«Іліада» читати. Гомер

Іліада Гомер читати Гомер

Гомер «Іліада» ПІСНЯ ДРУГА

СОН. БЕОТІЯ, АБО ПЕРЕЛІК КОРАБЛІВ

1] Інші богове безсмертні й мужі усі збройнокомонні

2] Спали всю ніч, тільки Зевс не покоївся сном безтурботним.

3] Він у своєму роздумував серці, як краще Ахілла

4] Ушанувати та близ кораблів більш понищить ахеїв.

5] От що душею своєю він визнав, проте, за найкраще:

6] Пагубний Сон навести Агамемнону, сину Атрея;

7] Отже, покликав його він і слово промовив крилате:

8] “Пагубний Сне, полинь до швидких кораблів ахеянських

9] Та до намету ввійди Агамемнона, сина Атрея,

10] І передай неодмінно все те, що тобі доручу я.

11] Якнайретельніш до бою, скажи, хай готує ахеїв

12] Довговолосих, бо візьме він нині широкодорожнє

13] Місто троян — про це між богів, що живуть на Олімпі,

14] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила

15] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає”.

16] Так він промовив, і Сон полетів, повелінню покірний;

17] От незабаром досяг він швидких кораблів ахеянських

18] Й до Агамемнона, сина Атрея, ввійшов. У наметі

19] Спав собі той, і спокій навколо стеливсь божественний.

20] Став він йому в головах, подібний до сина Нелея,

21] Нестора-старця, якого над всіх шанував Агамемнон.

22] Так уподібнений старцеві, Сон тоді мовив божистий:

23] “Спиш ти, Атрея, відважного коней впокірника, сину!

24] Не подобає так мужеві радному ніч спочивати,

25] Судьби ж народу лежать на тобі та інші турботи!

26] Слухай уважно мене: від Зевса я вісник до тебе,

27] Він і здаля-бо тобою піклується й ласку являє.

28] Якнайретельніш велів готувати до бою ахеїв

29] Довговолосих, бо візьмеш ти нині широкодорожнє

30] Місто троян — про це між богів, що живуть на Олімпі,

31] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила

32] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає

33] Волею Зевса. В серці затримай це, щоб не віддати

34] Щось забуттю, коли сон покине тебе найсолодший”.

35] Мовив це й відійшов, Атріда самого лишивши

36] Повним ясних сподівань, яким не судилося збутись.

37] Думав, що в той же день завоює Пріамове місто,

38] Муж нерозумний, не знав він подій, що Зевс їх намислив.

39] Вирішив-бо у жахливих побоїщах знову багато

40] Зойків наслати нових і страждань на троян і ахеїв.

41] Встав він од сну, а навколо ще голос лунав божественний.

42] З ложа підвівся і сів, у м’який хітон одягнувшись,

43] Гарний, недавно пошитий, і плащ накинув широкий,

44] Пару красивих сандалій до ніг підв’язав він могутніх,

45] А через плечі срібноцвяхований меч перевісив,

46] Батьківське берло у руки узяв, повік незотлінне,

47] І до швидких подавсь кораблів міднозбройних ахеїв.

48] В час той богиня Еос над високий Олімп уже вийшла,

49] Денне світло являючи Зевсові й іншим безсмертним.

50] Отже, звелів Агамемнон окличникам дзвінкоголосим

51] Всіх на збори народні скликать пишнокосих ахеїв.

52] З кличем пішли вони, й от незабаром усі позбирались.

53] Під кораблем державця пілоського Нестора спершу

54] Раду старійшин, душею могутніх, у ряд посадив він.

55] Скликавши їх, він мудру почав з ними радити раду.

56] “Слухайте, друзі! Сон божестве’нний сьогодні з’явився

57] Серед священної ночі. На зріст-бо, на вигляд і вроду

58] Схожий на Нестора він богосвітлого був якнайбільше.

59] В головах став і з такими до мене звернувся словами:

60] “Спиш ти, Атрея, відважного коней впокірника, сину!

61] Не подобає так мужеві радному ніч спочивати,

62] Судьби ж народу лежать на тобі та інші турботи!

63] Слухай уважно мене: від Зевса я вісник до тебе,

64] Він і здаля-бо тобою піклується й ласку являє.

65] Якнайретельніш велів готувати до бою ахеїв

66] Довговолосих, бо візьмеш ти нині широкодорожнє

67] Місто троян — про це між богів, що живуть на Олімпі,

68] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила

69] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає

70] Волею Зевса. В серці ти це збережи”. Так промовив

71] І відлетів, — і солодкий сон мене зразу покинув.

72] “Як же, порадьте, до бою синів нам озброїть ахейських?

73] Спершу словами їм випробу я учиню, як годиться,

74] Й на кораблях многовеслих закличу їх звідси тікати,

75] Ви ж їх, кожного кожен, од цього відмовить старайтесь”.

76] Так він промовив і сів. Тоді-то із місця свойого

77] Нестор підвівся, піщаного Пілоса сивий володар.

78] Намірів добрих він повен озвався й почав говорити:

79] “Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрі!

80] Хай би хто інший з ахеїв про сон нам такий розповів би,

81] Ми б неправду йому завдали й відвернулись від нього.

82] Сон же цей бачив хто кращим вважається серед ахеїв;

83] Як же, порадьте, до бою синів нам озброїть ахейських?”

84] Так він промовив і перший вийшов із ради старійшин.

85] Всі повставали за ним берлоносні володарі, згодні

86] З мудрим людей вожаєм. Тим часом племена збирались.

87] Так, наче бджоли тривожні з ущелин між скель кам’янистих

88] Хмарка по хмарці роями густими весь час вилітають,

89] То виноградними гронами виснуть над квітом весняним,

90] То без упину в веснянім повітрі дзижчать і кружляють —

91] Так без числа від своїх кораблів і наметів племена

92] Вздовж узбережжя високого густо юрба за юрбою

93] Йшли на збори народні; вогнем між них Чутка шугала,

94] Вісниця Зевсова, йти підбиваючи, поки й зібрались.

95] Буйно вся площа гула, аж земля застогнала від люду,

96] Що розміщавсь по сидіннях; скрізь гомін стояв, його стримать

97] Дев’ять окличників, аж надриваючись криком нестямним,

98] Довго змагались, щоб чуть було паростків Зевса, державців.

99] Порозсідався насилу народ, всі місця прзаймали,

100] Й гамір утих. Підвівся володар тоді Агамемнон

101] З берлом в руках, що Гефест над ним потрудився майстерно.

102] Дав те берло Гефест владареві Кроніону Зевсу,

103] Потім його світлосяйному Зевс передав посланцеві.

104] А від Гермеса Пелопс дістав його, коней погонич,

105] Він же Атрею його передав, вожаєві народів.

106] Цей, умиравши, Тіесту, на вівці багатому, кинув,

107] Врешті Тіест залишив Агамемнону берло носити,

108] Щоб керував багатьма островами і Аргосом цілим.

109] Отже, на берло те спершись, він так до аргеїв промовив:

110] “Друзі мої! О герої данайські та слуги Арея!

