“Каторжна” образ Докії

Борис Грінченко особливо яскраво зобразив дитячу психологію в оповіданні «Каторжна». Автор не засуджує Докію, а співчуває їй. Він показує, що жорстоке ставлення людей може зламати навіть добру людину. Характеристика Докії допоможе розкрити її образ, риси характеру.

“Каторжна” характеристика Докії

Докія – головна героїня оповідання, рано залишилася без матері, яка дуже любила свою маленьку донечку. Батько не балував ласкою свою доньку, а з того часу, як одружився ще раз, дуже рідко згадував про Докію. Зате мачуха ніколи не забувала про падчерку: ледь не з першого дня спочатку давала їй штурханців, а потім почала бити дівчинку. «Принеси дров, почисть горщики, побав малу дитину, послідкуй за худобою», — тільки й чула Докія від мачухи. Дівчинка була такою забитою й відлюдькуватою, що і мачуха, і батько, і чужі називали її «каторжною». Люди наче зовсім забули її ім’я. Докія росла неласкавою, ніколи не плакала, нікому не жалілася, мовчки, з-під лоба, наче вовк, поглядала на мачуху, штовхала зведеного маленького братика. Одного разу мачуха побачила, що Докія бавить хлопчика, але кинулася до дітей, закричала на дівчинку, і та більше не няньчила братика. Люди дивувалися з поведінки Докії, але тільки сусідська дівчина Христя одного разу пожаліла каторжну, та у відповідь почула грубощі. Жоден житель села не замислився над причиною такої поведінки. Та й сама Докія не намагалася налагодити хоч якісь стосунки з ровесниками. Єдиною розрадою дівчинки була калина, до якої припадала дівчинка, мов до рідної матінки, співала пісень та плакала. Але ненависна мачуха дізналася про це й безжально зрубала кущ.

Минув час, Докія виросла, стала в красивою дівкою, на яку заглядалися парубки, але жоден так і не наважився підійти до каторжної, бо «зараз стусанами нагодує». Та одного разу хлопець із сусіднього села зупинив її, обняв, задивився в її очі, наговорив ласкавих слів — і серце каторжної розтануло. Вона покохала Семена, сподівалася на щастя, але він зрадив Докію, привселюдно висміяв її. Важко уявити, що вона пережила в цю мить. Каторжна ненавиділа зрадника, його коханку, усіх, хто сміявся з її нещастя, і готова була живцем спалити своїх ворогів — і таки запалила хату, стіни якої бачили її приниження. Та в останню мить Докія згадала, що в хаті залишилася маленька дівчинка Санька, яка любила її. І каторжна схаменулася, кинулася гасити вогонь, що вже розгорявся, почала підгортати під себе солому і не помічала, що язики полум’я палили її тіло.

Борис Грінченко у невеликому оповіданні зумів тонко відтворити психологію зневаженої, затурканої, забитої дитини, яку ніхто не любив. Вона рада була отримати ласку хоча б від маленького зведеного братика, відчути тепло його обіймів, але й тут втрутилася мачуха. Вона систематично вибивала з дівчинки залишки любові до людей, до світу, називала її каторжною, і Докія виросла злою, мовчазною, готовою стусанами відбиватися від усіх, хто зневажає її. Усе життя люди методично вбивали в ній найщиріші почуття, проганяли її, називали каторжною. Але глибоко в душі вона залишалася людяною, адже не змогла допустити, щоб через її необачний учинок загинули невинні душі.

Оповідання Грінченка — це вирок бездушності світу, жорстокості людей, усьому тому, що робить душу героїні не просто черствою, а й по-справжньому жорстокою. Та людська природа перемогла в душі Докії, хоча дівчина так і не отримала відповіді на своє останнє запитання: «За що?».

Риси характеру Докії: добра й ніжна в душі; самотня, нещасна; горда, непокірна; запальна, різка у відповідь на образи; здатна любити й співчувати; чутлива, але через постійні страждання стала замкненою та озлобленою.

Цитатна характеристика Докії з твору “Каторжна”: 

“Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!”

“Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли…”

Характеристика героїв твору «Каторжна»

 Мачуха Докії

Мачуха не любила дівчинку, постійно принижувала, карала й змушувала важко працювати. Вона не намагалася зрозуміти, чому Докія поводиться замкнено й агресивно. Мачуха била та ображала падчерку; насміхалася з її потреби в любові; наказала маленькому синові вдарити Докію; зруйнувала її єдину розраду — зрубала калину. Мачуха уособлює жорстокість і байдужість людей, які не помічають чужого страждання.

Риси характеру: жорстока; безсердечна; сварлива; егоїстична; байдужа до чужого болю.

Батько Докії

Риси характеру: слабохарактерний; байдужий; безвідповідальний; схильний до пияцтва.

 Після смерті дружини він не зміг захистити Докію від мачухи. Хоча був її батьком, не дав їй любові та підтримки. Батько показує трагедію людини, яка через власну слабкість дозволяє кривдити дитину.

Семен

Риси характеру: привабливий; веселий; спочатку ніжний і уважний; легковажний; егоїстичний.

Спочатку він подарував їй те, чого вона найбільше прагнула, — любов і ніжність. Але згодом зрадив її та почав соромитися через її репутацію «каторжної».

Він закохав Докію в себе; дав їй надію на щастя; покинув її заради іншої дівчини.

Семен показує, як легковажність і байдужість можуть завдати людині великого болю.

Санька

Риси характеру: добра; співчутлива; щира; людяна.

Вона була однією з небагатьох, хто ставився до Докії без насмішок і осуду. Дівчина хотіла подружитися з Докією; плакала після її смерті.

Санька уособлює доброту й милосердя, яких так не вистачало Докії протягом життя.

Калина (образ-символ)

Калина не є людиною, але має важливе значення у творі. Вона символізує рідну матір; любов і захист; єдине місце, де Докія почувалася потрібною.

Для Докії калина була єдиною «живою істотою», яка її не відштовхувала й не кривдила. Її знищення стало символом остаточної втрати дитячої надії.