«Казка про яян» аналіз Андієвська

Паспорт твору “Казка про яян” (аналіз) допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, головна думка казки, проблематика, ознаки казки та притчі.

Зміст

Емма Андієвська «Казка про яян» аналіз казки
Сюжетні лінії «Казка про яян»
Чого навчає “Казка про яян”?
Композиція «Казка про яян»
Проблематика твору «Казка про яян»
Казково-притчеві ознаки твору «Казка про яян»
Переказ (сюжет) «Казка про яян»
“Казка про яян” план
«Казка про яян» аудіокнига. Емма Андієвська

Емма Андієвська «Казка про яян» аналіз казки

Автор – Емма Андієвська

Рід – епос

Жанр: казка-притча.

Тема: зображення фантастичної події: хлопець-козопас потрапив у місто, де живуть тільки яяни.

Ідея: засудження тих, хто чує тільки власне «я», до всього іншого — байдужі, возвеличення доброти, чуйності, прагнення подати безкорисливу допомогу тому, хто її потребує.

Основна думка: сутність людського життя, призначення людини на землі — не відокремлюватися від суспільства, від оточуючих тебе людей, не занурюватися в особистому «я», а допомагати ближньому, відчувати власну необхідність для іншого.

Напрям – романтизм з елементами реалізму

Образи-символи твору:

Місто яянів – егоїзм
Хлопець-пастушок – доброта, милосердя
Дідусь – доля, життєвий вибір
Брама – життєві перешкоди

«Казкою про яян» Е.Андієвська хотіла звернути увагу дитини на навколишній світ і людей у ньому.

Сюжетні лінії «Казка про яян»

• перебування хлопця у місті Яян, розповідь про цих мешканців;
• попереднє життя старця (юнги).

Чого навчає “Казка про яян”?
Казка вчить не жити лише власними інтересами, а дбати про інших. Вчить, що добро, віддане іншим, завжди повертається. Винагорода чекає на щедрих душею людей.

Композиція «Казка про яян»

Події у творі швидко розгортаються. За невеликий час хлопець знайомиться з життям яян, дізнається про можливість потрапити додому, і врешті-решт його мрія здійснилася.

Експозиція : пастушок – козопас падає зі скелі.
Зав’язка : опиняться герой в місті яянів.
Розвиток дії: ніхто не хоче допомогти хлопцю; один дідусь допомагає, розказує, що ніхто не може вийти з міста, усі думають тільки про себе.
Кульмінація : віднайдена можливість покинути яян через браму, яка на прохання хлопця відчинилася.
Розв’язка: хлопець на рідній землі, на плечах у нього замість діда мішок із самоцвітами.

Проблематика твору «Казка про яян»

• я — ти — суспільство;

• бездушність і доброта;

• повага і особиста надмірна гордість.

Казково-притчеві ознаки твору «Казка про яян»

За жанровою спрямованістю “Казка про яян” – це притча, але у ній є ознаки казки.

Ознаки казки у творі “Казка про яян”

пастушок перечепився, упав і потрапив до іншої місцевості;
місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися;
спосіб життя яян;
брама у місті відкривається тоді, коли до неї звернешся і скажеш звичайнісіньке «ти»;
брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться);
замість дідуся на плечах хлопця — мішок, по гузир наповнений самоцвітами;
сім брам;
щасливе закінчення твору.

Повчальне (притчеве) значення твору:

повага до старших;
уміння боротися з труднощами і долати їх;
відчувати не тільки своє «я», а також «я» оточуючих;
нічого немає кращого за рідну домівку, країни.

Переказ (сюжет) «Казка про яян»

Хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». Пастушок потрапив у місто Яян. Мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». Яяни запитань другої людини просто не чули, бо знають тільки своє «я». Кожен мешканець міста був зосереджений на спорудженні власної вежі. Вони не спілкувалися між собою і не звертали уваги один на одного. Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє.

Однак козопасу пощастило, він зустрів кволого діда. Старий розповів йому про мешканців Яян, які майже вічні, бо «я» кожного із яян невичерпне. Від діда хлопець дізнався, що покинути це місто можна через браму, але до неї слід звернутися на «ти». Яяни цього слова ніколи не кажуть, тож брами ніколи не відчинялися. Пастушок зрадів, що існує такий легкий спосіб покинути це непривітне місто. Він запропонуав дідусю піти з ним, але старий чоловік відмовився через свій вік.

Хлопчик вирішив винести дідуся за місто, аби той подихав на волі свіжим повітрям. Він взяв дідуся на плечі і сказав брамі вклонившись: “Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити“… Після цих слів брама вперше відчинилася. Пастух опинився на знайомому пасовищі і зняв свою ношу. Замість діда на своїх плечах він побачив мішок, наповнений самоцвітами.