Образи поеми “Гайдамаки” Шевченка – це романтичні символи борців проти соціального і національного гноблення українського народу. В образах повстанців Шевченко показав лицарську звитягу українців, які заради спільної справи йшли на бій, на муки, але не корилися ворогу, не хилилися перед його силою.
Шевченко “Гайдамаки” головні герої
- Ярема Галайда – челядник у шинкаря Лейби. Прізвище «Галайда», яке було надано М. Залізняком Яремі, означало бездомний бурлака.
- Оксана – кохана дівчина Яреми. Визволивши Оксану з неволі, Ярема відвіз її до Лебедина, бо там був жіночий монастир. На думку Оксани, бог її карав за те, що вона полюбила сироту і молилася не за страченого батька, а за коханого. Перебуваючи у неволі, героїня ладна була погубити себе. Після вінчання з Оксаною, Ярема залишив кохану, бо вирушив у похід на Уманщину.
- Максим Залізняк – реальна постать в історії Коліївщини. М. Залізняк загинув сумуючи з приводу смерті І. Гонти.
- Іван Гонта – реальна історична постать. Гонта вимушений був покарати своїх дітей, оскільки він поклявся карати католиків. У той час, коли всі святкували перемогу в Умані над шляхтою, І. Гонта ховав страчених ним дітей;
- гайдамаки – повстанці, основна маса яких складалася із селян,
- конфедерати,
- титар (батько Оксани),
- Лейба (шинкар),
- кобзар Волох – народний співець. Волох виконував козакам пісні, супроводжуючи їх у військових походах «Гайдамаки, гайдамаки, Залізняк гуляє».
- ксьонд-зєзуїт – запропонував І. Гонті зарізати своїх дітей:
- підліток-гайдамак,
- Ґонтині діти.
Головний герой поеми “Гайдамаки” – повсталий народ.
Образ Яреми в поемі “Гайдамаки” – представник найбільш пригнобленої, а тому найактивнішої сили повсталої України. Ярема — челядник у шинкаря Лейби. Шевченко зображує Ярему з ніжно-зворушливою симпатією. Для його характеристики поет добирає ласкаві слова: “сердега Ярема”, “Сіромаха”, “сирота убогий”, багатий “на лати та дрібнії сльози”. Повстання окрилює юнака, дає йому почуття власної гідності.
Максим Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. Навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «У нас один старшина – батько Максим». Таким гайдамацьким батьком виступає Залізняк протягом усього повстання. Він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню, піднімає їх на боротьбу. Це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно з ними зв’язана.
Суворими барвами змальовано образ Івана Гонти. Головна його риса – почуття обов’язку перед народом, відданість його інтересам. Автор навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його характеру – мужність, незалежність, силу волі. Гонта – улюбленець мас, незапечний авторитет повстанців. Приєднавшись до повстанців, узявши в руки «свяченого ножа», Гонта ні перед чим не зупиняється. Особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені вбивства Гонтою своїх дітей. Образ Гонти як людини Шевченко змальовує в дусі народних традицій. Своїх дітей, що стали католиками, він убиває в ім’я того, щоб не було поговору, щоб не було зради.
Образ Оксани. Основа образу української дівчини Оксани народнопісенна, тому вона – «зоря», «ясочка», «серцем грибка». Її карі очі, як зіроньки, сяють, у неї «білі рученята», «чорні брови». Проте Оксана ще красивіша духовно: читачеві імпонує її глибоке кохання до Яреми, вірність у почуттях, турбота про хворого батька, солідарність із повсталими.
Ліричність мови Оксани повністю відповідає її емоційній вдачі. Ось як вона звертається до свого коханого: «Прилітай же, мій соколе, мій голубе сизий!». Ніжність Оксани – риса національного характеру українок.
Залізняк і Гонта зображені як непримиренні месники за народні кривди. Шевченко з великою любов’ю змалював образи борців проти влади панів. Саме тому твір мав велике виховне значення для багатьох поколінь борців за народне щастя.
