Гомер «Іліада» ПІСНЯ ДРУГА
СОН. БЕОТІЯ, АБО ПЕРЕЛІК КОРАБЛІВ
1] Інші богове безсмертні й мужі усі збройнокомонні
2] Спали всю ніч, тільки Зевс не покоївся сном безтурботним.
3] Він у своєму роздумував серці, як краще Ахілла
4] Ушанувати та близ кораблів більш понищить ахеїв.
5] От що душею своєю він визнав, проте, за найкраще:
6] Пагубний Сон навести Агамемнону, сину Атрея;
7] Отже, покликав його він і слово промовив крилате:
8] “Пагубний Сне, полинь до швидких кораблів ахеянських
9] Та до намету ввійди Агамемнона, сина Атрея,
10] І передай неодмінно все те, що тобі доручу я.
11] Якнайретельніш до бою, скажи, хай готує ахеїв
12] Довговолосих, бо візьме він нині широкодорожнє
13] Місто троян — про це між богів, що живуть на Олімпі,
14] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила
15] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає”.
16] Так він промовив, і Сон полетів, повелінню покірний;
17] От незабаром досяг він швидких кораблів ахеянських
18] Й до Агамемнона, сина Атрея, ввійшов. У наметі
19] Спав собі той, і спокій навколо стеливсь божественний.
20] Став він йому в головах, подібний до сина Нелея,
21] Нестора-старця, якого над всіх шанував Агамемнон.
22] Так уподібнений старцеві, Сон тоді мовив божистий:
23] “Спиш ти, Атрея, відважного коней впокірника, сину!
24] Не подобає так мужеві радному ніч спочивати,
25] Судьби ж народу лежать на тобі та інші турботи!
26] Слухай уважно мене: від Зевса я вісник до тебе,
27] Він і здаля-бо тобою піклується й ласку являє.
28] Якнайретельніш велів готувати до бою ахеїв
29] Довговолосих, бо візьмеш ти нині широкодорожнє
30] Місто троян — про це між богів, що живуть на Олімпі,
31] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила
32] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає
33] Волею Зевса. В серці затримай це, щоб не віддати
34] Щось забуттю, коли сон покине тебе найсолодший”.
35] Мовив це й відійшов, Атріда самого лишивши
36] Повним ясних сподівань, яким не судилося збутись.
37] Думав, що в той же день завоює Пріамове місто,
38] Муж нерозумний, не знав він подій, що Зевс їх намислив.
39] Вирішив-бо у жахливих побоїщах знову багато
40] Зойків наслати нових і страждань на троян і ахеїв.
41] Встав він од сну, а навколо ще голос лунав божественний.
42] З ложа підвівся і сів, у м’який хітон одягнувшись,
43] Гарний, недавно пошитий, і плащ накинув широкий,
44] Пару красивих сандалій до ніг підв’язав він могутніх,
45] А через плечі срібноцвяхований меч перевісив,
46] Батьківське берло у руки узяв, повік незотлінне,
47] І до швидких подавсь кораблів міднозбройних ахеїв.
48] В час той богиня Еос над високий Олімп уже вийшла,
49] Денне світло являючи Зевсові й іншим безсмертним.
50] Отже, звелів Агамемнон окличникам дзвінкоголосим
51] Всіх на збори народні скликать пишнокосих ахеїв.
52] З кличем пішли вони, й от незабаром усі позбирались.
53] Під кораблем державця пілоського Нестора спершу
54] Раду старійшин, душею могутніх, у ряд посадив він.
55] Скликавши їх, він мудру почав з ними радити раду.
56] “Слухайте, друзі! Сон божестве’нний сьогодні з’явився
57] Серед священної ночі. На зріст-бо, на вигляд і вроду
58] Схожий на Нестора він богосвітлого був якнайбільше.
59] В головах став і з такими до мене звернувся словами:
60] “Спиш ти, Атрея, відважного коней впокірника, сину!
61] Не подобає так мужеві радному ніч спочивати,
62] Судьби ж народу лежать на тобі та інші турботи!
63] Слухай уважно мене: від Зевса я вісник до тебе,
64] Він і здаля-бо тобою піклується й ласку являє.
65] Якнайретельніш велів готувати до бою ахеїв
66] Довговолосих, бо візьмеш ти нині широкодорожнє
67] Місто троян — про це між богів, що живуть на Олімпі,
68] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила
69] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає
70] Волею Зевса. В серці ти це збережи”. Так промовив
71] І відлетів, — і солодкий сон мене зразу покинув.
72] “Як же, порадьте, до бою синів нам озброїть ахейських?
73] Спершу словами їм випробу я учиню, як годиться,
74] Й на кораблях многовеслих закличу їх звідси тікати,
75] Ви ж їх, кожного кожен, од цього відмовить старайтесь”.
76] Так він промовив і сів. Тоді-то із місця свойого
77] Нестор підвівся, піщаного Пілоса сивий володар.
78] Намірів добрих він повен озвався й почав говорити:
79] “Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрі!
80] Хай би хто інший з ахеїв про сон нам такий розповів би,
81] Ми б неправду йому завдали й відвернулись від нього.
82] Сон же цей бачив хто кращим вважається серед ахеїв;
83] Як же, порадьте, до бою синів нам озброїть ахейських?”
84] Так він промовив і перший вийшов із ради старійшин.
85] Всі повставали за ним берлоносні володарі, згодні
86] З мудрим людей вожаєм. Тим часом племена збирались.
87] Так, наче бджоли тривожні з ущелин між скель кам’янистих
88] Хмарка по хмарці роями густими весь час вилітають,
89] То виноградними гронами виснуть над квітом весняним,
90] То без упину в веснянім повітрі дзижчать і кружляють —
91] Так без числа від своїх кораблів і наметів племена
92] Вздовж узбережжя високого густо юрба за юрбою
93] Йшли на збори народні; вогнем між них Чутка шугала,
94] Вісниця Зевсова, йти підбиваючи, поки й зібрались.
95] Буйно вся площа гула, аж земля застогнала від люду,
96] Що розміщавсь по сидіннях; скрізь гомін стояв, його стримать
97] Дев’ять окличників, аж надриваючись криком нестямним,
98] Довго змагались, щоб чуть було паростків Зевса, державців.
99] Порозсідався насилу народ, всі місця прзаймали,
100] Й гамір утих. Підвівся володар тоді Агамемнон
101] З берлом в руках, що Гефест над ним потрудився майстерно.
102] Дав те берло Гефест владареві Кроніону Зевсу,
103] Потім його світлосяйному Зевс передав посланцеві.
104] А від Гермеса Пелопс дістав його, коней погонич,
105] Він же Атрею його передав, вожаєві народів.
106] Цей, умиравши, Тіесту, на вівці багатому, кинув,
107] Врешті Тіест залишив Агамемнону берло носити,
108] Щоб керував багатьма островами і Аргосом цілим.
109] Отже, на берло те спершись, він так до аргеїв промовив:
110] “Друзі мої! О герої данайські та слуги Арея!
