Твір Г. Тютюнника “Однокрил” є оповіданням. Читати скорочено твір “Однокрил” варто, щоб згадати про дружбу гайворона та собаки.
Григір Тютюнник “Однокрил” скорочено
Як тільки-но гайвороння починає об’їдати молоденькі пагони на розсадку – для песика Кузьки з’являється робота. Але цього року трапилась несподіванка. Як тільки він прокрався до зграї і побіг, то один птах не злетів. Він тягнув крило по землі та клюнув Кузьку у лоб.
Песик ображено пішов до сторожки, де Данило варив кашу під грушею. Він притулися йому до ноги і заснув. Коли прокинувся – Данила не було, а був той гайворон з крилом. Він під’їдав кашу з казанка. А коли побачив людину, то заспішив у кущі.
Данило впіймав птаха та почав його годувати кашею з ложки. За вечерею він наказав псу не займати гайворона. Потім вдвох пішли дивитись на розсадник чи не заподіяно там шкода. А в цей Однокрил вибрався з кущів та дивився на блискучий жар вогнища.
Стемніло. Старий пішов спати. Кузька обнишпорив всі кущі та теж поліз до свого кубла, але там вже пригрівся Однокрил.
Першу ніч собака спав лише частково в своєму кублі, щоб не лякати птаха. Його голова була під порогом, спина надворі.
Однокрил пустив другої ночі Кузьку під поріг і не сварився, бо вдвох було тепліше спати.
Так почалась їхня дружба. Гайворон вдень пасся на траві та зносив до кубла все блискуче і коли сонце туди пробивалось – все сяяло. А Кузька ходив на чатування разом з Данилом.
Авторські права на переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
