«Три як рідні брати» скорочено

Юрій Федькович Три як рідні брати скорочено Скорочені твори

«Три як рідні брати» скорочено читати твір варто, щоб згадати сюжет про друзів, які допомагаюту один одному в найтяжчі моменти життя.

 Юрій Федькович «Три як рідні брати» скорочено

І

Ще коли Івану Шовканюку було двадцять років його забрали до цісарської армії. Мати з сестрами та братами поплакали й на тому попрощались.

ІІ

Вже два роки Іван був в армії, проте друзів не знайшов. Він був постійно мовчазний та сумний. Тільки інколи наодинці плакав на вахті. Навіть сам капрал Косович вважав його кам’яним чоловіком. Шовканюку прийшов лист з дому.

ІІІ

Листа написав брат Онуфрія, котрий відчував близьку смерть. Він писав, що живе в наймах в сестри, а наймеенший брат Василько служить панам (волів доглядає). Родина мала багато боргів, тому продала худобу та кожуха. Дядько Андрій, родич, відібрав навіть корову. Онуфрій просив Івана приїхати у відпустку, бо мати сама.

IV

Наступного дня капітан не дає йому відпустки. Та ще й б’є його і садить в камеру. Іван вирішив утопитись, щоб не терпіти знущань.

V

Через два дні його з рештою словаків повели до капітана, адже вже закінчився термін служби. Ніхто не хотів залишатись служити ще рік. Тільки капрал Бая погодився продовжити службу, якщо Івана Шовканюка відпустять у відпустку. Капітан був здивований. Тоді капрал пояснив, що у хлопця помер брат та мати з голоду помирає. Відпустку погодили.

Наступного дня Іван пішов у відпустку та зустрів в місті Баю. Капрал запросив хлопця в шинок та пригостив вином та дав грошей на кожушок. Шовканюк був в дранті, а дорога додому неблизька. Хлопець взяв гроші, щоб капрал не сердився та вирішив купити нені теплу хустку, а сестрам по лантуху.  На тому і попрощались.

VІІ

В дорозі Іван дуже зголоднів. В його торбі лежали вино, калачі і риба ще з шинку. Але хлопець все ніс додому, бо скоро вечір перед Різдвом. Він думав, як його мати з сестрами і чи живий ще Онуфрій. Втомившись, він сів та заснув.

VІІІ

Іван прокинувся на постелі у молодого жандарма, котрий знайшов його замерзаючого на дорозі. Він викликав лікаря та доглядав за хлопцем. Шовканюк був ще кволий, проте випросився додому. Лікар дозволив йти тільки наступного дня.

ІХ

Іван розговорився з жандармом. Він хвилювався чи застане брата живого. Виявилось, що жандарм знав Онуфрія та товаришував з ним. Тому повідомив сумну новину: Онуфірія вже тиждень як немає живого, а сестри його в наймах.

Іван був уже два тижні вдома, працював у лісі. Коли прибіг молодший брат Василько та повідомив, що мати померла.

ХІІ

Поховав хлопець матір та захворів. Коли до хати прийшли війт з десятником та питають, чого він не робить на жида. Не гоже, щоб у нього щось пропало. Але Іван відповів, що все відпрацює та відробить. Жид не став чекати та прийшов орантувати хлопця: записали і ґрунт і хату в заліг.

Було дуже образливо, навіть сльози полились з очей. До нього саме завітав товариш Яків Нестерюк та насварився на Івана за те, що відписав землю за борги. Наступного дня знову прийшов жид та повернув папери на грунт: Яків заплатив борги Івана, відпрацювавши за нього у лісі.

ХІІІ

Іван товаришував з Яковом ще до армії. Він був годним та щирим парубком. Запропонував навіть хлопцю, що переїде до нього поки той не одужає та буде допомагати по господарству.

«— А твоє ж господарство?

— За моє не журись: я і свого догляну, і тут буду. Так і завтра ночуюся хіба до тебе?..

Я хотів щось казати, але він не дав.

— Ти дурень! — каже, та й пішов, свищучи, у двері.»

ХІV

Жити вдвох було цікавіше. Іван став одужувати і сестри повернулись вже додому. Аж ось його викликають до волості. Староста повідомив чудову новину: Івана звільнили від подальшої служби в армії. Жандарм, котрий знайшов його замерзаючого на снігу, розповів про все старості. А староста вже написав листа до міністерії. Така була історія. Волосний наказав Іванові завести дружину та господарювати. Бо годі вже бурлакувати.

ХV

Вдома Іван розповів все Якову. Було вирішено, що товариш віддасть свою сестру заміж за Івана, а він потім віддасть Якову свою сестру в дружини. Коли хто каже з-за плечей:

-Агов! Не роздавай усі, бо й мені треба лишити хоть одну!

Це був Тайвер – жандарм, котрий врятував тоді Івана. Він залишив службу і вирішив не повертатись до рідної Німеччини, а оселитись в цьому краю. Бо вже встиг його полюбити. Виявляється Тайвер покохав Олену, сестру Івана. А вона його. Тоді хлопець дав згоду на їхнє весілля якщо тільки Олена сильно кохатиме свого чоловіка.

ХVI

Всі три пари готувались до весілля. Тайвер купив землю, худобу та хату. Якось вони втрьох сиділи міркували як до хати увійшла Марія, та що мала стати дружиною Якова, і повідомила: Івана питає якийсь військовий з синіми очима. Хлопець вилетів з хати. Бо то був Бая. Виявляється їхній регемент стоїть у Черновцах. Бая почув про весілля друга та відпросився на пару днів у відпустку. Іван на радостях запропонував тому стати його дружкою на весіллі.

XVII

Хлопці одружились та жили як рідні брати. Кожну неділю збирались разом сім’ями за розмовами та співами. Тоній Тайвер грав на скрипці, а дружина Івана – Катерина, гарно співала.  Тільки часом було шкода, що Онуфрія не було поруч. А його згадували тільки добрими словами.

Авторські права на опублікований переказ належать сайту dovidka.biz.ua.

Оцініть статтю
Додати коментар