Вікентій Хвойка – археолог від Бога, видатний дослідник української старовини. Його біографія та цікаві факти з життя розкажуть про дитинство, відкриття, захоплення та особисте життя.
Вікентій Хвойка коротка біографія
Вікентій (Вікенс) Хвойка народився 21 лютого 1850 р. в місті Семіні, Чехія. В 1864 р. по закінченні комерційного училища в місті Хурдимі Вікентій переїхав до Праги. Там він захопився вивченням давньої історії та старожитностей.
У 27 років Вікентій переїхав до Києва, де викладав німецьку мову та малювання, займався агрономічною наукою. Він дедалі частіше повертався до свого захоплення стародавньою історією. І згодом присвячує своє життя археології.
Вікентій Хвойка: найвідоміші відкриття
- Стійбище первісних мисливців на мамонтів — Кирилівська пізньопалеолітична стоянка — перша досліджена пам’ятка кам’яного віку в Східній Європі. Знахідкам, як і залишкам вогнищ від житлових споруд, понад 12-15 тис. років. Це відкриття Хвойка здійснив у серпні 1893 р.
- Трипільська рільнича цивілізація, що існувала на Подніпров’ї у IV-III ст. до н.е. Назвав її «за найбільшим на знахідки місцем» — в околицях села Трипілля на Київщині. Вона є найпівнічнішою периферією давніх цивілізацій Стародавнього Сходу. До розкопок поблизу сіл Трипілля, Верем’я та Жуківка він узявся в березні 1897 р. Вчений досліджував трипільську культуру понад десять років, поміж іншими роботами. Село поблизу якого Вікентій Хвойка відкрив залишки давньої культури Трипілля і дало назву його відкриттю.
- Могильники двох археологічних культур — зарубинецької (II ст. до н. е.-І ст. н. е.) та черняхівської (III-V ст. н.е.). Відкрив їх у 1898—1899 роках на березі Дніпра біля села Зарубинці на північ від Канева, а також поблизу села Черняхів під Кагарликом. Виявлені археологічні пам’ятки вперше довели значні впливи кельтської та провінційно-римської культур у глибині Південно-Східної Європи.
- Фундаменти мурованого князівського палацу часів Київської Русі на Старокиївській горі, у садибі лікаря Петровського неподалік Десятинної церкви. А 17 серпня 1907-го тут розкопали велику братську могилу жертв татаро-монгольської навали Києва 1240 року. На кістяках було видно сліди від ударів шабель та іншої холодної зброї. У садибі Петровського розкопали також залишки давньоруських майстерень, де виробляли ювелірні прикраси з металу й емалі, а також керамічні кахлі. Він дослідив рештки земляних укріплень осердя Стародавнього Києва.
- Давньоруське князівське місто-фортецю Білгород у селі Білогородка під Києвом. Розкопав у 1909 — 1914-х. Виявив тут потужні оборонні споруди, залишки кам’яного храму XII ст., величезний колодязь тощо.
Приватна колекція В. Хвойки стала основою археологічного відділу створеного наприкінці ХІХ ст. музею Товариства старожитностей та мистецтва — відділу, який на той час був одним із найбагатших в Європі. Більшість експонатів цих фондів походила з розкопок В. Хвойки. У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, він змушений був продати уряду за безцінь свою особисту колекцію старожитностей, аби тільки мати змогу продовжувати польові дослідження. Щоправда, її купили на гроші з міського бюджету й тому вона залишилася в Києві.
Разом із М. Біляшівським Вікентій В’ячеславович був ініціатором створення вже згаданого Київського музею старожитностей та мистецтва, хранителем якого він був від початку й до своєї смерті.
Відомого археолога не стало 2 листопада 1914 р.
Вікентій Хвойка цікаві факти
У 18 років подорожує Австрією та Німеччиною, переважно пішки. Відвідав історико-археологічні музеї у Нюрнберзі, Майнці, оглянув давньоримські земляні укріплення вздовж Рейну та Дунаю, численні середньовічні замки.
Він приїхав у Київ, коли йому було 27 років. Деякі кажуть: покинув батьківщину, аби уникнути небажаного шлюбу з багатою, але нелюбою йому дівчиною. Інші — що закохався в київську панночку Александровську, із родиною якої познайомився у Празі. У всякому разі до Києва Вікентій Хвойка прибув разом з Александровськими і якийсь час навіть жив у них. Та невдовзі дівчина захворіла на невиліковну душевну хворобу. Хвойка до кінця життя залишився одинаком.
У Києві він працював у галузі сільського господарства: поширював насіння чеського проса, виводив нові сорти хмелю, писав книжки. Але коли біля Києва згоріла його лабораторія, він почав будувати нове приміщення. Під час закладання фундаменту Хвойка знайшов багато скляних браслетів. Він відвіз їх до колекціонерів, які повідомили, що це прикраси часів Київської Русі. Колекціонери дали за них 60 руб.: пуд заліза для покрівлі тоді коштував 2 руб. 60 коп. Так він захопився археологією.
“Любитель-археолог без будь-якої наукової підготовки”, так про нього казали, бо освіти археолога він не мав. Хвойка займався самоосвітою, вже на початку 1890-х зібрав фахову бібліотеку та власну археологічну колекцію.
Як Хвойка шукав місця для розкопок? Вчений їздив по селах навколо Києва. Розпитував, чи при оранці на полях не знаходили часом якихось старовинних речей, черепків. Селяни приносили свої знахідки, показували, де їх знайшли.
Де Хвойка брав гроші на розкопки? Вже в той час археологу любителю гроші давали спонсори – заможних київських родинах Ханенків і Терещенків, із якими мав приязні стосунки. Витрати їм компенсував отриманими знахідками, які потрапляли до приватних колекцій спонсорів. Та час од часу провадив розкопки і за власні гроші. Отримував 1200 руб. на рік як зберігач археологічної колекції київського Міського музею. Заробляв і продажем археологічних матеріалів колекціонерам.
