Ф. Шиллера.
Представники сентименталізму в українській літературі
В українській літературі деякі впливи й елементи сентименталізму наявні в п’єсах І. Котляревського («Наталка Полтавка») і в українських і російських повістях й оповіданнях Г. Квітки-Основ’яненка («Маруся»).
Риси сентименталізму найяскравіше виражені в п’єсі «Наталка Полтавка» І.Котляревського та в повістях «Маруся», «Сердешна Оксана», «Щира любов» Григорія Квітки-Основ’яненка. Скептики твердили, що з україномовних авторів ніхто не здатен написати щось «і звичайне, і ніжненьке, і розумне». Саме ці вимоги (послідовно сентименталістські) Квітка і намагався зреалізувати у своїй повісті «Маруся».