111] Зевс, великий Кронід, у тяжку мене згубу заплутав,
112] Спершу, підступний, мені обіцяв, ще й кивнув головою,
113] Що повернусь, Іліон зруйнувавши, мурований міцно,
114] Нині ж на злу він наваживсь облуду й велить утікати
115] В Аргос безславним, тоді як згубив я вже стільки народу, —
116] Так всемогутньому Зевсові раптом тепер захотілось:
117] Міст-бо уже багатьох зруйнував він високі твердині
118] Й ще поруйнує немало — безмежна-бо Зевса могутність.
119] Соромно буде за нас і потомкам далеким дізнатись,
120] Що велелюдний такий і хоробрий народ, як ахеї,
121] Марно в цій бився війні, що даремно вони воювали
122] З меншим числом ворогів і не бачили наслідків жданих!
123] Бо якби справді схотіли з троянами разом ахеї,
124] Клятвенну склавши угоду, ряди полічить обопільно
125] І, скільки їх є, осельники Трої усі б позбирались,
126] Ми ж, ахейський народ, на десятки себе розділивши,
127] В кожен взяли б по троянину в чаші вино розливати, —
128] Без виночерпія в нас багато б лишилось десятків.
129] От наскільки, кажу, ахеїв чисельністю більше,
130] Аніж троян, що живуть у цім городі. Спільники ж їхні
131] Із багатьох городів хоробрі мужі списоборці —
132] От хто мене від мети відкидає, й хоч як я бажав би,
133] А Іліон многолюдний, проте, не дає зруйнувати.
134] Дев’ять-бо років великого Зевса уже проминуло,
135] Вже й кораблів деревина гниє і линви потліли.
136] Десь по домівках наші дружини і діти маленькі
137] Нас дожидають даремно, а діло, що ми задля нього
138] Раптом сюди прибули, зосталось не зроблене нами.
139] Отже, послухайте всі, і виконуймо те, що скажу я:
140] Швидше до рідного краю тікаймо відціль з кораблями, —
141] Широковуличну Трою ніколи-бо нам не узяти!”
142] Так він сказав, і серця у грудях всієї громади
143] Захвилювались, і в тих, хто рішень не знав попередніх.
144] Рух по зборах пішов, немов в Ікарійському морі
145] Хвиля могутня, коли, із Зевсових хмар налетівши,
146] Східний Евр і Нот полуденний її піднімають,
147] Чи як Зефір, що на ниви злотисті із заходу віє
148] Буйним поривом і хвилею клонить колосся високе, —
149] Так хвилювалися збори народні. З криком страшенним
150] Кинулись всі до своїх кораблів; мов хмара, з-під ніг їх
151] Курява вгору пливла; один одного-бо закликали
152] Швидше займать кораблі і спихати їх в море священне;
153] Чистили спішно рови; до неба здіймалися крики
154] Спраглих по дому; підпори із-під кораблів вибивали.
155] Так би, всупереч долі, ахеї додому вернулись,
156] Коб до Афіни із словом тоді не звернулася Гера:
157] “Горе нам, Зевса-егідодержавця незборена доню!
158] Що це, невже всі аргеї до милого отчого краю
159] Будуть тікать, відціля по хребтові широкого моря,
160] На похвальбу і Пріамові, й іншим троянам лишивши
161] Тут аргів’янку Єлену, що стільки за неї ахеїв
162] В Трої загинуло цій, далеко від отчого краю?
163] Швидше-бо йди до громади ахеїв мідянозбройних,
164] Кожного мужа своєю ласкавою мовою стримуй,
165] Щоб не спускали на море своїх кораблів крутобоких”.
166] Чуючи це, не перечила їй ясноока Афіна,
167] Кинулась миттю з високих вершин олімпійських на землю
168] І опустилася близ кораблів бистрохідних ахейських.
169] Там Одіссея знайшла, що дорівнює мудрістю Зевсу, —
170] Перед своїм кораблем добропалубним мовчки стояв він, —
171] Туга тяжка-бо душу і серце йому охопила.
172] Близько спинилась і мовить йому ясноока Афіна:
173] “О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
174] Що це, невже втечете ви до милого отчого краю,
175] Кинувшись разом усі до своїх кораблів многовеслих,
176] На похвальбу і Пріамові, й іншим троянам лишивши
177] Тут аргів’янку Єлену, що стільки ахеїв за неї
178] В Трої загинуло цій, далеко від отчого краю?
179] Швидше-бо йди до громади ахеїв мідянозбройних,
180] Кожного мужа своєю ласкавою мовою стримуй,
181] Щоб не спускали на море своїх кораблів крутобоких”.
182] Мовила так, і голос богині впізнав він одразу,
183] Й кинувся бігти, свій плащ уронивши. Та, слідом ішовши,
184] Плащ той підняв Еврібат, його ітакійський окличник,
185] Сам же, в путі Агамемнона, сина Атрея, зустрівши,
186] Батьківське берло від нього узяв він, повік незотлінне,
187] І до швидких подавсь кораблів міднозбройних ахеїв.
188] Там, владаря по дорозі чи знатного мужа зустрівши,
189] Кожного він зупиняв і стримував слово*м ласкавим:
190] “От божевільний! Не личить тобі полохливо тремтіти!
191] Краще спокійно сиди та й інших людей заспокоюй.
192] Сам-бо із певністю ти не відаєш думки Атріда, —
193] Вас випробовує він, а скоро й скарає ахеїв.
194] Що говорив він у раді — те чути не всім довелося.
195] Чи не впаде його гнів, як кара тяжка на ахеїв?
196] В гніві своєму страшні богорідні бувають державці, —
197] їх-бо достойність од Зевса, і любить їх Зевс-промислитель”.
198] А як з народу натрапив кого, хто голос підносить,
199] Берлом його уперіщить і гострим нагримає словом:
200] “От божевільний! Ти б тихо сидів та інших би слухав,
201] Кращих за тебе, — ти ж — боягуз, воювать незугарний,
202] Ні на війні, ані в раді на тебе й не числять ніколи.
203] Адже не кожному тут поміж нас панувать, між ахеїв.
204] Блага нема в многовладді, — один хай буде державець.
205] Владар один, що йому хитромудрого Кроноса сином
206] Берло дано і закон, щоб над людом своїм володарив”.
207] Владно так правував він у стані. І люд до майдану
208] Від кораблів і наметів знову лавиною ринув
209] З криком таким, наче бурний прибій многошумного моря
210] В скелі над берегом б’є, і хвиля рокоче невпинно.
211] От розмістились нарешті усі й по місцях посідали.
212] Тільки Терсіт горлав ще один, язикатий без міри, —
213] В грудях багато у себе словес він беріг легковажних,
214] Щоб по-пустому і не до пуття нападать на державців,
215] Тільки б своїми нападками викликать серед аргеїв
216] Сміх. Найпотворніший був він між тих, хто під Трою приходив:
217] Був клишоногий, коліно одне мав кульгаве; горбаті
218] Сходились плечі на грудях вузьких; голова.гостроверха
219] Вгору здіймалась, волоссям ріденьким заледве укрита.
