Вірш “Прометей” Гете аналіз

Вірш “Прометей” Гете аналіз – жанр, тема, ідея, художні засоби. Ця та інша інформація допоможе підготвати літературний паспорт твору.

“Прометей” Гете аналіз

Автор – Йоганн Гете

Рік написання – 1773

Жанр – вірш

Рід: лірика.

Вид: громадянська.

Тема: змалювання протистояння титана Прометея та Зевса.

Ідея: засудження тиранії та самодержавства, уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою.

Художні засоби вірша “Прометей” Гете

– епітети: розжареним приском; заблудлі очі; паланні святім.

– риторичне звертання: вгорни небо твоє, Зевсе, імлою хмар; не знаю нікого біднішого під сонцем, ніж ви, богове!;

– риторичні запитання: хто допоміг гордість титанів мені здолать? хто від смерті мене врятував, від долі раба?; чи не ти само це звершило, серце, в паланні святім?; Тебе шанувати? Чому?.

– метафори: нещедро ви живлите данням офір і дихом молитов вашу величність; діти, дурники, повні надії; звертав свої заблудлі очі до сонця, чи нема там вгорі вуха, що скарги мої почуло б, серця, що так, як моє, пригноблених би пожаліло; дякуючи за рятунок тому, хто спить у високості; пуп’янки мрій достигли.

– повтори: щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти.

– порівняння: гроза порівнюється з грою маленького хлопчика.

“Прометей” Гете композиція

Твір побудовано у формі монологу Прометея. Вірш складається із 7 строф, написаних без рими (білий вірш).

1 строфа – прохання до Зевса залишити людині її землю, її будинок, тобто, все, що їй рідне.

2 строфа висловлює зневагу до богів.

У третій та четвертій строфі згадується минуле дитинство та дитяча наївність героя.

5 строфа  звинувачує Зевса у впертості, байдужості до людини.

6 строфа – Прометей загартувався, став особистістю.

7 строфа – Прометей став бунтівником, який відчуває радість від жаданої свободи.

Вірш «Прометей» — це темпераментний монолог заступника людей Прометея, який кидає тиранові Зевсу виклик, стверджуючи, що верховний небожитель — лише породження людських забобонів і страхів.

Цей вірш, як і сам Прометей, є закликом до знищення богів, протесту проти авторитетів, мертвих традицій, до самоствердження сильної духом людини та, зрештою, до піднесення людської величі.

Образ Прометея у вірші Гете

Митець трактує ліричного героя в дусі Просвітництва. Герой утілює ідею творчості, волі та суспільного служіння.  У «Прометеєві» утверджується ідея звільнення суспільства й особистості.

Образ Прометея одночасно поєднує в собі риси творця, майстра, художника, бунтаря, страдника, вільну особистість. Він утілює в собі творчі сили людини, її нестримну творчу енергію, тим самим створюючи основи для втілення фаустівської теми в творчості Гете.

Гете “Прометей” слухати аудіовірш

Вірш “Прометей” Гете українською мовою

Вгорни небо твоє, Зевсе,
Імлою хмар,
Вчини, як отой хлопчак,
Що толочить будяки,
Влучай в дуби й верхів’я гір,—
Тільки мою землю
Мені залиши
І мою хатину, будовану не тобою,
І вогнище моє
Із розжареним приском,
Якому ти заздриш.
Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живлите
Данням офір
І дихом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарчіли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.
Коли я був малий, тоді,
Не знаючи, що, де і як,
Звертав свої заблудлі очі
До сонця, чи нема там вгорі
Вуха, що скарги мої почуло б,
Серця, що так, як моє,
Пригноблених би пожаліло.
Хто допоміг
Гордість титанів мені здолать?
Хто від смерті мене врятував,
Від долі раба?
Чи не ти само це звершило,
Серце, в паланні святім?
Чи не палало, юне й добре, ти,
Марно дякуючи за рятунок
Тому, хто спить у високості?
Тебе шанувати? Чому?
Може, зм’якшив ти колись
Болі знедоленим?
Може, притишив колись
Сльози настрашених?
Чи не всемогутній Час
Мужа із мене викував?
Чи не одвічна судьба
Владує і мною, й тобою?
Либонь, ти гадаєш,
Що зненавидіти життя я мушу,
Втекти десь в пустелю,
Бо не всі вже
Пуп’янки мрій достигли?
Ну, тут я сиджу і формую
Людей на свій образ —
Поріддя, що подібне до мене,
Щоб мучитися, щоб ридати,
Щоб втішатися, щоб радіти,—
І зневажати тебе,
Як я!

Переклад – Микола Бажан