Аналіз твору “Золотий горнець” Гофмана допоможе визначити тему, ідею, жанр, проблематику, ознаки романтизму.
“Золотий горнець” аналіз твору (паспорт)
Автор – Гофман
Рік написання – листопад 1813 — лютий 1814
Жанр – повість.
Тема повісті – протистояння поетів, ентузіастів та філістерів
Сам автор визначив свій твір як казку («Казка з нових часів»). У творі поруч із реальними героями діють маги, чародії, відьми, що впливають на життя людей.
Головна думка – вір, кохай, надійся.
“Золотий горнець” головні герої:
- Анзельм — студент теологічного факультету університету в Дрездені. Чесний, вірний, закоханий поет
- Паульман — проректор, товариш Анзельма. Простий, меркантильний.
- Вероніка — його донька 16 років. Честолюбна, розважлива.
- Франя — молодша донька Паульмана;
- Гербранд — реєстратор. Чиновник. Закоханий в Вероніку.
- Ліндгорст — архіваріус, може перетворюватися на іскру чи створювати полум’я з пальців. Саламандр, що має трьох доньок-змійок. Дух вогню. Таємничий і справедливий.
- Серпантина — молодша донька Саламандра, кохана Анзельма;
- Пані Ліза Рауер — в минулому — нянька Вероніки, стара відьма, що народилася від кохання пера й редьки. За помічника тримає чорного кота. Злісна, заздрісна.
“Золотий горнець” композиція
Твір складається з дванадцяти вігілій (розділів). На початку кожної вігілії знаходиться заголовок, головне завдання якого полягає у тому, аби зацікавити читача. Для прикладу: «Лихі пригоди студента Анзельма. Лікувальний тютюн проректора Паульмана і золотисто-зелені змійки». У кожній вігілії зустрічаються авторські відступи, які прояснюють точку зору письменника. В останній вігілії автор, наприклад, розповідає про те, звідки він дізнався про цю історію, а також про допомогу Саламандра у завершенні цієї розповіді.
“Золотий горнець” сюжет
Казкові події відбувалися в знайомих і звичних автору місцях Дрездена. Поряд зі звичайним світом мешканців цього міста існував таємний світ магів і чаклунів.
Герой казки – студент Ансельм, дивовижно невезучий, він завжди потрапляв у якусь халепу: бутерброд завжди падав маслом донизу, обов’язково рвав чи бруднив в перший же раз надіте нове плаття тощо. Він був безпорадний в повсякденному житті. Герой жив нібито у двох світах: у внутрішньому світі своїх турбот і мрій і у світі повсякденного життя. Ансельм вірив в існування незвичайного. Волею авторської фантазії зіткнувся зі світом казки. “Ансельм впав, – говорить про нього автор,
– у мрійливу апатію, яка робила його нечутливим до всіляких проявів буденного життя. Він відчував, як у глибині його істоти теплилося щось невідоме і спричиняло йому тужливу скорботу, що обіцяє людині інше, вище буття”.
Але щоб герой відбувся як романтична особистість, він повинен був пройти через багато випробувань. Гофман-казкар влаштовав Ансельму різні пастки, перш ніж той став щасливим з блакитноокою Серпентіною і перенісся з нею у прекрасний маєток.
Ансельм закоханий у реальне і типову німецьку міщанку Вероніку, яка чітко знала, що кохання – “справа хороша і в молодості необхідна”. Вона і поплакати могла, і звернутися за допомогою до ворожки, щоб чарами “присушити милого”, тим паче знала – йому пророкують гарну посаду, а там – будинок і благополуччя. Отже, для Вероніки кохання вкладалося в єдину зрозумілу для неї форму.
16-річна обмежена Вероніка мріяла стати радницею, милуватися у вікні в елегантному уборі перед перехожими, які будуть звертати на неї увагу. Щоб добитися своєї мети, вона попросила допомоги у своєї колишньої няньки, злої чаклунки. Але Ансельм, одного разу відпочиваючи під бузиною, зустрівся із золотисто-зеленими змійками, дочками архіваріуса Ліндгорста, у підробляв тим, що переписував рукописи. Він закохався в одну із змійок, нею виявилася чарівна казкова дівчина Серпентіна. Ансельм одружився з нею, у спадок молоді одержали золотий горщик з лілією, який принесе їм щастя. Вони поселилися у казковій країні Атлантиді. Вероніка вийшла заміж за регістратора Геєрбранда – обмеженого прозаїчного чиновника, схожого своїми світоглядними позиціями з дівчиною. її мрія здійснилася: вона жила у чудовому будинку на Новому базарі, у неї капелюх нового фасону, нова турецька шаль, вона снідала біля вікна, віддавала розпорядження прислузі. Ансельм став поетом, жив у казковій країні. В останньому абзаці автор ствердив філософська ідею новели: “Да разве блаженство Ансельма есть не что иное, как жизнь в поэзии, которой священная гармония всего сущего открывается как глубочайшая из тайн природы!”. Тобто царство поетичної фантастики у світі мистецтва.
Ансельм сумно передчував гірку істину, але не усвідомлював її. До кінця йому не вдалося зрозуміти впорядкований світ Вероніки, як щось таємне манило його. Так з’явилися казкові істоти (могутній Саламандр (дух вогню)), пересічна вулична торговка Ліза перетворилася на могутню чарівницю, породжену силами зла, студента заворожила співом прекрасна Серпентіна. У фіналі казки герої повернули собі звичний вигляд.
Боротьба за душу Ансельма, що велася між Веронікою, Серпентіною й тими силами, що стояли за ними, завершилася перемогою Серпентини, що символізувало перемогу поетичного покликання героя.
“Золотий горнець” план
- Яблука відьми.
- Змійки в бузині.
- Несамовитість Ансельма.
- На човні.
- У будинку Паульмана.
- Ручка дверей.
- Зустріч біля куща бузини.
- Поради подруг.
- Чудовий сад.
- Переписка манускриптів.
- Чорний обряд.
- Розповідь Серпентини.
- Любовна магія.
- Клякса.
- В пляшці.
- Спокуса відьми.
- Сутичка з відьмою.
- Доля Вероніки.
- Життя в Атлантиді.
Чому вчить твір “Золотий горнець”? Казка вчить не зраджувати свою любов. Вчить вірності та наполегливості. Вчить не намагатися заподіяти зло іншій людині заради своєї вигоди. Вчить самовідданості та вмінню пожертвувати собою. Мені дуже сподобалася цю дивовижна казка і її герої. Ансельм мені сподобався за його вірність, він зумів встояти перед спокусою і не піддався чарам. Він опинився в дуже дивній ситуації, але боровся і переміг. Адже ним рухала любов, яка перемагає все.