111] Зевс, великий Кронід, у тяжку мене згубу заплутав,

112] Спершу, підступний, мені обіцяв, ще й кивнув головою,

113] Що повернусь, Іліон зруйнувавши, мурований міцно,

114] Нині ж на злу він наваживсь облуду й велить утікати

115] В Аргос безславним, тоді як згубив я вже стільки народу, —

116] Так всемогутньому Зевсові раптом тепер захотілось:

117] Міст-бо уже багатьох зруйнував він високі твердині

118] Й ще поруйнує немало — безмежна-бо Зевса могутність.

119] Соромно буде за нас і потомкам далеким дізнатись,

120] Що велелюдний такий і хоробрий народ, як ахеї,

121] Марно в цій бився війні, що даремно вони воювали

122] З меншим числом ворогів і не бачили наслідків жданих!

123] Бо якби справді схотіли з троянами разом ахеї,

124] Клятвенну склавши угоду, ряди полічить обопільно

125] І, скільки їх є, осельники Трої усі б позбирались,

126] Ми ж, ахейський народ, на десятки себе розділивши,

127] В кожен взяли б по троянину в чаші вино розливати, —

128] Без виночерпія в нас багато б лишилось десятків.

129] От наскільки, кажу, ахеїв чисельністю більше,

130] Аніж троян, що живуть у цім городі. Спільники ж їхні

131] Із багатьох городів хоробрі мужі списоборці —

132] От хто мене від мети відкидає, й хоч як я бажав би,

133] А Іліон многолюдний, проте, не дає зруйнувати.

134] Дев’ять-бо років великого Зевса уже проминуло,

135] Вже й кораблів деревина гниє і линви потліли.

136] Десь по домівках наші дружини і діти маленькі

137] Нас дожидають даремно, а діло, що ми задля нього

138] Раптом сюди прибули, зосталось не зроблене нами.

139] Отже, послухайте всі, і виконуймо те, що скажу я:

140] Швидше до рідного краю тікаймо відціль з кораблями, —

141] Широковуличну Трою ніколи-бо нам не узяти!”

142] Так він сказав, і серця у грудях всієї громади

143] Захвилювались, і в тих, хто рішень не знав попередніх.

144] Рух по зборах пішов, немов в Ікарійському морі

145] Хвиля могутня, коли, із Зевсових хмар налетівши,

146] Східний Евр і Нот полуденний її піднімають,

147] Чи як Зефір, що на ниви злотисті із заходу віє

148] Буйним поривом і хвилею клонить колосся високе, —

149] Так хвилювалися збори народні. З криком страшенним

150] Кинулись всі до своїх кораблів; мов хмара, з-під ніг їх

151] Курява вгору пливла; один одного-бо закликали

152] Швидше займать кораблі і спихати їх в море священне;

153] Чистили спішно рови; до неба здіймалися крики

154] Спраглих по дому; підпори із-під кораблів вибивали.

155] Так би, всупереч долі, ахеї додому вернулись,

156] Коб до Афіни із словом тоді не звернулася Гера:

157] “Горе нам, Зевса-егідодержавця незборена доню!

158] Що це, невже всі аргеї до милого отчого краю

159] Будуть тікать, відціля по хребтові широкого моря,

160] На похвальбу і Пріамові, й іншим троянам лишивши

161] Тут аргів’янку Єлену, що стільки за неї ахеїв

162] В Трої загинуло цій, далеко від отчого краю?

163] Швидше-бо йди до громади ахеїв мідянозбройних,

164] Кожного мужа своєю ласкавою мовою стримуй,

165] Щоб не спускали на море своїх кораблів крутобоких”.

166] Чуючи це, не перечила їй ясноока Афіна,

167] Кинулась миттю з високих вершин олімпійських на землю

168] І опустилася близ кораблів бистрохідних ахейських.

169] Там Одіссея знайшла, що дорівнює мудрістю Зевсу, —

170] Перед своїм кораблем добропалубним мовчки стояв він, —

171] Туга тяжка-бо душу і серце йому охопила.

172] Близько спинилась і мовить йому ясноока Афіна:

173] “О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!

174] Що це, невже втечете ви до милого отчого краю,

175] Кинувшись разом усі до своїх кораблів многовеслих,

176] На похвальбу і Пріамові, й іншим троянам лишивши

177] Тут аргів’янку Єлену, що стільки ахеїв за неї

178] В Трої загинуло цій, далеко від отчого краю?

179] Швидше-бо йди до громади ахеїв мідянозбройних,

180] Кожного мужа своєю ласкавою мовою стримуй,

181] Щоб не спускали на море своїх кораблів крутобоких”.

182] Мовила так, і голос богині впізнав він одразу,

183] Й кинувся бігти, свій плащ уронивши. Та, слідом ішовши,

184] Плащ той підняв Еврібат, його ітакійський окличник,

185] Сам же, в путі Агамемнона, сина Атрея, зустрівши,

186] Батьківське берло від нього узяв він, повік незотлінне,

187] І до швидких подавсь кораблів міднозбройних ахеїв.

188] Там, владаря по дорозі чи знатного мужа зустрівши,

189] Кожного він зупиняв і стримував слово*м ласкавим:

190] “От божевільний! Не личить тобі полохливо тремтіти!

191] Краще спокійно сиди та й інших людей заспокоюй.

192] Сам-бо із певністю ти не відаєш думки Атріда, —

193] Вас випробовує він, а скоро й скарає ахеїв.

194] Що говорив він у раді — те чути не всім довелося.

195] Чи не впаде його гнів, як кара тяжка на ахеїв?

196] В гніві своєму страшні богорідні бувають державці, —

197] їх-бо достойність од Зевса, і любить їх Зевс-промислитель”.

198] А як з народу натрапив кого, хто голос підносить,

199] Берлом його уперіщить і гострим нагримає словом:

200] “От божевільний! Ти б тихо сидів та інших би слухав,

201] Кращих за тебе, — ти ж — боягуз, воювать незугарний,

202] Ні на війні, ані в раді на тебе й не числять ніколи.

203] Адже не кожному тут поміж нас панувать, між ахеїв.

204] Блага нема в многовладді, — один хай буде державець.

205] Владар один, що йому хитромудрого Кроноса сином

206] Берло дано і закон, щоб над людом своїм володарив”.

207] Владно так правував він у стані. І люд до майдану

208] Від кораблів і наметів знову лавиною ринув

209] З криком таким, наче бурний прибій многошумного моря

210] В скелі над берегом б’є, і хвиля рокоче невпинно.

211] От розмістились нарешті усі й по місцях посідали.

212] Тільки Терсіт горлав ще один, язикатий без міри, —

213] В грудях багато у себе словес він беріг легковажних,

214] Щоб по-пустому і не до пуття нападать на державців,

215] Тільки б своїми нападками викликать серед аргеїв

216] Сміх. Найпотворніший був він між тих, хто під Трою приходив:

217] Був клишоногий, коліно одне мав кульгаве; горбаті

218] Сходились плечі на грудях вузьких; голова.гостроверха

219] Вгору здіймалась, волоссям ріденьким заледве укрита.

220] Тяжко Ахілла ненавидів він і ще більш Одіссея

221] Й лаяв їх завжди. Тепер же нещадно ганьбить на весь голос

222] Став Агамемнона він богосвітлого. Правда, й ахеї,

223] Вкрай ним обурені, ремствувать серцем уже завзялися,

224] Цей же в словах ще прикріших почав Агамемнона лаять:

225] “Чим невдоволений знову, Атріде, чого ти ще хочеш?

