Що таке персоніфікація?
Персоніфікація — уособлення; надання неживим предметам чи явищам природи людських якостей. Це вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу.
З латинської persona – особа, facio – роблю, тобто по суті, уособлення. Термін, що означає наділення предметів і явищ існуючого або вигаданого світу, тварин і рослин властивостями психіки людини. Подання різних об’єктів і явищ природи, абстрактних понять в образі людини і інших дійових осіб, визнання за ними властивостей притаманних людині. Явище персоніфікації набуло поширення в релігії, міфології, казках, магії, в літературі.
Приклад персоніфікації в літературі:
- “море сміялося”;
- Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли усміхнеться (М. Коцюбинський);
- Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі… (П. Тичина).
У психоаналізі класифікується як тип захисного механізму, коли певний індивід приписує вину за що-небудь іншій людині або групі людей.
Персоніфікацію, що розділяється великою кількістю людей, називають стереотипом. Приклад стереотипу – якщо професор, то обов’язково розсіяний професор.
Персоніфікація характерна художньому стилю. Класичні приклади персоніфікації – звірі чи рослини поводять себе, як люди – говорять, думають, журяться тощо.
Наприклад: вірш “Засмутилось кошеня” Платона Воронька
Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить, що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець і промовив як мудрець:
– Тут причина непроста – треба різати хвоста!
Кошеня кричить: – Ніколи! Краще я піду до школи…
В наведеному вірші всі дії, які НЕРЕАЛЬНІ для тварин – кошеняти та баранця, – це персоніфікація чи уособлення.
Read more: http://l-ponomar.com/metafora-metonimiya-synekdoha-personifikatsiya/#ixzz5RWtObWoL
