Все про їжаків, про цих лісових мешканців, можна дізнатися тут. Де живуть їжаки, чим харчуються, як народжуються?
Все про їжаків
Їжа́ки відносяться до родини Їжакових. Сьогодні налічується 24 види їжаків, які поширені у Африці, Азії та Європі.
Їжак живе і в листяних лісах, і в сільській місцевості на присадибних ділянках. Для будівництва гнізда йому необхідне опале листя, тому його вкрай рідко можна зустріти поблизу хвойних дерев. Для нормального самопочуття йому потрібний злегка вологий грунт, який він зможе рити своїми кігтиками.
Що їдять їжаки?
Їжак веде нічний спосіб життя відлюдника-одинака. З приходом сутінків відправляється на полювання. Його жертвами стають різноманітні комахи: дощові черв’яки, жуки, личинки, багатоніжки, павуки та равлики. При нагоді він не відмовиться від дрібних гризунів, пташиних яєць і пташенят. Не гребує їжак падаллю і харчовими відходами. Отрути (навіть найсильніші) на нього діють слабо.
За ніч ненажерливий звір проходить до 3 км, з’їдаючи одних тільки жуків близько 800 штук. У пошуках їжі здатний швидко бігати і високо стрибати, добре плаває. Надлишок з’їденої їжі перетворюється в жир, запаси якого необхідні для благополучної зимівлі. Запасти його треба – 500 г, інакше наступну весну можна і не побачити.
З приходом зими їжаки будують гніздо з хмизу і товстого шару опалого листя, впадаючи в зимову сплячку з настанням першого заморозка. Пробуджуються вони тільки в квітні сильно схудлими, тому перший місяць після пробудження активно харчуються.
Як народжуються їжаки?
На початку травня їжачиха будує гніздо, а в кінці травня або на початку червня з’являються на світ від 2 до 7 сліпих і голих їжачат вагою близько 12 г. Якщо в цей час налякати самку, то вона покине гніздо, попередньо з’ївши потомство …
Батьківський інстинкт прокидається тільки на третій день і лише тоді самка в разі небезпеки перетягує їжачат в більш безпечне місце.
Дитинчат вона годує молоком до 4 тижнів, однак його вистачає тільки на п’ятьох, а решта потомства неминуче гине. У їжаків вже через кілька годин після народження починають швидко рости м’які білі голочки. На 11-й день вони вже можуть згортатися клубочком.
Починаючи з тритижневого віку, матуся виводить потомство на полювання, навчаючи дітей всім необхідним навичкам. Двомісячних їжачків самка проганяє з гнізда і вони починають самостійне життя.
Зір у їжаків слабкий і вижити їм допомагає лише нюх і розвинений слух.
Опис їжака
Довжина тіла дорослих особин близько 20-30 см, вага 700-800 г. Довжина хвоста не перевищує 3 см. На лапах по 5 пальців з гострими кігтями. Задні лапи більше передніх.
Голки короткі, не більше 3 см. Голки ростуть як волосся, всередині вони порожні, наповнені повітрям. У молодих їжаків близько 3000 голок, з віком їх стає в два рази більше.
Між голками ростуть рідкісні волосини, на голові і череві волосся густіше і грубіше темного кольору. Лапи пофарбовані в жовтувато-біле або темно-коричневе забарвлення. Линька відбувається повільно навесні або восени. Кожна голка росте 12-18 місяців, зазвичай за рік міняється лише їх третина.
Вороги їжаків
Найнебезпечнішим ворогом їжака звичайного є тхір. Під час його блискавичної атаки їжак не встигає згорнутися. В інших випадках він не тільки згортається, а й зі смородом випорожнюється, відбиваючи тим самим апетит у будь-якого гурмана.
Їжаки можуть бути переносниками сказу, лептоспірозу, жовтої лихоманки та інших інфекційних захворювань. Вони є рекордсменами по перенесенні на собі кліщів і бліх, що викликають енцефаліт і туляремію, тому утримувати колючого вихованця в домашніх умовах не рекомендується.
Їжак: цікаві факти
Завдяки своїм колючкам їжак ще в давнину став улюбленим персонажем численних казок і забобонів. Його нутрощі протягом багатьох століть прикладалися до облисілих голів з лікувальною метою – для відновлення волосяного покриву.
Горезвісна стріла Амура у древніх римлян на початку була простою їжаковою голкою. Її рекомендувалося для повного щастя непомітно встромити в філейну частину вподобаного суб’єкта.
Також римляни вірили, що вночі їжаки приходять на виноградники, зривають кращі грона винограду і, поставивши на колючки, забирають їх до себе додому. У 18 столітті наші перекладачі, які погано знали латинь і не бачили в своєму житті винограду, замінили його на зрозумілі їм гриби і тверді яблука, які і до цього часу носить бідний їжачок в народних казках.
Їжаків традиційно подавали до столу римських імператорів. Звірка обмазували вологою глиною і запікали на відкритому вогні. Після видалення запеченої з голками глини можна було ласувати ніжним делікатесом. Церква заборонила вживати їжака в їжу, оголосивши його нечистою твариною і пособником відьом, проте під впливом давньоримської культури європейці ще довго продовжували споживати цей делікатес. Британці протрималися найдовше – аж до середини 16 століття.
Волелюбні західноєвропейські цигани і зараз пригощають запеченим їжачком особливо важливих гостей. За їх повір’ям, того хто скуштуэ їжака, чекає успіх в бізнесі і щастя в особистому житті.
У країнах ЄС європейський їжак знаходиться під охороною держави і його самовільний вилов переслідується по закону.
Позбутися від паразитів, що живуть між голками, тварина самостійно повністю не може. У міських умовах їжак з цією метою наколює на голки недопалки, а в природних умовах користується дідівським методом – катається в власних смердючих фекаліях.
