“Захар Беркут” характеристика Тугара Вовка

захар беркут характеристика тугара вовка 7 клас

Образ Тугара Вовка у повісті “Захар Беркут” Івана Франка – образ зрадника батьківщини. Цитатна характеристика Тугара Вовка допоможе повніше розкрити його образ.

“Захар Беркут” характеристика Тугара Вовка

Тугар Вовк – тухольський боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. 

Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.

Портрет і зовнішність Тугара Вовка

«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».

Риси характеру Тугара Вовка

а) підступність;
б) хитрість;
в) гордість;
г) зарозумілість;
д) корисливість;
е) улесливість.

Тугар Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник.

Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.

На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі. 

Цитатна характеристика Тугара Вовка

• «…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». 

• «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…» 

• «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…» 

• «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю». 

• «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним». 

• «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю…» 

• Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна». 

• З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів». 

• «…Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. …Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися». 

• Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира». 

• «…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться». 

• Максим: «У мне пута на руках, а в тебе на душі!» 

• «Коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,— то мені борець! А хто знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати його, коли його маю в руках. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися». 

• Бурунда: «Псе блідолиций. Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!» 

• «Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках…» 

План характеристики образу Тугара Вовка 

План характеристики образу Тугара Вовка

Коротко:

Тугар Вовк – молодий чоловік, високий, міцний. Вираз обличчя доволі простий, але очі не добрі, лукаві. Цього героя Франко описав як людину корисливу, що здатна на все заради власної вигоди. І хоча в кінці твору Вовк шкодує про свої вчинки та намагається виправити ситуацію, автор все ж засуджує його.

Тугар Вовк – є сильною особистістю, але це підступний та корисливий чоловік, здатен на зраду. Він прагне досягти влади за будь-яку ціну.

«Захар Беркут» скорочено (аудіокнига)

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Андрей

    Класно 12

    Відповіcти
  2. Марго

    Посыби вам. Вы меня спасли!

    Відповіcти
  3. Викуся

    Дякую до помогли))

    Відповіcти
  4. влад

    клас

    Відповіcти
  5. Учитель школи N5 Ю.Сидоряк

    дуже дякую

    Відповіcти