226] Міді вже повно в наметах твоїх, і жінок уже повно,

227] Бранок добірних, що їх тобі першому, вої ахейські,

228] Ми вибирать даємо, захопивши подолане місто.

229] Золота знов тобі треба, щоб хтось із троянців комонних

230] Дав його в викуп за сина, що я чи хто інший з ахеїв

231] Із Іліона привів сюди, путами міцно зв’язавши?

232] Чи полонянки нової, щоб в любощах з нею єднатись,

233] Потай від нас захотів ти? Не личить тобі задля неї,

234] Бувши вождем, біду на синів накликати ахейських!

235] О боягузи нікчемні, ахеянки ви, не ахеї!

236] Тож з кораблями додому вертаймо, його ж залишімо

237] Здобиччю тут, біля Трої, втішатись. Нехай він побачить,

238] Є йому поміч від нас яка-небудь чи, може, немає.

239] От він сьогодні Ахілла, багато чим кращого мужа,

240] Тяжко зневажив, забрав нагороду його самовільно.

241] Жовчі замало в Ахіллових грудях: він надто терплячий.

242] Ти-бо інакше, Атріде, зухвалив би нині востаннє”.

243] До Агамемнона так, поводатаря люду, лайливо

244] Мовив Терсіт. Та враз Одіссей підійшов богосвітлий,

245] Гнівно глянув спідлоба і мовив до нього суворо:

246] “Мелеш, Терсіте, пусте, хоч ти й балакун голосистий!

247] Змовкни й один мені тут не смій нападать на державців.

248] Більшої-бо, як кажу я, потвори нема серед смертних,

249] Скільки з Атрідами їх не прийшло сюди, до Іліона.

250] Отже, облиш язиком про владущих плескать привселюдно,

251] Лайкою їх обкидать, стерегти від них день повороту!

252] Справді ж не знає ніхто, як надалі обернеться діло,

253] В щасті вертатись чи ні синам доведеться ахейським.

254] Ти ж тут сидиш і ганьбиш Агамемнона, сина Атрея,

255] Тим, що герої данайські йому, вожаєві народів,

256] Надто багато дають, і прилюдно знущаєшся з нього.

257] Отже, кажу я тобі, і слова мої збудуться справді:

258] Тільки-но ще я тебе очманілим, як нині, побачу,

259] Хай того дня голови в Одіссея на плечах не стане,

260] Хай Телемаховим я вже більше не зватимусь батьком,

261] Як не схоплю я тебе, не зірву з тебе шат оцих любих,

262] Плащ, і хітон твій, і те, що сором тобі прикриває,

263] А самого з плачем до швидких кораблів не відправлю,

264] З зборів прогнавши з ганьбою й побоями тяжко побивши!”

265] Мовлячи так, він берлом по плечах його і по спині

266] Бив, аж той ізігнувсь і рясними умився сльозами.

267] Зразу ж рубцями кривавими спина взялась від ударів

268] Берла того золотого. Увесь він аж сів з переляку,

269] Скорчивсь од болю і, дивлячись тупо, втирав собі сльози.

270] Хоч і обурені ним, всі щиро сміялися з нього,

271] І не один говорив, поглядаючи в бік на сусіда:

272] “Гей, хоч безліку доблесних дій Одіссей учиняє,

273] Перший у добрій пораді і в подвигах збройних відважний,

274] Та між аргеїв сьогодні він виявив доблесть найвищу —

275] Тож горлаєві й наклепнику збив він усю велемовність.

276] Серце зухвале вже більше, напевно, його не підбурить

277] Так зневажати державців безличними лайки словами!”

278] Так говорили в юрбі. Одіссей тоді городоборець

279] Встав із берлом в руках. Ясноока з ни” поряд Афіна,

280] Вигляд прибравши окличника, людям звеліла мовчати,

281] Щоб у перших рядах і в останніх синове ахеїв

282] Слово розчути могли і слушну пораду збагнути.

283] Сповнений намірів добрих, озвавсь він і став говорити:

284] “Сину Атрея, владарю наш, нині готують ахеї

285] Вічну ганьбу тобі перед всіма поколіннями смертних,

286] Слова дотримать не хочуть свого, що дали ще у день той,

287] Як із Аргоса, кіньми багатого, в путь вирушали, —

288] Лиш Іліон подолавши, мурований міцно, вернутись.

289] Нині ж, мов діти малі чи вдовиці жінки, між собою

290] Журяться тільки за тим, щоб швидше додому вернутись.

291] Справді-бо, важко здолати бажання — додому вернутись:

292] Всяк, хто й на місяць лише зостається один без дружини,

293] Тужно на свій корабель поглядає багатояремний,

294] Бурями гнаний зимою по хвилях бурхливого моря,

295] От нам дев’ятий вже рік сповняється коловоротний,

296] Як пробуваємо тут. Отож не корю, що ахеї

297] Тужно сидять при своїх кораблях крутобоких. Та сором

298] Марно тут гаяти час та й додому ні з чим повернутись.

299] Друзі, терпіння, зостаньтесь до часу ще тут, щоб дізнатись,

300] Правда, що нам про майбутнє Калхас віщував, чи неправда.

301] В пам’яті нашій ми це бережемо, і ви тому свідки —

302] Всі, кого Кери іще не взяли, які смерть нам приносять.

303] Вчора, здається, чи то позавчора, в Авліді ахейські

304] Разом зійшлись кораблі на загибель Пріамові й Трої,

305] Ми ж навкруги джерела на жертовниках наших священних

306] В жертву добірні складали безсмертним богам гекатомби

307] Серед платанів гіллястих, де била вода кришталева.

308] Там нам знамення з’явилось велике — з хребтом збагровілим

309] Змій страхітливий, на світ нам явленими самим олімпійцем,

310] Виповз із-під олтаря і злетів на платанове віття.

311] Горобенята сиділи, малі нетямущії дітки,

312] Високо там, на гіллі, заховані в листі густому,

313] Восьмеро й мати дев’ята, що тих породила дитяток, —

314] Змій їх поглинув усіх, хоч і жалібно так цвіріньчали,

315] Мати ж металась навколо, за рідними квилячи дітьми.

316] Вгору злетівши, вхопив за крило він і матінку тужну.

317] А як діток горобиних і матір він з ними поглинув,

318] Скрив із очей його бог, що раніше показував зримо, —

319] Кроноса мудролукавого син обернув його в камінь.

320] Мовчки всі ми стояли, дивуючись з того, що сталось,

321] В час-бо священної жертви це дивне страхіття з’явилось.

322] Зразу ж Калхас боговіщий озвався тоді і промовив:

323] “Що ж це немов оніміли ви, довговолосі ахеї?

324] Нині знамення нам Зевс показав, промислитель великий,

325] Пізнє, із здійсненням пізнім, та слава його не загине.

326] Так же, як цей і діток горобиних поїв, і їх матір,

327] Восьмеро й матір дев’яту, що тих породила дитяток,

328] Стільки ж під Троєю років ми будемо тут воювати,

329] А на десятім зруйнуємо широковуличне місто”.

330] Так говорив він тоді, і все це збувається нині.

