Володимир Великий біографія скорочено

Володимир Великий біографія скорочено давньоруського князя, хрестителя Київської Русі викладена в цій статті.

Володимир Великий біографія коротко

Володимир Святославович народився приблизно 968 року, був молодшим (позашлюбним) сином київського князя Святослава Ігоревича та ключниці Малуші, а також онуком київської княгині Ольги.

Святослав задля зміцнення держави розділив між трьома синами великі міста Руські: Ярополка посадив у Києві, Олега —на древлянській землі, а Володимира — Новгороді. Після смерті Святослава 972 року між його трьома синами розпочалась міжусобна боротьба за владу.

Старший син Ярополк пішов війною на Олега, захопив древлянськуземлю. Згодом захопивНовгород,де сидів Володимир. Володимир зібрав військо з варягів, відвоював Новгород і пішов наКиїв. А 980 року став єдиновладним князем Русі і розпочав реформи, метою яких було об’єднання всіх земель, укріплення центральної влади та зростання могутності країни.

Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов’янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 рр. завершив тривалий процес формування території Давньої Русі. Князь приєднав до складу держави союзи східнослов’янських племен і племенні княжіння хорватів і дулібів (981 р.), в’ятичів (982 р.), радимичів (984 р.) та інших. Таким чином територія держави Володимира в цей час охоплювала вже близько 800 тис. кв. км і тягнулася на північ до Чудського, Ладозького й Онезького озер; на півдні – до басейнів річок Дону, Росі, Сули і Південного Бугу; на сході – до межиріччя річок Оки та Волги і на заході – до течії Дністра, Західного Бугу, Неману та Західної Двіни.

У 988 році Володимир здійснив адміністративну реформу — владу племінних князів, які чинили опір центру, Володимир передав своїм синам і тим самим укріпив великокнязівську владу і державу. Внаслідок цього була забезпечена територіальна єдність та цілісність держави.

Головним завданням зовнішньої політики Володимир вважав боротьбу з печенігами. Він збудував багато міст-фортець і захистив Київ, створив міцну оборонну лінію, укріпив кордони Русі. У важливих місцях для оборони були побудовані укріплені міста-фортеці, а між ними зведені довгі та високі вали на десятки кілометрів. Завдяки цим фортифікаційним спорудам натиск печенігів було послаблено, і Володимир зміг розпочати більш ефективну боротьбу з ними. Як повідомляє літописець, війна з печенігами принесла київському князю військову славу, що з часом міцно закарбувалася у народних переказах.

Завершивши вирішення питань захисту держави, князь Володимир приступив до радикальних перетворень, пов’язаних з ідеологією та законодавством країни. З його ініціативи розпочалася ґрунтовна релігійна реформа, яка тривала кілька років та проводилася в кілька етапів. Спочатку на зміну численним культам, що відправлялися населенням різних земель, Володимир Святославович запровадив в країні пантеон з шести богів на чолі з громовержцем Перуном. Згодом увів його одноосібний культ, чим виявив потяг до монотеїзму.

В середині 980-х років князь почав схилятися до однієї з світових релігій – християнства. Традиційно часом введення християнства на Русі вважається 988 р., хоча це був тривалий і не завжди мирний та безкровний процес.

Запровадження державної релігії в Давньоруській державі вивело країну на міжнародний рівень та забезпечило успіх багатьох заходів зовнішньої політики руських князів. Існують згадки й про те, що після прийняття християнства в характері самого Володимира відбулися великі зміни. Він зробився побожним, ласкавим, щедро роздавав милостиню, запроваджував школи, будував храми і став у повному розумінні батьком для своїх підданих. Він допомагав бідним, старим і калікам, сиротам і вдовам. Тому не дивно, що всі називали його Володимиром «Ясним Сонечком» та «Великим». За заслуги перед християнською церквою Володимир був прирівняний до сомну православних святих і прозваний «рівноапостольним».

Згідно з відомим літописом «Повість времінних літ» Володимир мав 12 синів та 9 доньок. Найбільш відомим з них став Ярослав Мудрий.

В останні роки життя проти Володимира Святославовича кілька разів піднімалися повстання, зокрема на чолі з його сином Ярославом та племінником Святополком.

Помер князь раптово 15 липня 1015 року в селі Берестові під Києвом і був похований у Десятинній церкві.

Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибокі й ефективні адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий провів реформу законодавства, доповнивши та пристосувавши «Закон Руський» до вимог його часу; започаткував карбування власної монети з зображенням Христа та князівської монограми у вигляді тризуба; розбудував та укріпив свою столицю – Київ. Саме за правління Володимира в місті було збудовано головний храм Русі – Церкву Богородиці або Десятинну церкву, розбудовано «місто Володимира» з князівськими палацами та громадськими будівлями.