Валерій Шевчук «Дім на горі» аналіз (паспорт твору)
Автор – Валерій Шевчук (шістдесятник)
Рік написання – 1966-1980 (опубліковано 1983)
Літературний рід: епос
Жанр: роман-балада.
Провідні мотиви твору “Дім на горі” – війна, дорога, самотність.
Тема твору – пошук гармонії між людиною і природою, між внутрішнім світом особистості та зовнішнім світом.
Ідея твору – справжнє життя полягає у віднайденні внутрішньої гармонії, у збереженні зв’язку з духовними цінностями та природою, яка є частиною людського буття. Шевчук показує, що відхід від цих цінностей веде до духовного спустошення. Образ дому на горі символізує місце, де людина може знайти себе, свої витоки та сенс життя.
Головні герої твору “Дім на горі”
1. Володимир – новий директор школи, який приїжджає до села і знайомиться з місцевими мешканцями. Він є одним із центральних персонажів, через якого розкриваються події твору.
2. Галя – молода жінка, яка живе в будинку на горі. Вона працює вчителькою та виховує сина, народженого від короткого, але важливого в її житті кохання з Анатолем.
3. Хлопець – Галин син. Його ім’я не згадується.
4. Галина бабуся – жінка, яка живе разом з Галею і її сином. Вона передає Галині знання про їхній рід.
5. Олександра Панасівна Ващук – вчителька, має п’ятьох дітей. Її чоловік Микола загинув на війні.
6. Іван Шевчук – старий чоловік, козопас, який пасе овець і живе у будинку на горі. Він є символом зв’язку з природою і традиціями.
7. Марія Яківна – дружина Івана козопаса, вчителька початкових класів. Ця жінка дбає про порядок у своєму будинку.
8. Анатоль – чоловік, який з’явився в житті Галі, завоював її серце, після чого зник. У Галі від цього джигуна народився син
Проблематика твору: проблема духовного пошуку і самопізнання, пошуку себе, прагнення внутрішньої гармонії; конфлікт між духовним і матеріальним; минуле і майбутнє, добро та зло; проблема зв’язку поколінь; проблема внутрішньої свободи.
В чому полягає особливість твору “Дім на горі”? У поєднанні реального і фантастичного. Також однією з провідних ознак твору є притчевість.
Образи-сиволи твору В. Шевчука “Дім на горі”:
- Дім на горі – уособлює духовну фортецю,
- підніжжя гори – уособлює поле битви добра та зла
- дорога – уособлює життєвий шлях і шлях до серця.
Сюжет та композиція
Роман складається з 2 частин:
- «Дім на горі. Повість преамбула» розповідає про життя чотирьох поколінь з 1911 по 1963 роки;
- «Голос трави» – це 13 притч. Автором другої частини твору є козопас Іван Шевчук.
“Дім на горі” історія написання
Валерій Шевчук згадував про історію написання твору: «Книжку “Дім на горі” я писав мовби з кінця, тобто з другої, фольклорно-фантастичної частини “Голос трави”. Писалась вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене тоді ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш — не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. Мені збаглось видати її окремою книжкою, але, на щастя, ніхто не зважився її друкувати, і поки вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину».
Валерій Шевчук назвав свій твір баладою, бо в ньому присутні фольклорні мотиви й фольклорна образність. Передусім фольклорно-фантастичне наповнення твору підтверджують тринадцять новел-притч Івана, який записує їх, щоб передати у спадок наступним поколінням свій життєвий досвід. У цих новелах поряд із людьми живуть повним життям сили природи. Грім, блискавка, веселка, мороз, вогонь, вода, повітря, пори року, птахи та звірі стають образами, подібними до людей. Цей уявний світ живе поруч із людьми, впливає на формування характерів героїв. Демонологічні образи стають втіленням того чи іншого стану людини, її доброго чи злого «я», перебувають у постійній боротьбі за душі героїв. З огляду на сказане, особливо цікавою видається легенда про старий дім на горі і його мешканців, яку сімнадцятилітній Галі розповіла її бабуся. Як тільки о сім’ї підростає дівчина, невідомо звідки з’являється якийсь чоловік-красень, намагається її звабити, а потім зникає в невідомому напрямку, залишивши по собі сина. Народжена поза шлюбом дитина (обов’язково хлопчик) ніколи не сидить вдома, бурлакує Й зникає невідомо куди. Якщо ж невідомий чоловік підніметься на гору до будинку й нап’ється з рук дівчини води, то вже її ніколи не покине, а в шлюбі народиться дівчинка, яка мусить знати стару легенду й берегтися звабника. Сірим птахом нізвідки спустився до Галі Анатоль, причарував дівчину поглядом своїх очей, білозубою посмішкою, міцними обіймами — і дівчина піддалася звабнику. Коли син виріс, Галя зустріла Володимира, який напився-гаки води з її рук і назавжди віддав їй своє серце. Настане час, і сірий птах-звабник спокушатиме її дочку Оксану…
Друга частина твору — це збірка окремих новел-притч, де діють демонічні сили: домовики, відьми, чорти, перелесники, злі духи. Це потойбіччя впливає на людину, змушує її діяти, боротися. Саме це робить увесь сюжет напруженим і динамічним. Сутність добра і зла письменник досліджує в оповіданнях-притчах «Відьма», «Чорна кума». У притчі «Панна сотниківна» автор розглядає проблему душевної роздвоєності людини: молода сотниківна чи у сні, чи наяву бачить страшні картини розгулу темних сил. Чорт спокушає її своїми можливостями й коханням, але в останню мить вона нетвердою рукою все-таки хреститься й відганяє від себе нечистого. У притчі «Перелесник» автор показує, як душевна роздвоєність може згубити людину. Марія так кохала Івана, який поїхав на війну, так марила ним, що не відмовила перелеснику, який прийшов до згорьованої жінки в образі коханого чоловіка. Вона добре знала, хто перед нею, але втіхи кохання, народження сина витіснили з її душі бажання щось змінити в житті. Одної ночі перелесник показав свою справжню личину, і серце Марії не витримало: вона померла, так і не побачивши свого коханого, який повернувся з війни.
Тринадцять оповідань-притч другої частими твору — це розповідь про реальне життя людей, але ця реальність ховається за міфічним, фантастичним світом народних оповідань.