331] Тож залишаймося тут, в наголінниках мідних ахеї,

332] Поки аж візьмем-таки Пріамове місто велике”.

333] Так він сказав, і всі зашуміли аргеї, й навколо

334] Гул кораблів страхітливий відлунював крики ахеїв,

335] Що Одіссея божистого слово так гучно схвалили.

336] Встав і озвався до них тоді Нестор, їздець староденний:

337] “Горе нам, галас ви тут підняли, як малі нетямущі

338] Діти, що їх аніяк воєнні діла не тривожать.

339] Як же із клятвами, як з договорами нашими буде?

340] Чи не в огонь полетять і задуми наші, і ради,

341] Й чистим вином узливання, і рукостискання на вірність?

342] Ми-бо змагаємось лиш на словах, а засобів інших

343] Винайти все неспроможні, хоч часу чимало вже тут ми.

344] Ги ж, Атріде, у рішеннях, як і раніш, непохитний,

345] Воєначальником будь над аргеями в січах жорстоких.

346] Гі лиш загинуть нехай — один або двоє — з ахеїв,

347] Хто замишлятиме потай — удачі їм в цьому не буде —

348] В Аргос вернутись раніше, ніж будемо знати напевно,

349] Ложна чи ні обітниця егідодержавного Зевса.

350] Цав-бо, кажу вам, підтвердження знак всемогутній Кроніон

351] Саме в той день, коли в кораблях бистрохідних рушали

352] Раті аргейські, троянам готуючи вбивство й загибель:

353] Блиснув перуном праворуч, знамення являючи віще.

354] Тим-то до дому свого хай ніхто не спішить повернутись,

355] Не перебувши раніше з жоною троянця в постелі

356] І за Єлени печаль, і сльози гіркі не помстившись.

357] А як страшенно вже хтось захоче додому вернутись —

358] Чорного хай корабля многовеслого тільки торкнеться —

359] Й перед очима у всіх він смерть і загин собі знайде.

360] Ти ж, володарю, і сам розважай, і іншого слухай:

361] Мабуть, не буде тобою відкинуто те, що скажу я:

362] По племенах і родах поділи, Агамемноне, воїв,

363] Родові рід, а племені плем’я нехай помагає.

364] Тільки-но зробиш ти так, і тобі покоряться ахеї.

365] Знатимеш зразу тоді, хто мужній з вождів і народів,

366] Хто полохливий, адже за своїх воюватиме кожен.

367] Знатимеш також, чи з волі богів не здолав ти ще міста,

368] Чи з недолугості воїв, у ділі військовім невмілих”.

369] Відповідаючи, мовив владущий йому Агамемнон:

370] “Знову, старче, у раді синів ти долаєш ахейських!

371] Тільки б, о Зевсе, наш батьку, і ви, Аполлоне й Афіно,

372] Радників десять таких у мене було між ахеїв,

373] Скоро упало б тоді владареве Пріамове місто,

374] Нашими взяте руками й зруйноване нами дощенту.

375] Та лиш нещастя мені шле Кроніон егідодержавний,

376] Кинувши в марні звади мене і в пусті суперечки.

377] Ми-бо за дівчину юну з Ахіллом змагались завзято

378] В гнівних словах, і та сварка з моєї вини почалася.

379] А як помиримось ми із ним коли-небудь, тоді вже

380] Лиха ніщо від троян і на мить не відхилить найменшу.

381] Та пообідайте перше, ніж бій розпочнемо Ареїв.

382] Кожен хай списа нагострить і щит свій хай добре насадить,

383] Кожен вдосталь оброку хай коням завдасть прудконогим,

384] Кожен хай повіз огляне свій з думкою про боєздатність,

385] Цілий-бо день змагатися будемо в справі Арея,

386] І відпочинку не буде нам, хоч би й на мить щонайменшу,

387] Поки аж ніч, надійшовши, мужів роз’ярілих розніме.

388] Потом ремінь щита просякнеться, який захищає

389] Воєві груди, й рука від важкості списа зомліє;

390] Потом укриється кінь, гембльований повіз тягнувши.

391] А як угледжу кого, шо осторонь бою захоче

392] При кораблях крутобоких лишитись, ніде після того

393] Не заховатись йому від псів і птахів ненаситних”.

394] Мову скінчив він, і скрикнули гучно аргеї. Так хвиля,

395] До узбережжя поривами Нота південного гнана,

396] Б’є об скелі стрімчасті. Й нема їм од хвилі спокою

397] В зваді зустрічних вітрів, що відсіль і відтіль налітають.

398] Вставши, усі розійшлись і зникли поміж кораблями, —

399] Дим закуривсь по наметах, невдовзі й обід споживали.

400] Іншому з вічних богів свою кожен тут жертву приносив,

401] Урятувати від смерті благаючи й праці Арея.

402] А надмогутньому Зевсові владар мужів Агамемнон

403] В жертву гладкого бика заколов, п’ятирічного віком,

404] Скликав до себе тоді всеахейських старійшин найкращих —

405] Нестора першим та Ідоменея, володаря Кріту,

406] Разом із ними Еантів обох та сина Тідея,

407] Шостим по них — Одіссея, що розумом Зевсові рівний.

408] А Менелай, войовник гучномовний, прийшов без запросин,

409] Знав-бо він в серці своєму, чим його брат турбувався.

410] Стали вони круг бика, ячмінного зерна узявши,

411] Й так молитись тоді владущий почав Агамемнон:

412] “Зевсе великий, що в сяйві ефіру живеш, темнохмарний,

413] Сонце хай не заходить, хай темрява землю не криє,

414] Поки я вщент не зруйную Пріамові пишних чертогів,

415] Чорних від диму, і брам не спалю їх вогнем нещадимим,

416] Поки на грудях у Гектора не розірву я хітона

417] Гострою міддю й навкруг не поляжуть у пил головою

418] Товариші його всі й зубами не гризтимуть землю”.

419] Так він благав, та молитви його не послухав Кроніон.

420] Жертву священну прийняв і ще збільшив труди неминучі.

421] А як усі помолились і зерном посипали жертву,

422] Шию зігнули, вмить зарубали і шкуру обдерли.

423] Потім, відрізавши стегна, з боків їх жиром обклали,

424] Згорнутим вдвоє, а зверху сирим іще м’ясом накрили

425] І на багатті спалили з сухого, безлистого хмизу,

426] Збій же увесь тримали на гострих рожнах над Гефестом.

427] Потім, як стегна спалили й жертовної з’їли утроби,

428] Інше все на шматки порубали й, рожнами проткнувши,

429] Смажили вміло й потім з вогню познімали старанно.

430] Всю закінчивши роботу, порозкладали наїдки

431] Й сіли вечеряти, й кожен в вечері тій рівну мав долю.

432] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

433] Нестор, їздець староденний, з таким до них словом звернувся:

434] “Славний сину Атреїв, владарю мужів Агамемнон,

435] Більше не гаймо часу на розмови і справи надалі

436] Не зволікаймо тієї, що бог на нас покладає.

437] Отже, звели, щоб ахеїв окличники мідянозбройних

438] До кораблів чорнобоких скликали негайно збиратись,

439] Ми ж усі разом тоді по широкому стану ахеїв

440] Пройдемо, щоб розбудить у них швидше палкого Арея”.

