Цитатна характеристика героїв “Тигролови”

Тигролови – роман Івана Багряного, написаний 1944 року як «Звіролови», згодом перероблений і виданий 1946 року під назвою «Тигролови».

Цитатна характеристика героїв “Тигролови”

Цитатна характеристика Григорія Многогрішного

• «…Гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, про правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного».

• «Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор…».

• «…Тільки арештант, тільки той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу».

• «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!», «Жить! Відплатить!!».

• «П’ятий день він ішов. Не йшов, а гнав, як молодий гордий олень, гнав навпростець, ламаючи хащі. Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. “Воля! Воля!”»

Цитатна характеристика Наталки

«…людина вистрибнула з розколини, струнка, в чуднім одягу звіролова, простоволоса, і кинулась до нього…».

«Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна… Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості».

 «Сірківна, — вимовила дівчина з гордістю. — Мій батько — Сірко, і дід — теж Сірко, і прадід. Всі Сірки».

«Наталка… орудувала з вінчестером, мов досвідчений вояк, — швидко розібрала до дрібничок, вправно все перевірила та вичистила…»

Цитатна характеристика  Денис Сірко (Старий Сірко)

«Кремезний, броватий, волохаті груди в пазусі… дебелий, спокійний голос. Батьківський».

«Ти тут, вдома. Зрозумів? На багато верстов кругом тут тільки праліс та звірі, а людей нема… Я ще не знаю, хто ти, але моя хата — твоя хата. Лежи ж собі. Такий закон тут. Наш закон».

Цитатна характеристика Медвина

Образ майора (Медвина) — уособлення системи, яка полює на таких, як Григорій Многогрішний.

«Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї “пролетарської” держави… в цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито».

«Він не по екзотику їде він. Він їде на інше полювання… Диво — це він! І легенда — це він! Тут — під блискучою уніформою — сховані такі речі, що перед ними поблідли б сам Арсеньєв… і навіть у них — у цих останніх — стало б волосся дуба».

«Медвин — це ж прізвище його колишнього ката. Так, це було прізвище слідчого, а потім начальника відділу одного управління НКВД. О, це прізвище стрясло ним до останнього м’язка».

“А Медвин — бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів, — стояв і тіпався… Так, тіпався. Губа йому тіпалась, а очі… очі гидкого, сопливого боягуза. Три шпали на ковнірі — як мазки крові.”

Цитати з твору “Тигролови” 

• Шістдесят суглобів у дракона — то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків. Крізь загратовані діри дивилися тоскно грона мерехтливих очей, — дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилась країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юності рано одтятої, де лишилася мати… родина… дружина… Мерехтіли грона очей і летіли десь у темряву чорну, у прірву. Ними натоптане черево вщерть у дракона. І тягне їх циклопічний «Й. С.», і підпихає їх демон «Ф. Д.».

• Але ніхто не пустив і пари з вуст. Є така солідарність, є такий закон неписаний, є така арештантська мораль, що подібної до неї більше немає у світі, — мораль упосліджених, святиня арештантської дружби.

• Взагалі, як правило, немає на світі собаки, щоб від одного духу тигрячого не кидався зі скавулінням під ноги людини, від жаху.

• У цьому світі ніхто, крім людей, не вмів брехати: білка, кущ, собака – кожен був собою й нічим іншим бути не знав.

• З божевільні-бо є лише один вихід — у могилу.

• Бог не без милості, козак не без щастя

• І на печі від долі не втечеш.

• Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!

• В сміливих щастя завжди є!..

• Біля крайнього столика при вікні сидить бравий майор — чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ,— майор ОГПУ—НКВД. Зсунув синій кашкет на потилицю, розстебнув комір і попиває червоне бордо, тримає склянку біля уст, а очі втопив у газету, поставивши її сторч. Смокче бордо і читає-смокче «Правду», студіює промову вождя, виголошену на черговому з’їзді ВКП(б). Іноді виймає олівець і щось підкреслює, посміхається — захоплено, потім глибокодумно морщить брови, сьорбає бордо і пасе далі вугляними очима по шпальтах газети. Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської» держави. В цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, ба навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівняним почуттям вищості.

• Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли… Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили, — тисячі нас замучених, закатованих… — Григорій Многогрішний до майора Медвина

• “Григорій вголос промовив:

«— Так… Ну, все, таваріщ слєдоватєль! Все! — І важко задихав.— Кінчаю слідство…— І підніс голос, повільно, грізно: — Тут… я тобі… й рев, тут я тобі й трибунал!» — Підкинув гвинтівку і вистрелив.
Другий кинувся тікати до лісу, потім обернувся і вистрілив із пістолета.” Довелося Григорієві його застрелити. “Потім він написав на снігу: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає». Зробив це, щоб нікому не довелося відповідати за вчинене ним. ”

Іван Багряний “Тигролови” аудіокнига (1 і 2 частина)