220] Тяжко Ахілла ненавидів він і ще більш Одіссея
221] Й лаяв їх завжди. Тепер же нещадно ганьбить на весь голос
222] Став Агамемнона він богосвітлого. Правда, й ахеї,
223] Вкрай ним обурені, ремствувать серцем уже завзялися,
224] Цей же в словах ще прикріших почав Агамемнона лаять:
225] “Чим невдоволений знову, Атріде, чого ти ще хочеш?
226] Міді вже повно в наметах твоїх, і жінок уже повно,
227] Бранок добірних, що їх тобі першому, вої ахейські,
228] Ми вибирать даємо, захопивши подолане місто.
229] Золота знов тобі треба, щоб хтось із троянців комонних
230] Дав його в викуп за сина, що я чи хто інший з ахеїв
231] Із Іліона привів сюди, путами міцно зв’язавши?
232] Чи полонянки нової, щоб в любощах з нею єднатись,
233] Потай від нас захотів ти? Не личить тобі задля неї,
234] Бувши вождем, біду на синів накликати ахейських!
235] О боягузи нікчемні, ахеянки ви, не ахеї!
236] Тож з кораблями додому вертаймо, його ж залишімо
237] Здобиччю тут, біля Трої, втішатись. Нехай він побачить,
238] Є йому поміч від нас яка-небудь чи, може, немає.
239] От він сьогодні Ахілла, багато чим кращого мужа,
240] Тяжко зневажив, забрав нагороду його самовільно.
241] Жовчі замало в Ахіллових грудях: він надто терплячий.
242] Ти-бо інакше, Атріде, зухвалив би нині востаннє”.
243] До Агамемнона так, поводатаря люду, лайливо
244] Мовив Терсіт. Та враз Одіссей підійшов богосвітлий,
245] Гнівно глянув спідлоба і мовив до нього суворо:
246] “Мелеш, Терсіте, пусте, хоч ти й балакун голосистий!
247] Змовкни й один мені тут не смій нападать на державців.
248] Більшої-бо, як кажу я, потвори нема серед смертних,
249] Скільки з Атрідами їх не прийшло сюди, до Іліона.
250] Отже, облиш язиком про владущих плескать привселюдно,
251] Лайкою їх обкидать, стерегти від них день повороту!
252] Справді ж не знає ніхто, як надалі обернеться діло,
253] В щасті вертатись чи ні синам доведеться ахейським.
254] Ти ж тут сидиш і ганьбиш Агамемнона, сина Атрея,
255] Тим, що герої данайські йому, вожаєві народів,
256] Надто багато дають, і прилюдно знущаєшся з нього.
257] Отже, кажу я тобі, і слова мої збудуться справді:
258] Тільки-но ще я тебе очманілим, як нині, побачу,
259] Хай того дня голови в Одіссея на плечах не стане,
260] Хай Телемаховим я вже більше не зватимусь батьком,
261] Як не схоплю я тебе, не зірву з тебе шат оцих любих,
262] Плащ, і хітон твій, і те, що сором тобі прикриває,
263] А самого з плачем до швидких кораблів не відправлю,
264] З зборів прогнавши з ганьбою й побоями тяжко побивши!”
265] Мовлячи так, він берлом по плечах його і по спині
266] Бив, аж той ізігнувсь і рясними умився сльозами.
267] Зразу ж рубцями кривавими спина взялась від ударів
268] Берла того золотого. Увесь він аж сів з переляку,
269] Скорчивсь од болю і, дивлячись тупо, втирав собі сльози.
270] Хоч і обурені ним, всі щиро сміялися з нього,
271] І не один говорив, поглядаючи в бік на сусіда:
272] “Гей, хоч безліку доблесних дій Одіссей учиняє,
273] Перший у добрій пораді і в подвигах збройних відважний,
274] Та між аргеїв сьогодні він виявив доблесть найвищу —
275] Тож горлаєві й наклепнику збив він усю велемовність.
276] Серце зухвале вже більше, напевно, його не підбурить
277] Так зневажати державців безличними лайки словами!”
278] Так говорили в юрбі. Одіссей тоді городоборець
279] Встав із берлом в руках. Ясноока з ни” поряд Афіна,
280] Вигляд прибравши окличника, людям звеліла мовчати,
281] Щоб у перших рядах і в останніх синове ахеїв
282] Слово розчути могли і слушну пораду збагнути.
283] Сповнений намірів добрих, озвавсь він і став говорити:
284] “Сину Атрея, владарю наш, нині готують ахеї
285] Вічну ганьбу тобі перед всіма поколіннями смертних,
286] Слова дотримать не хочуть свого, що дали ще у день той,
287] Як із Аргоса, кіньми багатого, в путь вирушали, —
288] Лиш Іліон подолавши, мурований міцно, вернутись.
289] Нині ж, мов діти малі чи вдовиці жінки, між собою
290] Журяться тільки за тим, щоб швидше додому вернутись.
291] Справді-бо, важко здолати бажання — додому вернутись:
292] Всяк, хто й на місяць лише зостається один без дружини,
293] Тужно на свій корабель поглядає багатояремний,
294] Бурями гнаний зимою по хвилях бурхливого моря,
295] От нам дев’ятий вже рік сповняється коловоротний,
296] Як пробуваємо тут. Отож не корю, що ахеї
297] Тужно сидять при своїх кораблях крутобоких. Та сором
298] Марно тут гаяти час та й додому ні з чим повернутись.
299] Друзі, терпіння, зостаньтесь до часу ще тут, щоб дізнатись,
300] Правда, що нам про майбутнє Калхас віщував, чи неправда.
301] В пам’яті нашій ми це бережемо, і ви тому свідки —
302] Всі, кого Кери іще не взяли, які смерть нам приносять.
303] Вчора, здається, чи то позавчора, в Авліді ахейські
304] Разом зійшлись кораблі на загибель Пріамові й Трої,
305] Ми ж навкруги джерела на жертовниках наших священних
306] В жертву добірні складали безсмертним богам гекатомби
307] Серед платанів гіллястих, де била вода кришталева.
308] Там нам знамення з’явилось велике — з хребтом збагровілим
309] Змій страхітливий, на світ нам явленими самим олімпійцем,
310] Виповз із-під олтаря і злетів на платанове віття.
311] Горобенята сиділи, малі нетямущії дітки,
312] Високо там, на гіллі, заховані в листі густому,
313] Восьмеро й мати дев’ята, що тих породила дитяток, —
314] Змій їх поглинув усіх, хоч і жалібно так цвіріньчали,
315] Мати ж металась навколо, за рідними квилячи дітьми.
316] Вгору злетівши, вхопив за крило він і матінку тужну.
317] А як діток горобиних і матір він з ними поглинув,
318] Скрив із очей його бог, що раніше показував зримо, —
319] Кроноса мудролукавого син обернув його в камінь.
320] Мовчки всі ми стояли, дивуючись з того, що сталось,
321] В час-бо священної жертви це дивне страхіття з’явилось.
322] Зразу ж Калхас боговіщий озвався тоді і промовив:
323] “Що ж це немов оніміли ви, довговолосі ахеї?
324] Нині знамення нам Зевс показав, промислитель великий,
325] Пізнє, із здійсненням пізнім, та слава його не загине.
326] Так же, як цей і діток горобиних поїв, і їх матір,
327] Восьмеро й матір дев’яту, що тих породила дитяток,
328] Стільки ж під Троєю років ми будемо тут воювати,
329] А на десятім зруйнуємо широковуличне місто”.