441] Так він сказав. Тим не знехтував владар мужів Агамемнон.

442] Дзвінкоголосих гукнувши окличників, він ізвелів їм

443] Довговолосих до бою негайно скликати ахеїв.

444] Ці їх скликали, а ті — звідусюди збиралися швидко.

445] Кинулись разом з Атрідом паростки Зевса, державці,

446] Воїв ряди шикувать. Серед них ясноока Афіна

447] Дорогоцінну егіду несла нестаріючу й вічну,

448] Китиць із щирого золота сотня із неї звисала,

449] Сплетених гарно, і кожна із них — в гекатомбу ціною.

450] Сяючи блиском егіди, пройшла вона поміж ахеїв,

451] В бій закликаючи їх. І в кожного в серці з’явилась

452] Сила змагатися з ворогом, битися з ним безустанно.

453] Навіть милішим здалося їм раптом усім воювати,

454] Ніж в кораблях глибодонних до рідного краю вертатись.

455] Наче вогонь нищівний, що в безкраїх лісах розгорівся

456] На верховині гірській і далеко та заграва сяє,

457] Так же із лав, що проходили, від світлосяйної міді

458] Сяйво блискуче в повітрі аж неба самого сягало.

459] Мов перелітні зграї крилатих птахів Незліченні,

460] Диких гусей, журавлів чи лебедів ключ довгошиїх

461] В небі асійськім, обабіч Каїстрових течій струмистих,

462] Гоняться взад і вперед, на крилах красуючись легких,

463] З криком сідають на землю, і гомоном повняться луки, —

464] Від кораблів і наметів своїх племена незліченні

465] Ринули так у долину Скамандру. Аж стугоніла

466] Страшно земля під ногами людей і під кінським копитом.

467] На скамандрійських нарешті спинилося луках квітучих

468] Безліч їх, мов листя і квіти, як час їм надійде.

469] Наче докучливих мух дзиготливих рої незліченні

470] Понад кошарою вперто кружляють в пастушім обійсті

471] В пору весняну, коли молоко напливає в дійниці,

472] Довговолосії так на рівнині роїлись ахеї

473] Проти троян, палаючи прагненням геть їх понищить.

474] Як чабани, що кіз розпорошені всюди отари

475] Легко, проте, розрізняють, хоч би й перемішані в полі,

476] Так ахеїв вожді ряд у ряд їх і лаву до лави

477] Розподіляли до бою, й владущий між них Агамемнон.

478] Схожий очима й чолом із Зевсом він був, громовержцем,

479] Станом — з Ареєм, грудьми — з державцем морським Посейдоном.

480] Наче бугай вирізняється в череді з решти худоби,

481] Дужий бугай, між корів на вигоні зразу помітний, —

482] Саме таким того дня Атріда зробив олімпієць,

483] Вирізнив між багатьох, серед інших героїв одмітив.

484] Нині скажіть мені, Музи, жилиці осель на Олімпі,

485] Ви-бо, богині, буваєте скрізь, і все вам відомо,

486] Ми ж лиш чуток дослухаєм, нічого не знаєм напевно —

487] Хто у данаїв вожді і хто у них був владарями?

488] Воїв же ані назвати, ані полічить я не зможу,

489] Хоч би і десять я мав язиків і десять горлянок,

490] Голос би мав неослабний і мідяне серце у грудях.

491] Тільки хіба що ви, Музи, егідодержавного Зевса

492] Доньки, назвали б самі мені всіх, хто діставсь Іліона.

493] Отже, лише корабельних вождів я назву з кораблями.

494] П’ятеро мужніх вождів очолили рать беотійську —

495] Аркесілай, Пенелей, Протоенор і Клоній з Леїтом,

496] Йшли з ними ті, що в Гірії жили та Авліді скелястій,

497] В Схені та Сколі, в багатім на пагорби й ліс Етеоні,

498] В Граї, Теспеї, також в Мікалессі широкорівниннім.

499] Ті, що навколо Ілесія й Гарми жили та Ерітри,

500] Що Елеон, Окалею й також Петеон заселяли,

501] Гілу, а ще й Медеон, це гарно збудоване місто,

502] Копи, Евтресу і голубами уславлену Тісбу,

503] Що в Коронеї жили й Аліарті, травою багатім,

504] Ті, що Глісант заселяли, і ті, що прийшли із Платеї,

505] Й що в Гіпофівах жили, у гарно збудованім місті,

506] Та у священнім Онхесті, де вславлений гай Посейдона,

507] Й ті, що з Мідеї прийшли й виноградом багатої Арни,

508] Й ті, що в Нісі божистій жили й Антедоні далекім.

509] З ними прийшло п’ятдесят кораблів мореплавних, і в кожнім

510] Юних, дужих бійців беотійських сто двадцять сиділо.

511] Тих, що жили в Аспледоні, в Мінейськім жили Орхомені,

512] Вів Аскалаф за собою й Іалмен, синове Арея,

513] В батьківськім Актора домі їх Астіоха родила.

514] Дівчина та соромлива наверх, до своєї світлиці,

515] Вийшла, й могутній Арей перебув там із нею таємно.

516] Тридцять за ними тоді кораблів припливло крутобоких.

517] Схедій з Епістрофом, діти високого духом Іфіта,

518] Сина Навбола, ішли на чолі фокеїв численних,

519] Що Кіпаріс населяють і край Пітона скелястий,

520] Крісу божисту й Давліду, і тих, що живуть в Панопеї,

521] В Анемореї, і тих, що оселі їх круг Гіамполя,

522] Тих, що уздовж святої Кефісу-ріки проживають,

523] Тих, що в Лілеї живуть, при світлих Кефісу джерелах.

524] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.

525] Двоє вождів цих у лави стрункі шикували фокеїв

526] З лівого боку беотян, готуючи військо до бою.

527] Локри мали вождем Ойле’ща, швидкого Еанта,

528] Менший на зріст видававсь він од Телемоніда Еанта,

529] Менший багато, такий невеличкий, в броні полотняній.

530] А на списах перевищив панеллінів він і ахеїв.

531] Вів племена він, що Кінос, Опунт, Калліар заселяли,

532] Бесси пониззя, і Скарфу, й Авгеї долини принадні,

533] Тарфу, і Троній, і Багрія бистрого всі узбережжя.

534] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких —

535] Локрів, що проти Евбеї священної їхні оселі.

536] Йшли із Евбеї абанти, що запалом дихали дужим,

537] Ті, що з Халкіди й багатої на виноград Гістіеї,

538] З Керінта, що біля моря, із Дія, високого міста,

539] Із Еретреї і ті, що у Стірі живуть та в Карісті.

540] Всіх за собою їх вів Елефенор, Ареєва парость,

541] Син Халкодонта, начальник відважних душею абантів.

542] Бистрі були ті абанти, із косами довгими ззаду,

543] Вої палкі, що ударом списів ясенових жадали

544] Панцирів мідну броню розбивати на грудях ворожих.

545] Сорок з собою вони кораблів привели чорнобоких.

