«Старий і море» — повість-притча американського письменника Ернеста Хемінгуея про кубинського рибалку Сантьяго, його боротьбу з гігантською рибиною, що стала найбільшою здобиччю у його житті. Літературний паспорт твору, за який Гемінґвей отримав Нобелівську премію, виклений нижче.
Хемінгуей «Старий і море» аналіз
Автор – Ернест Хемінгуей
Рік написання: 1952 (У 1953 році за свою повість Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію, в 1954 році — Нобелівську премію з літератури)
Стиль: модернізм.
Художній прийом: принцип айсберга.
Рід: епос
Жанр. Повість-притча.
Тема: розповідь про старого рибалку, який здійснив свою мрію – спіймав найбільшу рибу, але так і не зміг її утримати.
Проста, невибаглива історія старого рибалки Сантьяго стає узагальненою історією складного шляху людини на землі, яка щодня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.
Ідея. «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».
Головні герої “Старий і море”
- Сантьяго — старий рибалка
- Манолін — сусідський хлопчисько
Образи символи:
- море – вічність життя, непереборна сила природи;
- рибина – утілення мрії, досягнення мети;
- старий – людський досвід, мужність, нездоланна сила волі;
- хлопець – подолання трагічної самотності, надія на майбутнє, зміна поколінь.
- акули – життєві перешкоди, труднощі, жорстокий світ
- леви – молодість, юність, любов до життя, віра в перемогу
Елементи сюжету
- Експозиція — знайомство з головними героями повісті Сантьяго і Маноліном.
- Зав’язка — старий збирається вийти в море, щоб зловити велику рибу.
- Розвиток дії — пригоди старого у відкритому морі, змагання з рибою.
- Кульмінація (їх дві) — по- перше, це перемога рибалки над рибою, а по-друге, боротьба з акулами, під час якої він ледве не загинув, але врятувався, хоча й втратив рибу.
- Розв’язка — повернення Сантьяго в селище.
Розглянуті проблеми у творі «Старий і море»: людина і природа; людина і суспільство, людина і Всесвіт; внутрішнє наповнення життя, що обумовлює почуття людської гідності, самовідчуття людини; сенс життя; наступність поколінь.
Події в повісті Ернеста Хемінгуея “Старий і море” відбуваються в рибальському селищі на Кубі.
У повісті йдеться про боротьбу старого рибалки з велетенською морською рибою — марліном. Така, здавалося б, проста історія, але як зумів її розповісти Хемінгуей!
З побутової точки зору в повісті все логічно, причиново обумовлено, і межі реального світу ніде не порушуються. Розміри марліна не перевищують меж можливого, у самій рибі немає нічого містичного чи «фатального». Підкреслено реальний характер мають і всі дії старого, хлопчика Маноліно та інших персонажів, усі деталі побуту теж реальні.
Отже, сюжет твору «Старий і море» досить «життєподібний». Але згадаймо про «теорію айсберга» Хемінгуея. Основний філософський зміст твору прихований, «під водою». І виражається він у тих проблемах, які ми щойно визначили.
Мова в повісті йде не тільки про старого чи хлопчика, але й про людину та людство. Те, що відбувається з рибалкою, виявляється важливим для людей загалом, незалежно від роду занять. Сама убогість «реквізиту» ніби підкреслює загальнолюдське значення повісті, що розкриває основи людського існування. Саме тому кожне слово тут важливе, насичене значенням.
Письменник стежить за кожним порухом свого героя, за плином кожної думки в його свідомості. Старий утілює долю людини серед стихії. Сантьяго оточують море, риби, зірки, небо. Усе наповнене символами. Море для нього — жінка, а зорі — сестри. Та й риба — не просто реальна риба, у ній прихована сила, що пронизує увесь світ. В образі Сантьяго символічно зливаються людина і світ.
Можливо, це перший твір Хемінгуея, у якому людина щаслива, бо відчуває примирення з життям. Те, що в самотнього Сантьяго є хлопчик, якого він любить, хлопчик, який буде продовжувати його справу, робить фінал повісті оптимістичним. Людина непереможна, вона здатна вистояти й подолати всі перешкоди. А тому символічним стає сновидіння старого: молоді леви — спогади про молодість, мандри до Африки. Його сон пильнує Маноліно. Юність поруч із ним — в образі хлопчика і в образі левів.
Повість-притча вимагала особливого художнього втілення. Тому її уривчастий, лаконічний ритм змінюється повільними, розгорнутими пейзажними картинами, як, наприклад, описи нічного і вранішнього моря.
Характерні для повісті монологи старого сповнені мудрості та спокою. Завдяки незвичайній майстерності автора, ця історія-притча стала, за словами У. Фолкнера, «поезією, перекладеною мовою прози».
Ознаки притчі у повісті “Старий і море”
- описана історія з життя героя
- твір має філософсько-алегоричний зміст
- повчальний характер
- умовний час і простір.
Повість-притча – різновид жанру повісті, у центрі якого постає історія із життя героя (героїв), що набуває алегоричного змісту. Для повісті-притчі характерні відсутність розлогого сюжетного руху, незначна кількість персонажів, символічність образів та ситуацій, повчальний характер, філософська або моральна насиченість.
Повість-притча будується на двоплановості зображення: за реальними особами, явищами, предметами приховуються сутнісні стосунки, проблеми буття людства. Звідси у повісті-притчі простежується перехід від конкретного зображення до широких узагальнень, що можуть тлумачитись по-різному. Велику роль у ній відіграють описи, що засвідчують умовність часу й простору. Багатозначність і філософська спрямованість надають повісті-притчі позачасового значення, а символічність образів та алегоричність змісту роблять її своєрідною художньою метафорою людського життя.
“Старий і море” сюжетний ланцюжок
Старий Сантьяго рибалив на Гольфстрімі → уже 84 дні віг повертається без здобичі → 40 днів із ним відправлявся у море і хлопець Маноліно, але батьки сказали йому покинути рибалку-невдаху → Маноліно навідував Сантьяго: годував його, розважав → старий вірив, що йому посміхнеться удача → ще до світанку 85 дня Сантьяго відправився у море → клюнула величезна риба → три дні й ночі риба тягла човен, а Сантьяго, долаючи втому, голод і біль, у порізаних долонях тримав жилку, на якій була риба, то натягуючи, то відпускаючи → нарешті риба втомилася й випірнула із води, вона була більшою за човен → Сантьяго здолав рибу і прив’язав до човна → на рибу напали акули — рибалка боронив здобич від них, але хижаки об’їли рибу до кісток → доплив до берега, знесилений, дійшовши до халупи, заснув → рибалки зачудовано розглядали величезний кістяк риби й розуміли, що старий переміг рибу небаченого розміру → старому снилися леви на березі моря → Маноліно пишався своїм старшим другом.
цікаво
Приголомшливо
крутезно дуже
ухтипухти