Видатні українські поети, творчістю яких пишаються не тільки на теренах рідної країни, а й за кордоном, писали на різні теми. Вони боролися за українське слово, відомі українські поети минулого і сучасності (21 століття) відзначені в цій статті.
ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ ПОЕТИ
1. Василь Андрійович Симоненко
(1935-1963)
Василь Симоненко – український поет і журналіст, шістдесятник
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон (1963)
Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням сучасної критики, став на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст.
2. Микола Степанович Вінграновський
(1936-2004)
Вінграновський – український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет.
Поета називають першим з-поміж рівних у плеяді шістдесятників, хоча сам він себе не зараховував до цього покоління. Ум 1967 р. опублікували другу поетичну збірку «Сто поезій». У 1982 р. побачила світ збірка «Київ», згодом — «Вибране» (1986). На відміну від багатьох шістдесятників, які з кінця 80-х років ХХ століття захопилися політикою та пошуком керівних посад, Вінграновський зберіг вірність творчому покликанню.
3. Василь Олександрович Сухомлинський
(1918-1970)
Сухомлинський – український радянський педагог, публіцист, письменник, поет.
У квітні 1970 року він закінчив роботу «Проблеми виховання всесторонньо розвинутої особистості» — доповідь для захисту докторської дисертації за сукупністю робіт. Всі праці Сухомлинського дають переконливе уявлення не тільки про різносторонність педагогічних підходів Сухомлинського, але і про цілісність всього його педагогічного мислення.
Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов світу і витримала 54 видання. В період з 1945 по 1970 рр. надруковано 463 статті; у 1971–1986 рр. — 105 статей.
4. Іван Федорович Драч
(17 жовтня 1936)
Іван Драч – український поет,перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006).
Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці».
Член Спілки письменників України з 1962.
Учасник урочистостей в Кам’янці-Подільському (25 жовтня 1988) з нагоди відкриття меморіальної дошки на будинку, де народився Микола Бажан.
За радянських часів створив цілі цикли віршів, присвячених Леніну й комуністичній партії, до якої належав.
5. Василь Іванович Голобородько
(7 квітня 1945)
Голобородько – український письменник. Член Національної спілки письменників України АУП. Автор багатьох поетичних збірок, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена через незгоду автора співпрацювати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР.
Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні.
Окремі твори поета перекладено на польську, французьку, німецьку, англійську, румунську, хорватську, сербську, португальську, іспанську, естонську, латвійську, литовську, шведську, російську мови.
6. Євген Павлович Гребінка
(1812-1848)
Гребінка – український поет, педагог, видавець.
Євген Гребінка, як і багато хто в українській, російській та польській літературі, писав у жанрі байки. Гребінка творчо переосмислив здобутки попередників у жанрі байки й надав їм ширшого жанрового звучання, ввівши в них українські реалії та думки, що відображають світогляд українського селянина. У байках Гребінки відбито соціальні суперечності тогочасної дійсності. Перу письменника належать такі твори, як: Кулик (1840), Човен (1833), Богдан (1843) та ін.
7. Євгеній Филимонович Маланюк
(1897-1968)
Маланюк – український письменник, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.
Творча спадщина поета, визнаного за українського класика, ідейно та тематично досить розмаїта. Збірки поезій та есе були видані у багатьох містах Європи й Америки: «Стилет чи стилос» (Подєбради, Чехословаччина, 1925), «Гербарій» (Гамбург, 1926), «Земля й залізо» (Париж, 1930) тощо. У 1962 та 1966 роках Євген Маланюк упорядковує два томи своїх літературознавчих, культурологічних та історіософських статей, які опублікували в Канаді, у видавництві «Гомін України».
Євген Маланюк — ніжний лірик, тонкий метафорист, який створив прекрасні зразки любовної лірики, в якій освідчується в коханні, оспівує жінку або жалкує за втраченими почуттями.
8. Володимир Миколайович Сосюра
(1898-1965)
Сосюра – український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.
Перша збірка «Поезії» вийшла у 1921 році. Уже в перших збірках Сосюра виявив себе найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Основні джерела, які використовував поет у свої творчості була фольклор, Т.Г.Шевченко і пізніші лірики. Його поезія характерна оригінальністю стилю, простотою вірша, співучістю та романтичним піднесенням.
Також вагомий внесок у розвитку поезії зробили такі поети, як: Г. Артемовський, Г.Сковорода, П.Тичина, Богдан-Ігор Антонович, Б.Грінченко та ін.