546] Ті, що в Афінах жили, у гарно збудованім місті,

547] В цім Ерехтея могутнього краї, — його-бо Афіна,

548] Зевсова донька, зростила, родила ж земля хлібодайна,

549] В пишному храмі своєму Афіна його оселила, —

550] В коловороті років там усі юнаки афінейські

551] Жертви йому милостивні з биків і овечок приносять.

552] Воєначальником був Менестей у них, син Петеоїв, —

553] Серед людей земнородних ніхто так, як він, не умів ще

554] Коней до бою й мужів щитоносних ряди шикувати.

555] Вмів це лиш Нестор, що був набагато від нього старіший.

556] Він п’ятдесят кораблів із собою привів чорнобоких.

557] Із Саламіна дванадцять прийшло кораблів із Бантом,

558] Там поставив він їх, де афінські стояли фаланги.

559] Ті, що їм Аргос — оселя, й Тірінта, мурована міцно,

560] І Герміона, й Асіна, міста при затоці глибокій,

561] Гавань Ейону, й Трезен, й Епідавр, виноградом славетний,

562] Ті, що в Агіні живуть і в Масеті, і молодь ахейська —

563] Мали вождем Діомеда, що славен був голосом дужим,

564] З ними йшов і Стенел, славетного син Капанея;

565] Був ще третім вождем Евріал у них, муж богорівний,

566] Син Меністея і внук державця старого Талая.

567] Над усіма ж Діомед був, уславлений голосом дужим.

568] Вісім десятків вони кораблів привели чорнобоких.

569] Тих, що в Мікенах жили, у гарно збудованім місті,

570] Що заселяли Корінф і збудовані гарно Клеони,

571] u1088ретіреї долину принадну, і місто Орнею,

572] І Сікіон, що Адраст у ньому колись володарив;

573] Жителів Гіпересії і скель Гоноесси високих,

574] Тих, що в Пелені жили, і тих, що навкруг Егіона

575] І по всьому Егіалу, й широкої близько Геліки, —

576] їх аж на ста кораблях владущий привів Агамемнон,

577] Син Атреїв. Із ним прибуло найчисленніше військо

578] І найдобірніше. Сяючи зброї блискучою міддю,

579] Гордо він величавсь, між героями найвидатніший,

580] Саном верховним своїм і числом свого війська найбільшим.

581] Хто в Лакедемоні жив серед гір та глибоких ущелин,

582] В Спарті, у Фарісі та в голубами уславленій Мессі,

583] Хто проживав у Брісеях, осів хто в Авгеях принадних,

584] В Лаї та Гелосі, близько до моря прилеглому місті.

585] Тих, що навколо Етіла й Амікли були їх оселі, —

586] їх Агамемнона брат, Менелай, войовник гучномовний,

587] Вів шістдесят кораблів, їх лави окремо стояли,

588] Сам він у бій їх водив, одважності певен своєї,

589] Духу їм сам додавав войовничого, серцем палав-бо

590] Він за Єлени печаль і сльози гіркії помститись.

591] Ті, що у Пілосі їхні домівки, в Арені принадній,

592] В Трії, при броді Алфейськім, у гарно збудованім Епі,

593] В Кіпаріссеї, і ті, що навкруг Амфігени їх житла,

594] Й що Птелеон — їх оселя, і Ге’лос, і Дбріон той, де

595] Музи позбавили співу Таміра-фракійця, коли він

596] Із Ехалії колись від Евріта вертавсь, ехалійця.

597] В співі хваливсь він усіх подолати, коли б навіть Музи

598] Стали виспівувать, Зевса егідодержавного доньки.

599] В гніві наслали на нього вони сліпоту й відібрали

600] Співу божистого дар, і забув він, як грать на кіфарі.

601] А на чолі цього війська був Нестор, їздець староденний.

602] З ним дев’яносто до Трої прийшло кораблів крутобоких.

603] Тих, хто в Аркади жив, під узгір’ям Кіллени високим,

604] Близько могили Епіта, в країні бійців рукопашних,

605] Тих, що в Фенеї жили й Орхомені, на вівці багатім,

606] В Ріпі, Стратії й Еніспі, овіяній всіми вітрами,

607] Тих, що в Тегеї було їх житло, в Мантінеї принадній;

608] Тих, хто в Стімфалі житло мав, і тих, що жили в Паррасії, —

609] Син Анкея очолював їх, володар Агапенор,

610] Вів шістдесят кораблів він. Аркадських багато на кожнім

611] Воїв було, в ремеслі войовничім обізнаних добре.

612] Ці кораблі добропалубні владар мужів Агамемнон,

613] Син Атрея, їм дав — через море пливти винно-темне,

614] Дбали не дуже самі-бо вони про діла мореплавні.

615] Ті, що в Бупрасії, й ті, що в Еліді жили божественній,

616] Хто від Гірміни і аж до Мірсіна, найдальшого міста,

617] До Оленійської скелі й Алесія край населяє,

618] Мали чотири вожді над собою, і десять за кожним

619] Бистрих пливло кораблів, де багато містилось епеїв,

620] А на чолі їх були Амфімах і Талпій, синове

621] Перший — Ктеатів, а другий Еврітів — Акторові внуки.

622] Третім вождем був могутній Діор, Амарінка потомок.

623] Врешті четвертим був вожаєм Поліксен боговидий,

624] Син владаря Агасфена, що сам від Авгея походив.

625] Хто на Дуліхії жив, на святих островах Ехінадських,

626] В морі широкім далеко розкиданих проти Еліди,

627] Мегес у них за начальника був, до Арея подібний,

628] Син Філея-комонника, любого Зевсу Філея,

629] Що на Дуліхій із гніву на батька колись переїхав.

630] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.

631] Був Одіссей вожаєм кефаленян, душею великих,

632] Тих, що жили на Ітаці і Неріті трепетнолистім,

633] Що в Крокілеї жили й Егіліп населяли скелястий,

634] Тих, що оселю свою на Закінті мали й на Самі,

635] Й тих, що прилеглий до цих островів суходіл населяли.

636] Був їх вождем Одіссей, умом до Зевса подібний.

637] Разом із ним дванадцять пливло кораблів рудощоких.

638] Син Адремона Тоант привів етоліян^ собою,

639] Тих, що Плеврон населяли, хто в Олені жив і Пелені,

640] Й тих, що в Халкіді приморській і в горах жили Калідонських.

641] Тож не було вже синів одважного духом Ойнея,

642] Вмер-бо й сам він уже, й Мелеагр не живе русокудрий.

643] Отже, по всій Етолії Тоантові влада припала.

644] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.

645] Ідоменей, списоборець славетний, вождем був у крітян,

646] Тих, що у Кносі жили і обведеній муром Гортіні,

647] В Лікті, Мілеті й Лікасті, що скель білиною сріблиться,

648] В Рітії й Фесті, великих містах, населених густо,

649] Й інших усіх, що мали на Кріті стограднім оселю.

650] Ідоменей, уславлений списник, вождем був над ними

651] Та Меріон, на вбивцю мужів Еніалія схожий.

652] Вісімдесят вони вдвох привели кораблів чорнобоких.

653] А Тлеполем, син Геракла, могутній, на зріст величавий,

654] З Родоса дев’ять привів кораблів гордовитих родосян, —

655] Родос вони населяли, на три розділившись коліна —

656] Лінд, Іеліс і Камір, що скель білиною сріблиться.