330] Так говорив він тоді, і все це збувається нині.
331] Тож залишаймося тут, в наголінниках мідних ахеї,
332] Поки аж візьмем-таки Пріамове місто велике”.
333] Так він сказав, і всі зашуміли аргеї, й навколо
334] Гул кораблів страхітливий відлунював крики ахеїв,
335] Що Одіссея божистого слово так гучно схвалили.
336] Встав і озвався до них тоді Нестор, їздець староденний:
337] “Горе нам, галас ви тут підняли, як малі нетямущі
338] Діти, що їх аніяк воєнні діла не тривожать.
339] Як же із клятвами, як з договорами нашими буде?
340] Чи не в огонь полетять і задуми наші, і ради,
341] Й чистим вином узливання, і рукостискання на вірність?
342] Ми-бо змагаємось лиш на словах, а засобів інших
343] Винайти все неспроможні, хоч часу чимало вже тут ми.
344] Ги ж, Атріде, у рішеннях, як і раніш, непохитний,
345] Воєначальником будь над аргеями в січах жорстоких.
346] Гі лиш загинуть нехай — один або двоє — з ахеїв,
347] Хто замишлятиме потай — удачі їм в цьому не буде —
348] В Аргос вернутись раніше, ніж будемо знати напевно,
349] Ложна чи ні обітниця егідодержавного Зевса.
350] Цав-бо, кажу вам, підтвердження знак всемогутній Кроніон
351] Саме в той день, коли в кораблях бистрохідних рушали
352] Раті аргейські, троянам готуючи вбивство й загибель:
353] Блиснув перуном праворуч, знамення являючи віще.
354] Тим-то до дому свого хай ніхто не спішить повернутись,
355] Не перебувши раніше з жоною троянця в постелі
356] І за Єлени печаль, і сльози гіркі не помстившись.
357] А як страшенно вже хтось захоче додому вернутись —
358] Чорного хай корабля многовеслого тільки торкнеться —
359] Й перед очима у всіх він смерть і загин собі знайде.
360] Ти ж, володарю, і сам розважай, і іншого слухай:
361] Мабуть, не буде тобою відкинуто те, що скажу я:
362] По племенах і родах поділи, Агамемноне, воїв,
363] Родові рід, а племені плем’я нехай помагає.
364] Тільки-но зробиш ти так, і тобі покоряться ахеї.
365] Знатимеш зразу тоді, хто мужній з вождів і народів,
366] Хто полохливий, адже за своїх воюватиме кожен.
367] Знатимеш також, чи з волі богів не здолав ти ще міста,
368] Чи з недолугості воїв, у ділі військовім невмілих”.
369] Відповідаючи, мовив владущий йому Агамемнон:
370] “Знову, старче, у раді синів ти долаєш ахейських!
371] Тільки б, о Зевсе, наш батьку, і ви, Аполлоне й Афіно,
372] Радників десять таких у мене було між ахеїв,
373] Скоро упало б тоді владареве Пріамове місто,
374] Нашими взяте руками й зруйноване нами дощенту.
375] Та лиш нещастя мені шле Кроніон егідодержавний,
376] Кинувши в марні звади мене і в пусті суперечки.
377] Ми-бо за дівчину юну з Ахіллом змагались завзято
378] В гнівних словах, і та сварка з моєї вини почалася.
379] А як помиримось ми із ним коли-небудь, тоді вже
380] Лиха ніщо від троян і на мить не відхилить найменшу.
381] Та пообідайте перше, ніж бій розпочнемо Ареїв.
382] Кожен хай списа нагострить і щит свій хай добре насадить,
383] Кожен вдосталь оброку хай коням завдасть прудконогим,
384] Кожен хай повіз огляне свій з думкою про боєздатність,
385] Цілий-бо день змагатися будемо в справі Арея,
386] І відпочинку не буде нам, хоч би й на мить щонайменшу,
387] Поки аж ніч, надійшовши, мужів роз’ярілих розніме.
388] Потом ремінь щита просякнеться, який захищає
389] Воєві груди, й рука від важкості списа зомліє;
390] Потом укриється кінь, гембльований повіз тягнувши.
391] А як угледжу кого, шо осторонь бою захоче
392] При кораблях крутобоких лишитись, ніде після того
393] Не заховатись йому від псів і птахів ненаситних”.
394] Мову скінчив він, і скрикнули гучно аргеї. Так хвиля,
395] До узбережжя поривами Нота південного гнана,
396] Б’є об скелі стрімчасті. Й нема їм од хвилі спокою
397] В зваді зустрічних вітрів, що відсіль і відтіль налітають.
398] Вставши, усі розійшлись і зникли поміж кораблями, —
399] Дим закуривсь по наметах, невдовзі й обід споживали.
400] Іншому з вічних богів свою кожен тут жертву приносив,
401] Урятувати від смерті благаючи й праці Арея.
402] А надмогутньому Зевсові владар мужів Агамемнон
403] В жертву гладкого бика заколов, п’ятирічного віком,
404] Скликав до себе тоді всеахейських старійшин найкращих —
405] Нестора першим та Ідоменея, володаря Кріту,
406] Разом із ними Еантів обох та сина Тідея,
407] Шостим по них — Одіссея, що розумом Зевсові рівний.
408] А Менелай, войовник гучномовний, прийшов без запросин,
409] Знав-бо він в серці своєму, чим його брат турбувався.
410] Стали вони круг бика, ячмінного зерна узявши,
411] Й так молитись тоді владущий почав Агамемнон:
412] “Зевсе великий, що в сяйві ефіру живеш, темнохмарний,
413] Сонце хай не заходить, хай темрява землю не криє,
414] Поки я вщент не зруйную Пріамові пишних чертогів,
415] Чорних від диму, і брам не спалю їх вогнем нещадимим,
416] Поки на грудях у Гектора не розірву я хітона
417] Гострою міддю й навкруг не поляжуть у пил головою
418] Товариші його всі й зубами не гризтимуть землю”.
419] Так він благав, та молитви його не послухав Кроніон.
420] Жертву священну прийняв і ще збільшив труди неминучі.
421] А як усі помолились і зерном посипали жертву,
422] Шию зігнули, вмить зарубали і шкуру обдерли.
423] Потім, відрізавши стегна, з боків їх жиром обклали,
424] Згорнутим вдвоє, а зверху сирим іще м’ясом накрили
425] І на багатті спалили з сухого, безлистого хмизу,
426] Збій же увесь тримали на гострих рожнах над Гефестом.
427] Потім, як стегна спалили й жертовної з’їли утроби,
428] Інше все на шматки порубали й, рожнами проткнувши,
429] Смажили вміло й потім з вогню познімали старанно.
430] Всю закінчивши роботу, порозкладали наїдки
431] Й сіли вечеряти, й кожен в вечері тій рівну мав долю.
432] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,
433] Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся:
434] “Славний сину Атреїв, владарю мужів Агамемнон,
435] Більше не гаймо часу на розмови і справи надалі
436] Не зволікаймо тієї, що бог на нас покладає.
