“35 кіло надії” аналіз твору (паспорт)

35 кіло надії аналіз Аналіз твору

“35 кіло надії” аналіз твору (паспорт)

Автор – Анна Гавальда (французька письменниця)

Рік написання – 2002

Жанр – повість

Тема –  виживання підлітка в світі, в якому він не може адаптуватися через певні розумові проблеми.

Ідея – зворушлива й тепла історія зі щасливим фіналом про формування характеру, зусилля над собою заради того, кого любиш, про підтримку рідних та повагу до найголовнішого в людині – до її душі й серця.

Головна думка повісті «35 кіло надії: кожна людина талановита по-своєму. Кожна людина – творець своєї долі. Кожна людина потребує любові, друга й підтримки.

Головні герої

  • Грегуар Дюбоськ – 13-річний хлопчик, добрий, творчий, любитель майструвати. Він дуже погано навчався в школі.
  • Подружжя Дюбоськ – батьки Грегуара, які давно не любили один одного, і постійно сварилися через погане навчання сина.
  • Дід Леон – люблячий і турботливий. Дід єдиний, хто любив Грегуара усім серцем.
  • Марі – вихователька, яка прищепила Грегуару любов до поробок

Проблеми твору “35 кіло надії”

1.Стосунки батьків і дітей

2.Стосунки в сім’ї між подружжям

3.Стосунки з однокласниками, вчителями

4.Життєвий вибір,

5.Досягнення мрії

6.Духовний зв’язок поколінь

7. Виховання

8. Система освіти

Цей твір розповідає про хлопчика, який погано вчився в школі, і ніяк не міг знайти своє призначення в житті. Лише завдяки близьким людям він навчився домагатися поставлених цілей і доводити почате до кінця. Короткий зміст “35 кіло надії” детально розповість про зміни в житті головного героя.

“35 кіло надії” характеристика героїв

Грегуар Дюбоськ – хлопець 13 років, щасливо йому жилося тільки до трьох років, своє життя вважає кошмаром, був найслабшим учнем, двічі залишався на другий рік (у початковій школі і в 6 класі), його вигнали зі школи через фізкультуру, в жодному навчальному закладі не хотіли приймати хлопця, він був «хлюпиком», через нього сварилися батьки, більше всього на світі він ненавидів школу, її запах, вчителів, бо йому там було не цікаво, любив дідуся, який був найдорожчою людиною, любив майструвати і складати «Лего»… Він не встигав у школі, бо йому нецікаво було вчитися.

Причини глибокої особистої драми Грегуара: учитель фізкультури, учитель французької, ставлення однокласників.

Грегуар розповів про все через самотність, бажання бути щасливим, віра в те, що поряд є людина, яка допоможе.

Цитатна характеристика Грегуара

“У цього хлопчика голова як решето, золоті руки і величезне серце. Якщо постаратися, із нього вийде толк” (Марі про героя)

«В будинку вічні скандали, і мені ніяк не вдається їх уникати. Важко. Батьки мої один одного ледве виносять, так що їм обов’язково що не вечір треба ще й як посваритися, тільки вони не знають, до чого причепитися, от і користуються мною – я з моїми паскудними оцінками служу їм зручним приводом» . (герой про сварки батьків)

«В математиці я дуб дуб, зато з філософією справа краще!»

«Мені  було нецікаво, просто . Бути  тут чи  ще десь… яка різниця? І ще я думав: бути або не бути, тут чи ні, яка різниця?»

«Не даремно прожитий той день, коли ти щось зробив своїми руками» (Марі герою)

“Він-то прийшов мені на допомогу у найважчий момент, коли мені це було по заріз треба” (про діда)

« Мені жилося непогано, але щасливим я не був. Я мучився від того, що нічим не можу помогти діду Леону. Я б гори звернув для нього, я б дав, якщо треба, розрізати себе на шматки і підсмажити на повільному вогні. Я готовий був нести його на руках через усю землю, притискаючи до грудей, я б усе що завгодно витерпів, тільки б врятувати його, та що толку, якщо все рівно зробити нічого було не можна. Тільки чекати. Це було нестерпно. Він-то прийшов мені на допомогу у найважчий момент, коли мені це було по заріз треба, а я що? Ніякого від мене толку.”