657] Тож Тлеполем, списоборець славетний, мав провід над ними, —

658] Силі Геракловій був він народжений від Астіохи,

659] Що із Ефіри вивів її, з-над ріки Селеента,

660] В Зевсових юних годованців міст одібравши багато.

661] Цей Тлеполем, у тривкому Геракловім вирісши домі,

662] Сивого старця Лікімнія вбив, Ареєву парость,

663] Хоч той отцеві його доводивсь по матері дядьком.

664] Вмить кораблі спорядивши й супутців зібравши чимало,

665] Морем він з рідного краю утік, уникаючи помсти

666] Сили Геракла, що в інших зросла синах його й внуках.

667] Лиха зазнавши багато, він врешті на Родос —приїхав.

668] Там поселились вони трьома племенами й зазнали

669] Ласки від Зевса, який над богами й людьми владарює.

670] Тож надзвичайним багатством їх щедро обсипав Кроніон.

671] Вслід за Ніреєм із Сіми пливло троє суден однаких,

672] Вслід за Ніреєм, сином Аглаї й державця Харопа,

673] Вслід за Ніреєм, що серед данаїв, до Трої прибулих,

674] Найкрасивіший за всіх по Пелідові був бездоганнім.

675] Він слабосилий, проте, і народу привів небагато.

676] Тих же, що Нісір, і Крапат, і Кас острівці населяли,

677] Кос, Евріпілове місто, і всі острови Каліднійські,

678] Тих за собою вели Фідіпп і Антіф — полководці,

679] Двоє синів Фессала-вождя, що був сином Геракла.

680] Тридцять за ними рядами пливло кораблів крутобоких.

681] Далі йшли ті, що вітчизною їх пеласгічний був Аргос,

682] Ті, що Алопу і Алое, і ті, що Трехін населяли,

683] Фтію і землю Еллади, жінками прекрасними славну.

684] їх імена — мірмідоняни, елліни й з ними ахеї.

685] їх п’ятдесят кораблів з Ахіллом прийшло прудконогим.

686] Не про бурхливу, проте, вони в час той війну помишляли,

687] Бо ж не було кому їхні до бою провадити лави.

688] Між кораблів богосвітлий лежав Ахілл прудконогий,

689] Гнівом палаючи за Брісеїду струнку й пишнокосу,

690] Бранку, що вивів її по трудах бойових із Лернеса,

691] Весь зруйнувавши Лернес і стіни розбивши фіванські.

692] Там же Мінета й Епістрофа він подолав, списоборців,

693] Юних державця Евена синів, Селепа онуків.

694] В горі за нею лежав він, та мав підвестись незабаром.

695] Тих, що Філаку і Пірас, уквітчаний весь, населяли,

696] Любу Деметри ділянку, і матір овець Ітонею,

697] Морем омитий Антрон, Птелеон на травистому ложі, —

698] Протесілай над ними велителем був войовничий,

699] Поки він жив, — тепер його чорна земля укривала.

700] З горя подряпавши лиця, дружина його залишилась

701] В недобудованім домі. Упав він, дарданцем убитий,

702] Щойно з свого корабля зіскочив найпершим з ахеїв.

703] Не залишились вони без вождя, та за ним жалкували.

704] Лави їх зразу ж очолив Подарк, Ареєва парость,

705] Син Філакіда Іфікла, що множив отари овечі.

706] Протесілая, великого духом, він брат однокровний,

707] Віком молодший. Протесілай-бо, герой войовничий,

708] Старший був, дужчий за нього. І хоч без вождя не лишились,

709] Вої за ним жалкували, бо доблестю він визначався.

710] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.

711] Ті, що жили поблизу Бебе’ідського озера в Ферах,

712] Бебу, й Глафіри, й Яолк населяли, збудований гарно,

713] Ті кораблів одинадцять вели на чолі із Евмелом,

714] Сином Адмета улюбленим, — Пелія донька найкраща,

715] Юна Алкеста його породила, з жінок богосвітла.

716] Тих, що в Метоні жили, і хто населяв Тавмакію,

717] Хто Мелібею й скелястий мав Олізон за оселю,

718] Вів Філоктет, славетний із лука стрілець, за собою

719] Сім кораблів. На кожному з них п’ять десятків сиділо

720] Дужих гребців, що добре із лука уміли стріляти.

721] Тільки лежав він у муках жорстоких на острові дальнім,

722] Лемні священному, там, де його залишили ахеї,

723] В болях від рани, що згубна йому заподіяла гідра.

724] Стогнучи, там він лежав. Але довелося аргеям

725] Про Філоктета близ кораблів незабаром згадати.

726] Не залишились вони без вождя, та за ним жалкували.

727] Медон очолив їх лави, Ойлеїв син позашлюбний,

728] Рена його породила Ойлеєві-городоборфо.

729] В тих, що оселя їх — Трікка й Ітома на скелях кремнистих,

730] Хто населяв Ехалію, Евріта ехальського місто,

731] Воєначальників двоє було — Асклепія діти,

732] Славні людей лікарі, Подалірій удвох з Махаоном.

733] Тридцять за ними рядами пливло кораблів крутобоких.

734] Тих, хто в Орменії жив та близько джерел Гіпереї,

735] Тих, що житло їх Астерій та білі Тітана вершини,

736] їх Евріпіл провадив, Евемона син світлосяйний.

737] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.

738] В тих, що в Аргіссі жили і що населяли Гіртону,

739] Орту, Елону і з білого каменю весь Олооссон,

740] Воєначальником був Поліпет, войовник безутомний,

741] Син Пірітоя, що сам народивсь од безсмертного Зевса, —

742] Від Пірітоя його зачала Гіпподамія славна

743] В день, коли саме потвор покарав він, оброслих волоссям, —

744] Вигнав їх геть з Пеліона і гнав до країни етіків.

745] Був він вождем не один — Леонтей з ним, Ареєва парость,

746] Син Корона, відважного духом, нащадок Кенея.

747] Сорок із ними також прибуло кораблів чорнобоких.

748] Вів двадцять два кораблі Гуней за собою із Кіфа.

749] З ним еніе’няни йшли, і переби, вояки невтомні,

750] Й ті, хто оселі навкруг непогідної ставить Додони,

751] Й ті, хто ріллею піклується над Тітаресієм звабним,

752] Що до Пенея свою струменисту доносить вологу,

753] Та не зливає з Пенеєм її в срібнопінному вирі,

754] Тільки поверх його котиться плавно, немовби олива,

755] Стікс, жахливої клятви ріка, ті зволожує води.

756] Протой, син Тенфредона, очолював військо магнетів,

757] Що при Пенеї і при Пеліоні трепетнолистім

758] Мали житло. У них за начальника Протой був бистрий.

759] Сорок до Трої із ним прибуло кораблів чорнобоких.

760] Ось хто вождями вважались і провід вели у данаїв.

761] Хто ж найславетніший був поміж ними, скажи мені, Музо,

762] Сам чи кіньми, із тих, що пішли за Атрідами слідом?

763] Коней найкращих Феретів онук викохував здавна,

764] Юний Евмел їх і гнав, наче птахів, — легких, бистроногих,

765] Мастю однаких, однолітків, зростом і постаттю рівних.