437] Отже, звели, щоб ахеїв окличники мідянозбройних
438] До кораблів чорнобоких скликали негайно збиратись,
439] Ми ж усі разом тоді по широкому стану ахеїв
440] Пройдемо, щоб розбудить у них швидше палкого Арея”.
441] Так він сказав. Тим не знехтував владар мужів Агамемнон.
442] Дзвінкоголосих гукнувши окличників, він ізвелів їм
443] Довговолосих до бою негайно скликати ахеїв.
444] Ці їх скликали, а ті — звідусюди збиралися швидко.
445] Кинулись разом з Атрідом паростки Зевса, державці,
446] Воїв ряди шикувать. Серед них ясноока Афіна
447] Дорогоцінну егіду несла нестаріючу й вічну,
448] Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,
449] Сплетених гарно, і кожна із них — в гекатомбу ціною.
450] Сяючи блиском егіди, пройшла вона поміж ахеїв,
451] В бій закликаючи їх. І в кожного в серці з’явилась
452] Сила змагатися з ворогом, битися з ним безустанно.
453] Навіть милішим здалося їм раптом усім воювати,
454] Ніж в кораблях глибодонних до рідного краю вертатись.
455] Наче вогонь нищівний, що в безкраїх лісах розгорівся
456] На верховині гірській і далеко та заграва сяє,
457] Так же із лав, що проходили, від світлосяйної міді
458] Сяйво блискуче в повітрі аж неба самого сягало.
459] Мов перелітні зграї крилатих птахів Незліченні,
460] Диких гусей, журавлів чи лебедів ключ довгошиїх
461] В небі асійськім, обабіч Каїстрових течій струмистих,
462] Гоняться взад і вперед, на крилах красуючись легких,
463] З криком сідають на землю, і гомоном повняться луки, —
464] Від кораблів і наметів своїх племена незліченні
465] Ринули так у долину Скамандру. Аж стугоніла
466] Страшно земля під ногами людей і під кінським копитом.
467] На скамандрійських нарешті спинилося луках квітучих
468] Безліч їх, мов листя і квіти, як час їм надійде.
469] Наче докучливих мух дзиготливих рої незліченні
470] Понад кошарою вперто кружляють в пастушім обійсті
471] В пору весняну, коли молоко напливає в дійниці,
472] Довговолосії так на рівнині роїлись ахеї
473] Проти троян, палаючи прагненням геть їх понищить.
474] Як чабани, що кіз розпорошені всюди отари
475] Легко, проте, розрізняють, хоч би й перемішані в полі,
476] Так ахеїв вожді ряд у ряд їх і лаву до лави
477] Розподіляли до бою, й владущий між них Агамемнон.
478] Схожий очима й чолом із Зевсом він був, громовержцем,
479] Станом — з Ареєм, грудьми — з державцем морським Посейдоном.
480] Наче бугай вирізняється в череді з решти худоби,
481] Дужий бугай, між корів на вигоні зразу помітний, —
482] Саме таким того дня Атріда зробив олімпієць,
483] Вирізнив між багатьох, серед інших героїв одмітив.
484] Нині скажіть мені, Музи, жилиці осель на Олімпі,
485] Ви-бо, богині, буваєте скрізь, і все вам відомо,
486] Ми ж лиш чуток дослухаєм, нічого не знаєм напевно —
487] Хто у данаїв вожді і хто у них був владарями?
488] Воїв же ані назвати, ані полічить я не зможу,
489] Хоч би і десять я мав язиків і десять горлянок,
490] Голос би мав неослабний і мідяне серце у грудях.
491] Тільки хіба що ви, Музи, егідодержавного Зевса
492] Доньки, назвали б самі мені всіх, хто діставсь Іліона.
493] Отже, лише корабельних вождів я назву з кораблями.
494] П’ятеро мужніх вождів очолили рать беотійську —
495] Аркесілай, Пенелей, Протоенор і Клоній з Леїтом,
496] Йшли з ними ті, що в Гірії жили та Авліді скелястій,
497] В Схені та Сколі, в багатім на пагорби й ліс Етеоні,
498] В Граї, Теспеї, також в Мікалессі широкорівниннім.
499] Ті, що навколо Ілесія й Гарми жили та Ерітри,
500] Що Елеон, Окалею й також Петеон заселяли,
501] Гілу, а ще й Медеон, це гарно збудоване місто,
502] Копи, Евтресу і голубами уславлену Тісбу,
503] Що в Коронеї жили й Аліарті, травою багатім,
504] Ті, що Глісант заселяли, і ті, що прийшли із Платеї,
505] Й що в Гіпофівах жили, у гарно збудованім місті,
506] Та у священнім Онхесті, де вславлений гай Посейдона,
507] Й ті, що з Мідеї прийшли й виноградом багатої Арни,
508] Й ті, що в Нісі божистій жили й Антедоні далекім.
509] З ними прийшло п’ятдесят кораблів мореплавних, і в кожнім
510] Юних, дужих бійців беотійських сто двадцять сиділо.
511] Тих, що жили в Аспледоні, в Мінейськім жили Орхомені,
512] Вів Аскалаф за собою й Іалмен, синове Арея,
513] В батьківськім Актора домі їх Астіоха родила.
514] Дівчина та соромлива наверх, до своєї світлиці,
515] Вийшла, й могутній Арей перебув там із нею таємно.
516] Тридцять за ними тоді кораблів припливло крутобоких.
517] Схедій з Епістрофом, діти високого духом Іфіта,
518] Сина Навбола, ішли на чолі фокеїв численних,
519] Що Кіпаріс населяють і край Пітона скелястий,
520] Крісу божисту й Давліду, і тих, що живуть в Панопеї,
521] В Анемореї, і тих, що оселі їх круг Гіамполя,
522] Тих, що уздовж святої Кефісу-ріки проживають,
523] Тих, що в Лілеї живуть, при світлих Кефісу джерелах.
524] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.
525] Двоє вождів цих у лави стрункі шикували фокеїв
526] З лівого боку беотян, готуючи військо до бою.
527] Локри мали вождем Ойле’ща, швидкого Еанта,
528] Менший на зріст видававсь він од Телемоніда Еанта,
529] Менший багато, такий невеличкий, в броні полотняній.
530] А на списах перевищив панеллінів він і ахеїв.
531] Вів племена він, що Кінос, Опунт, Калліар заселяли,
532] Бесси пониззя, і Скарфу, й Авгеї долини принадні,
533] Тарфу, і Троній, і Багрія бистрого всі узбережжя.
534] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких —
535] Локрів, що проти Евбеї священної їхні оселі.
536] Йшли із Евбеї абанти, що запалом дихали дужим,
537] Ті, що з Халкіди й багатої на виноград Гістіеї,
538] З Керінта, що біля моря, із Дія, високого міста,
539] Із Еретреї і ті, що у Стірі живуть та в Карісті.
540] Всіх за собою їх вів Елефенор, Ареєва парость,
541] Син Халкодонта, начальник відважних душею абантів.
542] Бистрі були ті абанти, із косами довгими ззаду,
543] Вої палкі, що ударом списів ясенових жадали
544] Панцирів мідну броню розбивати на грудях ворожих.
545] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.
