Богдан Лепкий “Мотря” характеристика героїв

Богдан Лепкий “Мотря” характеристика героїв головних та другорядних допоможе розкрити їх образи та риси характеру.

“Мотря” характеристика героїв

Іван Степанович Мазепа – гетьман України, центральна постать епопеї. Лепкий змальовує його як видатного, далекоглядного політика, патріота, але водночас як людину трагічної долі.
Мазепа веде тонку й небезпечну політичну гру між двома могутніми правителями — Петром І та Карлом ХІІ. Його головна мета — визволення України від московського гніту та здобуття її незалежності. Він змушений приховувати свої справжні наміри, діяти обережно, через що народ, не знаючи правди, часом вважає його катом.
Гетьман щиро любить свій край, дбає про культуру, мріє збудувати в столиці велику бібліотеку та галерею, тонко відчуває мистецтво (грає на бандурі).
Мазепа переживає глибоке, майже юнацьке кохання до своєї хрещениці Мотрі. Це почуття дарує йому радість, але й приносить важкі випробування, адже він розуміє протиріччя їхнього віку та релігійних канонів. Зрештою, заради вищих державних інтересів і спокою коханої, він іде на самопожертву — відпускає Мотрю, укладаючи з її батьком договір про захист її прав.

 Мотря Кочубеївна – донька генерального судді, хрещениця Мазепи. Це один із найяскравіших жіночих образів в українській літературі — сильна, горда, інтелектуальна та пристрасна дівчина.
Мотря кардинально відрізняється від тінших дівчат. Вона має власну думку щодо політики, відкрито заявляє, що «на Україні пан тільки гетьман», і засуджує прислужництво перед москалями.
Її кохання до Мазепи — це не просто захоплення старшим чоловіком, це «мрія про велич», прагнення сильного, небуденного щастя. Заради цього почуття вона здатна на бунт: терпить побої матері, ув’язнення в погребі, тікає з-під конвою в Бахмач до гетьмана.
Перехворівши й переосмисливши ситуацію, Мотря виявляє неабияку зрілість. Вона погоджується на «весілля душ» із Мазепою, ставлячи його державний обов’язок вище за особисте щастя.

Любов Федорівна Кочубеїха – дружина Василя Кочубея, мати Мотрі. Головний антагоніст особистої лінії Мазепи та Мотрі, уособлення гордині, властолюбства та підступності.
Вана егоїстична та амбітна. Їй завжди всього мало, вона сама марить гетьманською булавою для свого чоловіка (а фактично для себе: «сама хотіла бути гетьманшею»).
Дізнавшись про сватання Мазепи, вона втрачає людську подобу — кидається на доньку з кулаками, ображає її та замикає в погребі. Її хвилинне каяття під час зникнення Мотрі швидко минає, поступаючись місцем жадобі помсти. Не зумівши повернути доньку силою, вона починає відкриту війну проти Мазепи: збирає однодумців, пише безіменні скарги (доноси) царю, сіє чутки про те, що гетьман — викрадач і прелюбодій.

Василь Леонтійович Кочубей- генеральний суддя, батько Мотрі. Людина слабкодуха, яка перебуває під повним впливом своєї енергійної та злісної дружини.
Кочубей — давній товариш Мазепи, він поважає гетьмана і глибоко в душі не проти його шлюбу з Мотрею. Проте він панічно боїться гніву дружини і щоразу піддається її тиску.
Трагізм: Кочубей щиро любить доньку, але через власну безвольність стає причиною її страждань. Звістка про те, що його дружина готувала збройний напад на Бахмач, доводить його до серцевого нападу, але зрештою він так і не знаходить сил протиставити себе волі дружини.

Другорядні персонажі твору “Мотря”

Богдан Лепкий – молодий козак, закоханий у Мотрю з дитинства. Він шляхетний та відданий.
Козак палко кохає Мотрю, його почуття до неї зливається з любов’ю до самої України. Попри те, що дівчина відмовляє йому, пропонуючи лише дружбу, Іван залишається її вірним лицарем: оберігає її, рятує від викрадачів, підісланих Кочубеїхою, і не зраджує гетьмана, хоч і знає, що той є його суперником у коханні.

Пилип Орлик – генеральний писар, найближчий соратник і права рука Мазепи.
Він розумний, проникливий політик, який повністю поділяє ідею незалежності України. Він тверезо оцінює ситуацію в державі, чесно доповідає гетьману про настрої народу і виконує найскладніші дипломатичні та таємні доручення (наприклад, поїздку до київської митрополії).

Цар Петро І – російський імператор.
Зображений через сприйняття українців як брутальний, самовпевнений, жорстокий правитель. Навіть хмільні хвастощі Петра про завоювання світу підкреслюють його загарбницьку природу. Він бачить в Україні лише ресурс («висмоктати все добро»), а в гетьмані — слухняну ляльку.

Данило Апостол – миргородський полковник, захисник козацьких вольностей. Один із тих старшин, хто безкомпромісно стоїть на антимосковських позиціях. Він відкрито критикує політику Петра І, підтримує Мазепу в його прагненні відокремитися від Москви та закликає «двигнути камінь» (почати повстання), спираючись на успіхи шведського короля Карла ХІІ.

Марія-Магдалина (Мазепина мати) – ігуменя Київського монастиря.  Мудра, сильна духом жінка. Вона єдина, перед ким Мазепа може повністю відкрити душу. Вона благословляє сина на важку державну працю («двигай цей хрест»), виступаючи символом материнської підтримки та благословення самої України на боротьбу за волю.