Володимир Сосюра хронологічна таблиця

Володимир Сосюра хронологічна таблиця життя та творчості виділяє головні дати з біографії митця.

Володимир Миколайович Сосюра — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», козак Армії УНР.

Сосюра хронологічна таблиця

Дата	Подія
6 січня 1898р	Народився на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Дитячі роки поета минали в с Третя Рота (нині м. Верхнє).
1909	З 11 років працює в бондарному цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом, не цурався випадкових заробітків.
1911	В. Сосюра вступає до міністерського двокласного училища в с Третя Рота.
14 жовтня 1917	Лисичанська газета «Голос рабочего» друкує його вірш «Плач волн», потім — вірш українською мовою «Чи вже не пора».
1918	Бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти самого Петлюри.
1920	В. Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії.
1920-1921	В. Сосюра воює з білополяками та армією Н. Махна.
1921	Збірка Сосюри «Поезії». Виходить поема «Червона зима», яка зробила Сосюру знаменитим.
1922—1932	Членом багатьох літорганізацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), постійно брав участь у літературних дискусіях.
1924	Збірка «Осінні зорі».
1925	Збірка «Сьогодні»
1927	«Золоті шуліки»
1928	«Коли зацвітуть акації»
1927—1929	З боку критики все частіше чуються вислови про неправильну політичну орієнтацію поета. Сосюра майже не пише.
1931	Настрої відчаю позначилися на збірці «Серце».
1934	За «націоналістичні ухили» його виключають з партії і зі Спілки письменників.
1936	Сосюру ззнову приймають до Спілки радянських письменників.
1937	Збірка «Нові поезії».
1939	«Люблю»
1940	Завершує роман у віршах «Червоногвардієць» (автобіографія його творчості 20 — 30-х років)
1941	Поет був евакуйований до Башкирії
1942	Працював в Українському радіокомітеті в Москві.
1943	Входив до редакції фронтової газети «За честь Батьківщини». Лірику Сосюри років Вітчизняної війни (збірки «В годину гніву», 1942, «Під гул кривавий», 1942, численні публікації в періодиці) проймають два мотиви. Це — віра в перемогу й водночас неретушований показ людської біди.
1951	Патріотичний вірш «Любіть Україну!» став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі.
1953	«За мир»
1955	«На струнах серця»
1957	«Солов’їні далі»
1959-1960	Поема «Мазепа».
1960	Сосюра завершує поему «Розстріляне безсмертя», розпочату в довоєнний час і опубліковану тільки 1988 р. в журналі «Вітчизна».
1961	«Поезія не спить»
1964	«Осінні мелодії»,«Весни дихання».
8 січня 1965	Поет помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.