546] Ті, що в Афінах жили, у гарно збудованім місті,
547] В цім Ерехтея могутнього краї, — його-бо Афіна,
548] Зевсова донька, зростила, родила ж земля хлібодайна,
549] В пишному храмі своєму Афіна його оселила, —
550] В коловороті років там усі юнаки афінейські
551] Жертви йому милостивні з биків і овечок приносять.
552] Воєначальником був Менестей у них, син Петеоїв, —
553] Серед людей земнородних ніхто так, як він, не умів ще
554] Коней до бою й мужів щитоносних ряди шикувати.
555] Вмів це лиш Нестор, що був набагато від нього старіший.
556] Він п’ятдесят кораблів із собою привів чорнобоких.
557] Із Саламіна дванадцять прийшло кораблів із Бантом,
558] Там поставив він їх, де афінські стояли фаланги.
559] Ті, що їм Аргос — оселя, й Тірінта, мурована міцно,
560] І Герміона, й Асіна, міста при затоці глибокій,
561] Гавань Ейону, й Трезен, й Епідавр, виноградом славетний,
562] Ті, що в Агіні живуть і в Масеті, і молодь ахейська —
563] Мали вождем Діомеда, що славен був голосом дужим,
564] З ними йшов і Стенел, славетного син Капанея;
565] Був ще третім вождем Евріал у них, муж богорівний,
566] Син Меністея і внук державця старого Талая.
567] Над усіма ж Діомед був, уславлений голосом дужим.
568] Вісім десятків вони кораблів привели чорнобоких.
569] Тих, що в Мікенах жили, у гарно збудованім місті,
570] Що заселяли Корінф і збудовані гарно Клеони,
571] u1088ретіреї долину принадну, і місто Орнею,
572] І Сікіон, що Адраст у ньому колись володарив;
573] Жителів Гіпересії і скель Гоноесси високих,
574] Тих, що в Пелені жили, і тих, що навкруг Егіона
575] І по всьому Егіалу, й широкої близько Геліки, —
576] їх аж на ста кораблях владущий привів Агамемнон,
577] Син Атреїв. Із ним прибуло найчисленніше військо
578] І найдобірніше. Сяючи зброї блискучою міддю,
579] Гордо він величавсь, між героями найвидатніший,
580] Саном верховним своїм і числом свого війська найбільшим.
581] Хто в Лакедемоні жив серед гір та глибоких ущелин,
582] В Спарті, у Фарісі та в голубами уславленій Мессі,
583] Хто проживав у Брісеях, осів хто в Авгеях принадних,
584] В Лаї та Гелосі, близько до моря прилеглому місті.
585] Тих, що навколо Етіла й Амікли були їх оселі, —
586] їх Агамемнона брат, Менелай, войовник гучномовний,
587] Вів шістдесят кораблів, їх лави окремо стояли,
588] Сам він у бій їх водив, одважності певен своєї,
589] Духу їм сам додавав войовничого, серцем палав-бо
590] Він за Єлени печаль і сльози гіркії помститись.
591] Ті, що у Пілосі їхні домівки, в Арені принадній,
592] В Трії, при броді Алфейськім, у гарно збудованім Епі,
593] В Кіпаріссеї, і ті, що навкруг Амфігени їх житла,
594] Й що Птелеон — їх оселя, і Ге’лос, і Дбріон той, де
595] Музи позбавили співу Таміра-фракійця, коли він
596] Із Ехалії колись від Евріта вертавсь, ехалійця.
597] В співі хваливсь він усіх подолати, коли б навіть Музи
598] Стали виспівувать, Зевса егідодержавного доньки.
599] В гніві наслали на нього вони сліпоту й відібрали
600] Співу божистого дар, і забув він, як грать на кіфарі.
601] А на чолі цього війська був Нестор, їздець староденний.
602] З ним дев’яносто до Трої прийшло кораблів крутобоких.
603] Тих, хто в Аркади жив, під узгір’ям Кіллени високим,
604] Близько могили Епіта, в країні бійців рукопашних,
605] Тих, що в Фенеї жили й Орхомені, на вівці багатім,
606] В Ріпі, Стратії й Еніспі, овіяній всіми вітрами,
607] Тих, що в Тегеї було їх житло, в Мантінеї принадній;
608] Тих, хто в Стімфалі житло мав, і тих, що жили в Паррасії, —
609] Син Анкея очолював їх, володар Агапенор,
610] Вів шістдесят кораблів він. Аркадських багато на кожнім
611] Воїв було, в ремеслі войовничім обізнаних добре.
612] Ці кораблі добропалубні владар мужів Агамемнон,
613] Син Атрея, їм дав — через море пливти винно-темне,
614] Дбали не дуже самі-бо вони про діла мореплавні.
615] Ті, що в Бупрасії, й ті, що в Еліді жили божественній,
616] Хто від Гірміни і аж до Мірсіна, найдальшого міста,
617] До Оленійської скелі й Алесія край населяє,
618] Мали чотири вожді над собою, і десять за кожним
619] Бистрих пливло кораблів, де багато містилось епеїв,
620] А на чолі їх були Амфімах і Талпій, синове
621] Перший — Ктеатів, а другий Еврітів — Акторові внуки.
622] Третім вождем був могутній Діор, Амарінка потомок.
623] Врешті четвертим був вожаєм Поліксен боговидий,
624] Син владаря Агасфена, що сам від Авгея походив.
625] Хто на Дуліхії жив, на святих островах Ехінадських,
626] В морі широкім далеко розкиданих проти Еліди,
627] Мегес у них за начальника був, до Арея подібний,
628] Син Філея-комонника, любого Зевсу Філея,
629] Що на Дуліхій із гніву на батька колись переїхав.
630] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.
631] Був Одіссей вожаєм кефаленян, душею великих,
632] Тих, що жили на Ітаці і Неріті трепетнолистім,
633] Що в Крокілеї жили й Егіліп населяли скелястий,
634] Тих, що оселю свою на Закінті мали й на Самі,
635] Й тих, що прилеглий до цих островів суходіл населяли.
636] Був їх вождем Одіссей, умом до Зевса подібний.
637] Разом із ним дванадцять пливло кораблів рудощоких.
638] Син Адремона Тоант привів етоліян^ собою,
639] Тих, що Плеврон населяли, хто в Олені жив і Пелені,
640] Й тих, що в Халкіді приморській і в горах жили Калідонських.
641] Тож не було вже синів одважного духом Ойнея,
642] Вмер-бо й сам він уже, й Мелеагр не живе русокудрий.
643] Отже, по всій Етолії Тоантові влада припала.
644] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.
645] Ідоменей, списоборець славетний, вождем був у крітян,
646] Тих, що у Кносі жили і обведеній муром Гортіні,
647] В Лікті, Мілеті й Лікасті, що скель білиною сріблиться,
648] В Рітії й Фесті, великих містах, населених густо,
649] Й інших усіх, що мали на Кріті стограднім оселю.
650] Ідоменей, уславлений списник, вождем був над ними
651] Та Меріон, на вбивцю мужів Еніалія схожий.
652] Вісімдесят вони вдвох привели кораблів чорнобоких.