766] На піерійських лугах зростив Аполлон срібнолукий

767] Тих кобилиць, що пострах Ареїв розносять обидві.

768] Найвидатніший з мужів був Еант, Теламонів нащадок,

769] Поки гнівився Ахілл; та дужчий і він був, і коні

770] Ті, що носили в боях бездоганного сина Пелея.

771] Він же близ крутобоких своїх кораблів мореплавних

772] Досі лежав, палаючи на Агамемнона гнівом,

773] Люду керманича. Вої ж його на морськім узбережжі

774] Бавились дисків метанням і гострих списів та стріляли

775] З луків своїх. Поблизу колісниць їхні коні тим часом

776] Паслися на конюшині й петрушку низинну жували.

777] Збруя державців усяка, накрита старанно, лежала

778] В їхніх наметах. Самі ж, войовничого прагнучи мати

779] Війську вождя, по стану тинялись, від бою далеко.

780] Рушила рать, і поле немовби вогнем запалало.

781] Вся застогнала земля, мов од гніву метателя грому

782] Зевса, коли він перунами вкруг Тіфоея шмагає

783] Землю в Арімах, де, кажуть, зробив Тіфоей собі ложе.

784] Стогоном тяжко так стугоніла земля під ногами

785] Воїв, що йшли. Проходили швидко вони по рівнині.

786] Вісниця бистра, з гіркою тоді вітронога Іріда

787] Вістю прийшла до троян від Зевса-егідодержавця.

788] Радили раду тим часом вони на подвір’ї в Пріама,

789] Разом зібралися всі — молоді із мужами старими.

790] Ставши близько, озвалась до них вітронога Іріда,

791] Голос Політа, сина Пріама, прибравши, — у час той

792] Стражем троян вартовим, на прудкі покладаючись ноги,

793] Він на високій могилі сидів Есіета старого

794] І чатував, коли з кораблів своїх рушать ахеї.

795] Вигляд прибравши його, промовила бистра Іріда:

796] “Завжди, о старче, любі тобі непотрібні розмови,

797] Наче за мирного часу. А нині ж війна безугавна!

798] В битвах жорстоких бувати немало мені довелося,

799] Війська ж такого численного й грізного я ще не бачив,

800] їх наче листя в лісах, мов піску на морськім узбережжі,

801] Йдуть по рівнині вони воювать проти нашого міста.

802] Ректоре, ти особливо послухай, що діяти маєш.

803] Спільників є в нас багато в Пріамовім місті великім,

804] Мови ж у різноплеменних загонів, тут зібраних, різні.

805] Хай же очолює кожен людей, над якими владар він,

806] Співгромадян хай у лави шикує й до бою виводить”.

807] Так вона мовила, й Гектор пізнав, що то голос богині.

808] Збори він враз розпустив, і всі кинулись миттю до зброї.

809] Брами порозчиняли, з них ринули воїв загони

810] Піші й комонні. Гомін усюди лунав безугавний.

811] Є на розлогій рівнині, якраз перед Троєю-містом,

812] Пагорб високий, що легко його обійти звідусюди.

813] Люди усі Батіеєю пагорб отой називають,

814] А невмирущі боги — надгроб’ям Міріни стрімкої.

815] Там шикувались у лави трояни й союзники їхні.

816] Вождь у троян — великий був Гектор шоломосяйний,

817] Син Пріама. Найкращі з усіх, найчисленніші в нього

818] Збройні загони були, до бою на списах готові.

819] Вів за собою дарданів Еней, син Анхіза могутній,

820] Що від Анхіза колись породила його Афродіта,

821] Ложем на ідських вершинах богиня із смертним з’єднавшись.

822] Був він вождем не один, з ним ішли Архелох з Акамантом,

823] Двоє синів Антенора, досвідчені в справах військових,

824] Тих, що у Зелії їхнє житло, під обніжжями Іди,

825] Люд заможний, що чорну пили Есепову воду,

826] Плем’я троянське очолював син Лікаона блискучий,

827] Пандар, що сам Аполлон дарував йому лук скорострільний.

828] В тих, хто оселею мав Адрестею, й країну Апеську,

829] І Пітією, й Тереї-гори верховини високі,

830] В них на чолі був Адрест і Амфій в броні полотняній,

831] Двоє синів Меропа з Перкоти, що знався відмінно

832] На віщуванні, отже, синам на війну мужозгубну

833] Заборонив він іти. Вони ж не послухали слова

834] Віщого, — видно, вели вже їх Кери до чорної смерті.

835] Хто біля Практія жив, селився навколо Перкоти,

836] В Абіді, в Сесті житло мав або в богосвітлій Арісбі,

837] В тих Пртакід був начальником. Асій, мужів повелитель,

838] Асій, Гіртаків син, що великі, вогнистої масті

839] Коні з Арісби примчали його, з берегів Селеента.

840] Йшов Гіппотой на чолі пеласгів, племен списоборних,

841] Тих, що оселею мають широкоскибу Ларісу,

842] Разом їх вів з Гіппотоєм Пілей, Ареєва парость,

843] Лета обоє сини, Тевтаміда, пеласгів державця.

844] Йшли Акамант і хоробрий Пірой на чолі у фракіян,

845] Що Геллеспонт швидкоплинний у них береги омиває.

846] Був вождем у кіконів, списами озброєних, Евфем,

847] Син Кеада Трезена, годованця Зевса самогр.

848] Вів за собою Пірехм криволуких пеонян загони

849] Здалеку, із Амідона, де Аксій широкий струмує,

850] Аксій, що поїть найкращою в світі водою.

851] В бій пафлагонян вело Пілеменове серце кошлате,

852] З краю енетів прибулих, де мулів є диких багато,

853] Й тих, що оселі свої у Сесамі й Кіторі мали,

854] При берегах партенійських в домах проживали чудових,

855] На Еріфінських вершинах, у Кромні жили й Егіалі.

856] Йшли на чолі алізонів вождями Одій та Епістроф,

857] З дальнього краю, з Аліби, де срібла родовища гойні.

858] Місян — Хромій і Енном очолював, птаховіщатель,

859] Та від загибелі чорної не вберегли його птахи —

860] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака

861] В хвилях ріки, де й інших троян потопив той багато.

862] Військо фрігіян богоподібний Асканій і Форкіс

863] Із Асканії проводили, збройного подвигу спраглі.

864] Антіф і Местл меоніян загони вели за собою, —

865] Німфа Гігейського озера і Талемена синове, —

866] Вдвох меоніян вели вони тих, що під Тмолом родились.

867] Наст на чолі був у карів, що мовою грубою мовлять,

868] Тих, що в Мілеті живуть, живуть і на Фтірі, горі тій лісистій,

869] На узбережжях Меандру, на прикрих узгір’ях Мікали.

870] Йшов на чолі у них Наст із братом своїм Амфімахом,

871] Наст з Амфімахом, обидва Німіона світлі синове.

872] В золото вбраний, як дівчина, йшов Амфімах воювати,

873] От нерозумний! Воно ж не спасло від загибелі злої —

874] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака

875] В хвилях ріки — й забрав усе злото Ахілл войовничий.

876] Військо лікіян вели Сарпедон і Главк бездоганний

877] З дальнього краю, з Лікії, де Ксантові хвилі вирують.

Оцініть статтю
Додати коментар