“Ісаія. Глава 35” Шевченко аналіз

«Ісаія. Глава 35» — це поезія, яка є гімном волі, історичному минулому українців, її  аналіз допоможе визначити, яка тема, ідея, історія написання, жанр, сюжет та композиція, характеристика образів.

“Ісаія. Глава 35” аналіз (паспорт)

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання – 1859

Рід літератури – лірика

Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.

Вид лірики – релігійна

Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.

Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.

Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»

“Ісаія. Глава 35”  композиція

Твір умовно можна поділити на 3 частини:
1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.
2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:
а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»;
в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;
г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».
3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.

“Ісаія. Глава 35”  художні засоби

• Епітети – «Вольнії, широкії», святії шляхи», «Утомлені руки», «веселі села», «Веселі ріки», «ниво неполитая», «кайданами куті», «вбогодухі», «довготерпеливі», «убогі» та інші..
• Алітерація – «… Розпустись, // Рожевим крином процвіти!», «Золототканим, хитрошитим, // Добром та волею підбитим, // Святим омофором своїм»).
• Метафори – «дебрь-пустиня … прокинеться, «зцілющою водою вмита», «оживуть степи, озера», «Радуйся, земле…, розпустись, … процвіти!»
• Порівняння – «кривиє, мов сарна з гаю», «слово, як вода»
•  Старослов’янізми: «німим отверзуться уста». «радуйся, земле, не повитая…», «Розпустись, рожевим крином процвіти», «Бог… воздає злодіям за злая»

“Ісаія. Глава 35”  скорочено

Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.

У третій частині поезії «Ісаія. Глава 35» змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.

Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства. Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.

“Ісаія. Глава 35”  характеристика образів

Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним:
– «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;
-«буде скакати кривий, немов олень»;
– «буде співати безмовний язик»;
– «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;
– «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;
– «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».

Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.
(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.
(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.
(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнее життя народу, що керується справедливими Божими законами.

Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.

Взаємозв’язок біблійного тексту і твору “Ісаія. Глава 35” Т. Шевченка

Зіставляючи рядки поезії Т. Шевченка з біблійним текстом, можна переконатись, що поет намагався залишити у своєму переспіві якомога більше образно–смислових моментів із першоджерел. І якщо Т. Шевченко додає свої образні штрихи, то вони ніби включають твір у контекст його поетичного світу, наповнюються характерним Шевченковим змістом. Категорія Правди, Вищої справедливості — це категорія із Шевченкового поетичного світу. Вона органічно вмонтована в образну систему біблійного тексту.
Біблійні образи не потребують якось «літературного» облагородження, бо, як правило, вони є вищою мірою художніми. Т. Шевченко ніби оберігає опорні образи біблійного тексту і якщо втручається в їхню структуру, то від того вони стають більш дохідливими і набирають при цьому українського національного колориту. Наприклад, Т. Шевченко повністю зберігає поетичний мотив обводнення пустелі, що дуже виразно звучить у біблійному тексті. Проте в його поезії на берегах річок та озер ростуть не тростини й папірус, а гаї. Цей штрих немовби «натякає», що йдеться про майбутнє звільнення не так ізраїльського, як українського народу.
За Шевченком, вольнії, широкії, святії шляхи — це дороги нового, вільного і щасливого суспільства. Останній рядок твору «Веселії села» — це знову виразний «український» штрих, який створює у читача враження, що йдеться все–таки про звільнення і майбутнє щасливе життя нашого народу.

“Ісаія. Глава 35” історія написання

Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета. Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поета від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.
Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.

Вірш “Ісаія Глава 35” слухати

Початок поезії Т. Шевченка «Ісаія. Глава 35» за формою нага­дує народну різдвяну пісню.
На початку твору “Ісаія. Глава 35” Т.Шевченко звертається до ниви і землі.
В «Ісаї. Главі 35» Т. Шевченко висловлює думку про те, що пустиня стане веселим селом!