653] А Тлеполем, син Геракла, могутній, на зріст величавий,
654] З Родоса дев’ять привів кораблів гордовитих родосян, —
655] Родос вони населяли, на три розділившись коліна —
656] Лінд, Іеліс і Камір, що скель білиною сріблиться.
657] Тож Тлеполем, списоборець славетний, мав провід над ними, —
658] Силі Геракловій був він народжений від Астіохи,
659] Що із Ефіри вивів її, з-над ріки Селеента,
660] В Зевсових юних годованців міст одібравши багато.
661] Цей Тлеполем, у тривкому Геракловім вирісши домі,
662] Сивого старця Лікімнія вбив, Ареєву парость,
663] Хоч той отцеві його доводивсь по матері дядьком.
664] Вмить кораблі спорядивши й супутців зібравши чимало,
665] Морем він з рідного краю утік, уникаючи помсти
666] Сили Геракла, що в інших зросла синах його й внуках.
667] Лиха зазнавши багато, він врешті на Родос —приїхав.
668] Там поселились вони трьома племенами й зазнали
669] Ласки від Зевса, який над богами й людьми владарює.
670] Тож надзвичайним багатством їх щедро обсипав Кроніон.
671] Вслід за Ніреєм із Сіми пливло троє суден однаких,
672] Вслід за Ніреєм, сином Аглаї й державця Харопа,
673] Вслід за Ніреєм, що серед данаїв, до Трої прибулих,
674] Найкрасивіший за всіх по Пелідові був бездоганнім.
675] Він слабосилий, проте, і народу привів небагато.
676] Тих же, що Нісір, і Крапат, і Кас острівці населяли,
677] Кос, Евріпілове місто, і всі острови Каліднійські,
678] Тих за собою вели Фідіпп і Антіф — полководці,
679] Двоє синів Фессала-вождя, що був сином Геракла.
680] Тридцять за ними рядами пливло кораблів крутобоких.
681] Далі йшли ті, що вітчизною їх пеласгічний був Аргос,
682] Ті, що Алопу і Алое, і ті, що Трехін населяли,
683] Фтію і землю Еллади, жінками прекрасними славну.
684] їх імена — мірмідоняни, елліни й з ними ахеї.
685] їх п’ятдесят кораблів з Ахіллом прийшло прудконогим.
686] Не про бурхливу, проте, вони в час той війну помишляли,
687] Бо ж не було кому їхні до бою провадити лави.
688] Між кораблів богосвітлий лежав Ахілл прудконогий,
689] Гнівом палаючи за Брісеїду струнку й пишнокосу,
690] Бранку, що вивів її по трудах бойових із Лернеса,
691] Весь зруйнувавши Лернес і стіни розбивши фіванські.
692] Там же Мінета й Епістрофа він подолав, списоборців,
693] Юних державця Евена синів, Селепа онуків.
694] В горі за нею лежав він, та мав підвестись незабаром.
695] Тих, що Філаку і Пірас, уквітчаний весь, населяли,
696] Любу Деметри ділянку, і матір овець Ітонею,
697] Морем омитий Антрон, Птелеон на травистому ложі, —
698] Протесілай над ними велителем був войовничий,
699] Поки він жив, — тепер його чорна земля укривала.
700] З горя подряпавши лиця, дружина його залишилась
701] В недобудованім домі. Упав він, дарданцем убитий,
702] Щойно з свого корабля зіскочив найпершим з ахеїв.
703] Не залишились вони без вождя, та за ним жалкували.
704] Лави їх зразу ж очолив Подарк, Ареєва парость,
705] Син Філакіда Іфікла, що множив отари овечі.
706] Протесілая, великого духом, він брат однокровний,
707] Віком молодший. Протесілай-бо, герой войовничий,
708] Старший був, дужчий за нього. І хоч без вождя не лишились,
709] Вої за ним жалкували, бо доблестю він визначався.
710] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.
711] Ті, що жили поблизу Бебе’ідського озера в Ферах,
712] Бебу, й Глафіри, й Яолк населяли, збудований гарно,
713] Ті кораблів одинадцять вели на чолі із Евмелом,
714] Сином Адмета улюбленим, — Пелія донька найкраща,
715] Юна Алкеста його породила, з жінок богосвітла.
716] Тих, що в Метоні жили, і хто населяв Тавмакію,
717] Хто Мелібею й скелястий мав Олізон за оселю,
718] Вів Філоктет, славетний із лука стрілець, за собою
719] Сім кораблів. На кожному з них п’ять десятків сиділо
720] Дужих гребців, що добре із лука уміли стріляти.
721] Тільки лежав він у муках жорстоких на острові дальнім,
722] Лемні священному, там, де його залишили ахеї,
723] В болях від рани, що згубна йому заподіяла гідра.
724] Стогнучи, там він лежав. Але довелося аргеям
725] Про Філоктета близ кораблів незабаром згадати.
726] Не залишились вони без вождя, та за ним жалкували.
727] Медон очолив їх лави, Ойлеїв син позашлюбний,
728] Рена його породила Ойлеєві-городоборфо.
729] В тих, що оселя їх — Трікка й Ітома на скелях кремнистих,
730] Хто населяв Ехалію, Евріта ехальського місто,
731] Воєначальників двоє було — Асклепія діти,
732] Славні людей лікарі, Подалірій удвох з Махаоном.
733] Тридцять за ними рядами пливло кораблів крутобоких.
734] Тих, хто в Орменії жив та близько джерел Гіпереї,
735] Тих, що житло їх Астерій та білі Тітана вершини,
736] їх Евріпіл провадив, Евемона син світлосяйний.
737] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.
738] В тих, що в Аргіссі жили і що населяли Гіртону,
739] Орту, Елону і з білого каменю весь Олооссон,
740] Воєначальником був Поліпет, войовник безутомний,
741] Син Пірітоя, що сам народивсь од безсмертного Зевса, —
742] Від Пірітоя його зачала Гіпподамія славна
743] В день, коли саме потвор покарав він, оброслих волоссям, —
744] Вигнав їх геть з Пеліона і гнав до країни етіків.
745] Був він вождем не один — Леонтей з ним, Ареєва парость,
746] Син Корона, відважного духом, нащадок Кенея.
747] Сорок із ними також прибуло кораблів чорнобоких.
748] Вів двадцять два кораблі Гуней за собою із Кіфа.
749] З ним еніе’няни йшли, і переби, вояки невтомні,
750] Й ті, хто оселі навкруг непогідної ставить Додони,
751] Й ті, хто ріллею піклується над Тітаресієм звабним,
752] Що до Пенея свою струменисту доносить вологу,
753] Та не зливає з Пенеєм її в срібнопінному вирі,
754] Тільки поверх його котиться плавно, немовби олива,
755] Стікс, жахливої клятви ріка, ті зволожує води.
756] Протой, син Тенфредона, очолював військо магнетів,
757] Що при Пенеї і при Пеліоні трепетнолистім
758] Мали житло. У них за начальника Протой був бистрий.
759] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.
760] Ось хто вождями вважались і провід вели у данаїв.
761] Хто ж найславетніший був поміж ними, скажи мені, Музо,
762] Сам чи кіньми, із тих, що пішли за Атрідами слідом?
