“Таємне товариство боягузів” цитати до образів повісті Клима Джури, Сашка Смика, бабусі Соломії, синьомордів, батьків Клима.
“Таємне товариство боягузів” цитатна характеристика героїв
- Бабуся Клима
«Винахідниця, яка створила машину часу й приготувала протиотруту від вірусу страху».
«лагідна старенька жіночка, котра весь час поралася на кухні й поливала квіточки у вазонах»
“Моя бабуся готує найсмачніші в світі пиріжки, а ще понад усе вона любить квіти. Здається, варто їй просто торкнутися до якоїсь рослини, як та оживає, бруньки на її гілках розвиваються, і вона починає цвісти. І вся наша квартира, завдяки старанням бабусі Солі, перетворилася на справжню оранжерею.”
“— Пані Соломія – видатний учений. Це вона винайшла протиотруту від вірусу страху. А ним уже заражена більшість мешканців Землі. На жаль, синьоморди вистежили пані Соломію й зненацька захопили її. Та в неї, про всяк випадок, був підготовлений запасний план. І виконати його маєш ти.”
“…пані Соломія, як її називають учні й прихильники, змогла поєднати чудодійні сили наших пращурів із найсучаснішими науковими здобутками. І замаскувала свій універсальний прилад у старому “Запорожці””
«винахідниця, яка створила машину часу й приготувала протиотруту від вірусу страху».
Вона любила мугикати собі під ніс пісню групи «Бітлз» «Yellow submarine» (бабуся).
“Вона лагідна й добра. Вона вишиває рушники й серветки, наспівуючи сумну пісню про коня з сивою гривонькою.”
“– Я винайшла універсальні ліки від перелку – вони не дають вірусові страху розвиватися, але діють дуже повільно. А клала я ті ліки… в пиріжки. Ти ж, Климчику, їх любиш найдужче”
- Клим Джура
“А коли все ж стикався десь із Сашком ніс до носа, то просто тікав, як звичайний боягуз”
“Адже він (Сашко Смик) дражнив мене Поганським Паганіні ще відтоді, як уперше побачив зі скрипкою.”
«…Одного дня звичайнісінький хлопець, життя якого досі було похмурим і буденним, захворів».
“Раптом я зрозумів, що в глибині душі у мене жила божевільна мрія: а що, як і справді позбудуся цього огидного страху, що переслідує мене скрізь? І тоді, коли Кактус крикне мені: “Гей ти, Поганський Паганіні! Ходи сюди, я трохи тебе відлупцюю!”, – я зроблю блискавичний рух рукою, і Кактус полетить шкереберть на асфальт, розмазуючи соплі й сльози”
“Замість того, щоб тікати, я, ніби виконуючи давно відомий мені прийом, широко розставив ноги і, пружинячи на ледь зігнутих колінах, поставив руки у “блок”.”
“Здається, страх відступив від мене після відвідин таємного лігвиська блакитних монстрів. Мабуть, усе, чого я боявся досі, тепер здавалося мені дитячими забавками.”
“А втім, я вже відчув смак до шалених пригод. Вони затягали мене все дужче й дужче.”
“Я вже так до цього звик, що просто не можу уявити свого життя без екстриму. Кажуть, що іноді навіть можна захворіти на таку хворобу — пригодоманію. Це коли ти весь час намагаєшся вскочити у якусь страшенну халепу, а тоді мусиш рятувати власне життя. Мені ж довелося визволяти зі смертельної небезпеки не лише себе й своїх рідних, а й усе людство. І не треба так скептично усміхатися й крутити пальцем біля скроні — я, Клим Джура, не божевільний і не закінчений брехун.”
- батьки Клима
«…засмага на їхніх обличчях була така густа, що вони стали схожими на кочівників пустелі — берберів».
“мама з татом уже півроку працюють на розкопках піраміди в Єгипті.”
“але те, що моя лагідна й завжди усміхнена бабуся якимось чином пов’язана з Таємним Товариством Боягузів, не вкладалося у мене в голові.”
“За ті півроку, що ми не бачилися з батьками, мама й тато якось змінилися. Спершу я не міг зрозуміти, в чому річ, а тоді здогадався – засмага на їхніх обличчях була така густа, що вони стали схожими на кочівників пустелі – берберів.”
- Синьоморди
«…У великому басейні, встеленому водоростями й лататтям, у зручних кріслах сиділи дивовижні створіння».
“Принаймні огидна синя пика з довжелезним язиком, банькаті червоні очі, довгі лапи з перетинками і, головне, яскраво-блакитний колір шкіри цієї почвари говорили про те, що переді мною один із космічних прибульців.”
“Ми, на відміну від вашої примітивної мови, володіємо досконалим мистецтвом передавати думки на відстані. Так отож, сьогодні вночі, рівно о 3:00, на вашу планету прибуває основний десант могутньої цивілізації блакитних жаб. Останньою перепоною на нашому шляху залишалося ваше таємне товариство.”
“земні комахи впливали на прибульців ще і як снодійне.”
“представники цієї агресивної цивілізації не чутливі до жодної отрути. Вони самі можуть отруїти будь-кого. Особливо небезпечний вірус, що його розносять ці паразити, – вірус страху”
“Цивілізація блакитних жаб – найвеличніша цивілізація Всесвіту! Ми нездоланні! Люди стануть нашими рабами й працюватимуть на мушиних фермах – вирощуватимуть комах-бройлерів. Ми експортуватимемо чудові комашині консерви в кожен куточок галактики!”
- Сашко Смик
“На жаль, з Кактусом, якого насправді звуть Сашко Смик, я знайомий майже від народження – ми живемо у сусідніх квартирах.”
“А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м’язи, як у Шварценегера!”
“— Просто вони підкупили Кактуса. Він завжди понад усе любив гроші і владу, – заперечив я. – А після літніх канікул він не вилазив із салону ігрових автоматів – програвав щодня купу грошей, а наступного дня знову грав. І ті програші його зовсім не турбували. А його неймовірна сила? Певно, прибульці давали йому якісь стимулятори росту. Ось чому він міг подолати мене одним мізинцем.”
“Сашко Смик – непереможний Кактус – раптом осів, закрив руками обличчя й заскімлив тоненьким дівчачим голосочком: — Відпусти мене! Я більше не буду!”
Помічником блакитних прибульців серед людей виявився…
- Інші герої
«…Один із хлопців — кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця передніми зубами. А другий, чорнявий, з чорними як смола очима й густими насупленими бровами». (Жук і Заєць.)
«… перед нашестям синьомордів ми були цирковими акробатами»(Жук і Заєць).
«…про мою бабусю він говорить з величезною повагою й захопленням» (Жук).
lool