«Диваки» Борис Комар читати скорочено повість, у якій письменник намагається довести на прикладі поведінки та вчинків хлопців, що вони — майбутнє суспільства і від них залежить, яким буде господар країни.
Борис Комар «Диваки» скорочено
Микола, Сашко та їхній собака Кудлай вирушили до колгоспного саду, щоб нарвати яблук із незвичайної яблуні, про яку їм розповів Олег. Коли хлопці вибралися з яру на пагорб, вони одразу впізнали дерево. Яблуня справді була дуже гарною і незвичайною: мала рівний стовбур і вузьке гілля, тому нагадувала тополю. На ній висіли великі жовті яблука з червоними боками, які здавалися іграшковими. Хлопці захоплено милувалися деревом.
Микола запропонував швидко підбігти до яблуні, нарвати яблук і повернутися назад через яр. Сашко хотів діяти обережніше й пропонував, щоб один з них стежив за сторожем, але Микола був упевнений, що нікого поблизу немає. Тому вони разом побігли до дерева.
Миколі було легко зривати яблука, адже він був високим. Низенькому Сашкові дістати плоди було складніше. Тоді Микола пригнув одну з гілок, щоб товариш також міг нарвати яблук. Коли вони разом обривали яблука, гілка несподівано тріснула й відламалася.
У цей момент Кудлай почав голосно гавкати. Хлопці намагалися його заспокоїти, але було вже запізно. Гавкіт почув сторож Шморгун. Він виглянув із куреня, побачив у саду непроханих гостей і, схопивши рушницю, кинувся навздогін.
Помітивши сторожа, хлопці зрозуміли небезпеку. Микола крикнув Сашкові тікати і побіг через сад до посадки. Шморгун помчав за ними, голосно вигукуючи, щоб злодіїв затримали. Бігти було важко, бо хлопці напхали яблука за пазуху й мусили притримувати сорочки руками. До того ж заважав Кудлай, який стрибав навколо них і думав, що це гра.
Микола біг швидко, а Сашко відставав. Проте обом вдалося дістатися до вузької акацієвої посадки. Там вони на мить зупинилися перепочити. Микола визирнув до дороги й побачив, що сховатися майже ніде. Поля були відкритими, хліб уже зібрали, буряки пропололи, тому будь-якої миті сторож міг їх помітити.
Тоді Микола знайшов вихід. Він повів друга до бурякової плантації, де хлопці сховалися у вузькій канавці. Згадали вони й про Кудлая. Спочатку пес залишився в посадці, але Микола покликав його і втягнув до схованки.
Сашко дуже втомився від бігу. Піт стікав йому по обличчю, а сил майже не залишилося. Микола ж почувався значно бадьоріше, хоча в його вухах ще лунав крик сторожа: «Держіть! Ловіть!»
Незабаром хлопці почули важкі кроки Шморгуна. Він вибіг на дорогу, сердився, лаявся і погрожував покарати злодюжок. Сторож обурювався, що діти постійно лазять у сад, обривають листя та псують дерева. Особливо його засмутило те, що хлопці не лише нарвали яблук, а й зламали цінну сортову гілку.
Сховавшись у канавці, Микола й Сашко раділи, що сторож не зміг їх упізнати. Вони розуміли, що якби Шморгун дізнався, хто саме заліз до саду, на них чекали б великі неприємності.
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