763] Коней найкращих Феретів онук викохував здавна,
764] Юний Евмел їх і гнав, наче птахів, — легких, бистроногих,
765] Мастю однаких, однолітків, зростом і постаттю рівних.
766] На піерійських лугах зростив Аполлон срібнолукий
767] Тих кобилиць, що пострах Ареїв розносять обидві.
768] Найвидатніший з мужів був Еант, Теламонів нащадок,
769] Поки гнівився Ахілл; та дужчий і він був, і коні
770] Ті, що носили в боях бездоганного сина Пелея.
771] Він же близ крутобоких своїх кораблів мореплавних
772] Досі лежав, палаючи на Агамемнона гнівом,
773] Люду керманича. Вої ж його на морськім узбережжі
774] Бавились дисків метанням і гострих списів та стріляли
775] З луків своїх. Поблизу колісниць їхні коні тим часом
776] Паслися на конюшині й петрушку низинну жували.
777] Збруя державців усяка, накрита старанно, лежала
778] В їхніх наметах. Самі ж, войовничого прагнучи мати
779] Війську вождя, по стану тинялись, від бою далеко.
780] Рушила рать, і поле немовби вогнем запалало.
781] Вся застогнала земля, мов од гніву метателя грому
782] Зевса, коли він перунами вкруг Тіфоея шмагає
783] Землю в Арімах, де, кажуть, зробив Тіфоей собі ложе.
784] Стогоном тяжко так стугоніла земля під ногами
785] Воїв, що йшли. Проходили швидко вони по рівнині.
786] Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда
787] Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця.
788] Радили раду тим часом вони на подвір’ї в Пріама,
789] Разом зібралися всі — молоді із мужами старими.
790] Ставши близько, озвалась до них вітронога Іріда,
791] Голос Політа, сина Пріама, прибравши, — у час той
792] Стражем троян вартовим, на прудкі покладаючись ноги,
793] Він на високій могилі сидів Есіета старого
794] І чатував, коли з кораблів своїх рушать ахеї.
795] Вигляд прибравши його, промовила бистра Іріда:
796] “Завжди, о старче, любі тобі непотрібні розмови,
797] Наче за мирного часу. А нині ж війна безугавна!
798] В битвах жорстоких бувати немало мені довелося,
799] Війська ж такого численного й грізного я ще не бачив,
800] їх наче листя в лісах, мов піску на морськім узбережжі,
801] Йдуть по рівнині вони воювать проти нашого міста.
802] Ректоре, ти особливо послухай, що діяти маєш.
803] Спільників є в нас багато в Пріамовім місті великім,
804] Мови ж у різноплеменних загонів, тут зібраних, різні.
805] Хай же очолює кожен людей, над якими владар він,
806] Співгромадян хай у лави шикує й до бою виводить”.
807] Так вона мовила, й Гектор пізнав, що то голос богині.
808] Збори він враз розпустив, і всі кинулись миттю до зброї.
809] Брами порозчиняли, з них ринули воїв загони
810] Піші й комонні. Гомін усюди лунав безугавний.
811] Є на розлогій рівнині, якраз перед Троєю-містом,
812] Пагорб високий, що легко його обійти звідусюди.
813] Люди усі Батіеєю пагорб отой називають,
814] А невмирущі боги — надгроб’ям Міріни стрімкої.
815] Там шикувались у лави трояни й союзники їхні.
816] Вождь у троян — великий був Гектор шоломосяйний,
817] Син Пріама. Найкращі з усіх, найчисленніші в нього
818] Збройні загони були, до бою на списах готові.
819] Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,
820] Що від Анхіза колись породила його Афродіта,
821] Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з’єднавшись.
822] Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,
823] Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових,
824] Тих, що у Зелії їхнє житло, під обніжжями Іди,
825] Люд заможний, що чорну пили Есепову воду,
826] Плем’я троянське очолював син Лікаона блискучий,
827] Пандар, що сам Аполлон дарував йому лук скорострільний.
828] В тих, хто оселею мав Адрестею, й країну Апеську,
829] І Пітією, й Тереї-гори верховини високі,
830] В них на чолі був Адрест і Амфій в броні полотняній,
831] Двоє синів Меропа з Перкоти, що знався відмінно
832] На віщуванні, отже, синам на війну мужозгубну
833] Заборонив він іти. Вони ж не послухали слова
834] Віщого, — видно, вели вже їх Кери до чорної смерті.
835] Хто біля Практія жив, селився навколо Перкоти,
836] В Абіді, в Сесті житло мав або в богосвітлій Арісбі,
837] В тих Пртакід був начальником. Асій, мужів повелитель,
838] Асій, Гіртаків син, що великі, вогнистої масті
839] Коні з Арісби примчали його, з берегів Селеента.
840] Йшов Гіппотой на чолі пеласгів, племен списоборних,
841] Тих, що оселею мають широкоскибу Ларісу,
842] Разом їх вів з Гіппотоєм Пілей, Ареєва парость,
843] Лета обоє сини, Тевтаміда, пеласгів державця.
844] Йшли Акамант і хоробрий Пірой на чолі у фракіян,
845] Що Геллеспонт швидкоплинний у них береги омиває.
846] Був вождем у кіконів, списами озброєних, Евфем,
847] Син Кеада Трезена, годованця Зевса самогр.
848] Вів за собою Пірехм криволуких пеонян загони
849] Здалеку, із Амідона, де Аксій широкий струмує,
850] Аксій, що поїть найкращою в світі водою.
851] В бій пафлагонян вело Пілеменове серце кошлате,
852] З краю енетів прибулих, де мулів є диких багато,
853] Й тих, що оселі свої у Сесамі й Кіторі мали,
854] При берегах партенійських в домах проживали чудових,
855] На Еріфінських вершинах, у Кромні жили й Егіалі.
856] Йшли на чолі алізонів вождями Одій та Епістроф,
857] З дальнього краю, з Аліби, де срібла родовища гойні.
858] Місян — Хромій і Енном очолював, птаховіщатель,
859] Та від загибелі чорної не вберегли його птахи —
860] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
861] В хвилях ріки, де й інших троян потопив той багато.
862] Військо фрігіян богоподібний Асканій і Форкіс
863] Із Асканії проводили, збройного подвигу спраглі.
864] Антіф і Местл меоніян загони вели за собою, —
865] Німфа Гігейського озера і Талемена синове, —
866] Вдвох меоніян вели вони тих, що під Тмолом родились.
867] Наст на чолі був у карів, що мовою грубою мовлять,
868] Тих, що в Мілеті живуть, живуть і на Фтірі, горі тій лісистій,
869] На узбережжях Меандру, на прикрих узгір’ях Мікали.
870] Йшов на чолі у них Наст із братом своїм Амфімахом,
871] Наст з Амфімахом, обидва Німіона світлі синове.
872] В золото вбраний, як дівчина, йшов Амфімах воювати,
873] От нерозумний! Воно ж не спасло від загибелі злої —
874] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
875] В хвилях ріки — й забрав усе злото Ахілл войовничий.
876] Військо лікіян вели Сарпедон і Главк бездоганний
877] З дальнього краю, з Лікії, де Ксантові хвилі вирують.
