«Заворожена криниця» аналіз віршу – тема, ідея, головна думка, жанр, художні засоби, образи віршу описані в цій статті.
«Заворожена криниця» аналіз вірша
У поезії «Заворожена криниця» змальовується алегорична картина прекрасного саду з екзотичними квітами, від яких линуть прекрасні пахощі. У тому саду є заворожена криниця, призначена «для брата», щоб брав він звідти «чисту воду-прохолоду». Поет закликає вітер, щоб він повіяв чарами на воду й щоб та полилася для всіх.
Сад, квіти — це книги, знання, поезія. Криниця — рідна мова, поет хоче, щоб ці багатства стали доступними для всіх. Хоча цю картину можна розуміти по-іншому. Тим-то алегорія і цікава, що є простір для уяви, для різночитання.
Тема «Заворожена криниця»: відтворення чарівної краси квітучого саду та незвичайної криниці «серцю на відразу».
Ідея «Заворожена криниця»: уславлення краси природи, що здатна впливати на душевний стан людини, заворожуючи її не тільки ароматами квітів, а й прохолодою чистої джерельної води.
Основна думка «Заворожена криниця»: вода — символ життя, яка надає наснагу ліричному герою, сприяє його романтичному настрою.
Жанр «Заворожена криниця»: пейзажна лірика.
«Заворожена криниця» віршовий розмір (римування): чотиристопний хорей, римування перехресне, рима жіноча
Художні засоби «Заворожена криниця»
Метафори: «квіти зоряють, плавлють», «тихо процвітає сад».
Епітети: «любий сад», «дивні солодощі», «бджоли золоті», «заворожена й заклята криниця», «вітре тихий, буйний, крилатий».
Порівняння: «квіти, як в Божім раю», «гудуть бджоли золотії, мов з Едему тихі дзвони».
Повтори: «зорями… зорять», «нехай ллється».
Риторичні оклики: «Вітре тихий від заходу!» «Вітре буйний Аквілоне!»
Образи поезії “Заворожена криниця”
КУЛІШ “ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ”
Вертоград моей сестры…
Пушкин
У сестри моєї тихо
Процвітає сад в ограді.
Кинамон, моя утіха,
Нард, алое в любім саді.
Там квітки, як в божім раю,
Що на Тигрі да Євфраті,
Зорями в траві зоряють,
Тонуть-плавлють в ароматі.
Там гранати наливнії,
Солодощів дивних повні…
Гудуть бджоли золотії,
Мов з Едему тихі дзвони.
Серед саду-винограду
В кринах схована криниця…
Мойму серцю на відраду
Заворожена водиця.
Заворожена й заклята,
Щоб не знали люде ходу:
Бо призначено для брата
Чисту воду-прохолоду.
Вітре тихий від заходу!
Вводи волю мого серця:
Повінь чарами на воду,
Нехай ллється, нехай ллється.
Вітре буйний аквілоне!
Подми чарами, крилатий,
На ті нарди, кинамони,
Нехай каплють аромати.
Якщо ви можете доповнити аналіз вірша “Заворожена криниця” лишайте інформацію в коментарях.
