“Ніч перед боєм” характеристика діда Платона і діда Савки допоможе розкрити образ кожного героя, визначити його риси характеру.
Характеристика дідів “Ніч перед боєм”
Два діди — Платон і Савка — справжні герої. Вони є не лише сусідами,а й друзями, адже характером, поглядами на життя, досвідом вони надзвичайно схожі. Чоловіки звичайні українські селяни, що перевозять через річку Десну бійців, які відступали під натиском нацистських військ.
Платон і Савка хвилюються за майбутнє своєї країни, за поразки. Спершу може здатися, що вони суворі та непохитні, що вони засуджують втікачів, але все ж всередині у них дуже болить. Вони ненавидять ворога та хочуть перемоги, вони не коряться загарбникам.
Образи діда Платона і діда Савки є носіями кращих рис захисника Вітчизни. Вони уособлення мудрості, нескореності народу, його досвіду, героїчної історії. Чоловіки ціною власного життя потопили човен із гітлерівцями у Десні.
Риси характеру дідів – мудрість, патріотизм, незламність, сміливість, мужність, твердість духу, нескореність ворогові, любов до батьківщини, волелюбність.
Моральний урок дідів з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» для молодих бійців полягав у тому, що перевернули човни й загинули разом із ворогами.
Що символізують образи дідів у творі? Вони символізують героїчний і невмирущий дух рідного народу.
“Ніч перед боєм” характеристика діда Савки
Образ діда Савки є одним з головних в оповіданні. Він рибалка, перевізник через Десну. Йому приблизно 70 років. Як і дід Платон, Савка любить свій рідний край, є мудрим, сміливим та відважним. На думку діда, якщо вже кому на війні судилося вмерти, так не викрутишся, ніякий човен тебе не врятує.
Цитатна характеристика діда Савки “Ніч перед боєм”
«Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак. За дідом Савкою виходив чималий хлопець з двома опачинами.»
” — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди.
— Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, й дитячої крові.”
— Не знаю, як ти, Савко,— сказав Платон,— а мене б з Дніпра чи з Десни не те що Гітлер, а сам нечистий би не вигнав, прости господи, не при ночі згадуючи.”
Характеристика діда Платона з твору “Ніч перед боєм”
Платон Півторак – старий, але досвідчений та мудрий чоловік, “…суворий і красивий”. Дід Платон з оповідання О. Довженка “Ніч перед боєм” лаяв солдатів, які тікали. Він перевозив їх через річку, висловлюючи свою думку про життя, повчаючи. Він не розумів їх відступу і пояснював це, як умів. Дід був певен, що потрібно боротися з ворогом,а не тікати. За таку гірку правду солдати були навіть вдячні діду, він став авторитетом для них, надихнув їх на боротьбу.
“Живим грізним голосом… мужнього народу” був для капітана Платон Півторак.
Дід Платон – розумний та безстрашний чоловік, він був мудрим та досвідченим, не боявся смерті, але наповнена мудрістю та досвідом. У діда був друг Савка, який також разом з ним допомагав переправляти хлопців на ту сторону річки.
Цитатна характеристика образу Платона “Ніч перед боєм”
«Тікаєте, бісові сини? — спитав нас дід Платон Півторак, що виходив уже з сіней з веслом, сіткою й дерев’яним ковшем для виливання води з човна. — Багато я вже вас перевіз. Ой багато, та здорові все, та молоді, та все — перевези та перевези. Савко! — крикнув Платон до сусідньої хати. — Ходім, Савко. Треба перевезти, нехай вже тікають. Га?.. Ходім, ходім! Це вже, мабуть, останні.
” А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі! — сказав дід Платон і примовк. Він висловив, нарешті, свою думку. Це була його правда. Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас.”
“Платон стояв на березі по кісточки у воді з веслом, як пророк, нерухомий, і дививсь, очевидно, нам услід.”
“Діда Платона, товаришу капітан, уже нема живого, — сказав Дробот. — Ото як ви пішли у лози, через годину прибігли німці. Довго вони били діда, що перевіз вас, хотіли розстріляти, а потім був приказ негайно переправитися на другий берег. ”
