“Жага до життя” образ головного героя

“Жага до життя” характеристика головного героя оповідання Джека Лондона наведена в цій статті.

“Жага до життя” образ головного героя

Риси характеру головного героя:

• Сміливість,
• терпіння,
• упертість,
• життєлюбність

Головний герой оповідання не має імені, але його риси характеру вражають. Це сміливий, відважний, цілеспрямований та рішучий чоловік. Герой залишившись один після травмування, але він не здається, а рухається вперед, незважаючи на небезпеку та труднощі.

 Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». У двобої з вовком герой загриз вовка. Це дикий вчинок, але завдяки йому герой вижив.

На щастя, головного героя оповідання “Жага до життя” врятували вчені з китобійного судна і він повернувся додому.

Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею».

Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.

Цитатна характеристика героя з твору “Жага до життя”

«Він ішов слідами товариша від болітця до болітця… Він знав, що незабаром дістанеться до берега озерця… Він ітиме за водою до річки Діз. Там під перевернутим каное… їхня схованка.., Він знайде там набої для своєї рушниці… Він мусив так думати. Інакше для чого тоді силкуватися — лягай і вмирай одразу!»

«Потім він надибав кислувату на смак рослину і поїв її всю».

«Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти»

«Він хутко випростався, щоб прибрати якомога грізнішого вигляду, міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі ведмедеві. … Якби чоловік побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік. Осмілілий зі страху, він так загарчав, дико, люто… Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам злякався цієї загадкової істоти, що стояла прямо і не боялася його»

«…нехай Білл покинув його, але він не візьме золота, не смоктатиме Біллових кісток. А Білл зробив би так, якби опинився на його місці…»

“Жага до життя” аудіокнига слухати українською