Я ситно їв і багато спав, я торкався кори дерев і ходив гладити сусідських коней” (це робив Грегуар, щоб допомогти дідусю)

Цитатна характеристика дідуся Леона

“Мой дед Леон — такой же мастер на все руки, как и я, только у него к тому же еще и голова варит. В школе он был отличником, первым в классе по всем предметам и, между прочим, признался мне однажды, что никогда не сидел за учебниками по воскресеньям («Почему?» — «Да просто не хотел, и все»). Он был первым по математике, по французскому, по латыни, по английскому, по истории — по всем предметам, честное слово! В семнадцать лет он поступил в Высшую политехническую школу, а это, между прочим, самый сложный вуз во Франции. А потом он строил всякие колоссальные штуки: мосты, транспортные развязки, туннели, плотины.”

«— Нет, правда, не понимаю я тебя. В общем так, на деда Леона можешь больше не рассчитывать. Я люблю самостоятельных людей, которые умеют добиваться своих целей, понятно? Терпеть не могу лодырей, которые только и знают, что жаловаться, и вдобавок вылетают из школы за плохое поведение! С ума сойти! Лоботряс и второгодник! Отличная картина! Поздравляю! Подумать только, а я-то всегда тебя защищал… Всегда! Родителям твоим говорил, что в тебя верю, оправдывал тебя, да еще и потакал! Вот что я тебе скажу, дружок: несчастным быть куда легче, чем быть счастливым, а я не люблю, слышишь, не люблю людей, которые ищут легких путей.

“Не выношу нытиков! Будь счастливым, черт побери! Делай что-нибудь, чтобы быть счастливым!”

Цитатна характеристика виховательки Марі

« От це була вихователька – ми у неї не тільки перед Святом мам працювали з бажанням. Вона говорила: не даремно прожитий той день, коли ти щось зробив своїми руками. Тепер я думаю, що від того щасливого року і пішли усі мої нещастя, тому що саме тоді я зрозумів одну дуже просту річ: більше за все на світі мені цікаві мої руки и те, що вони здатні змайструвати.”

Чим мені сподобався твір “35 кіло надії”? (відгук)

Книга «35 кіло надії» наймовірно вразила мене та змусила задуматись над важливими речами. Вона показує дітям, що кожен може змінити себе на краще, якщо у нього є ціль та сила волі, а головне – рідні чи друзі, які в нього вірять і підтримують у всіх починаннях.
Головний герой твору Анни Гавальді описує свої почуття та переживання, дає змогу дітям та дорослим по-новому глянути на часом забуті речі. Тринадцятирічий підліток Грегуар Дюбоськ ненавидить школу та не може вчитися. Батьки не розуміють сина, але хлопчика підтримує дідусь. Зрештою герой вирішує вступати до університету, де буде можливість працювати руками, майструвати, винаходити. Робота руками надихає хлопця і дуже подобається йому. На щастя директор університету, прочитавши листа юнака, приймає його до навчального закладу. Ця книга вчить любити працю і навчання, поважати старших і рідних. Автор показує, що не можна всіх оцінювати однаково, адже кожна людина-індивідуальність.

Анна Гавальда «35 кіло надії» аудіо

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Невзоров Дмитро

    Дякую мені дуже допомогло!!

    Відповіcти
  2. Богдан

    чудово

    Відповіcти
  3. сергій

    дуже допомогло дякую

    Відповіcти
  4. Аня

    Дякую велике дуже допомогли! самий корисний сайт

    Відповіcти
  5. Артем

    Слава Україні

    Відповіcти