“Лісова пісня” головні герої не лише люди, а й міфологічні істоти. Леся Українка створила персонажів, які сьогодні відомі майже всім.
Головні герої твору “Лісова пісня”
1) селяни:
- Лукаш – головний герой,
- Лев – дядько Лукаша,
- мати Лукаша,
- Килина – молода дівчина.
Килина і мати уособлюють зло, дядько Лев — добро і людську порядність.
2) жителі лісового царства:
- Мавка,
- Лісовик,
- Водяник,
- Перелесник,
- Русалка;
Позитивні образи – Мавка, Лісовик, Русалка Польова, Перелесник,
Негативні образи – Куць, Потерчата, Злидні та інші.
Другорядні герої: Той, що греблі рве; Той, що в скалі сидить; Русалка Польова, Пропасниця, Потерчата, Куць, Злидні.
Характеристика Мавки
План-характеристика образу Мавки
1. Місце Мавки в системі образів «Лісової пісні».
2. Риси характеру героїні.
3. Як розкривається характер Мавки в її вчинках, у стосунках з іншими персонажами (міфічні персонажі)? Які висловлювання дійових осіб доповнюють характеристику героїні?
4. Як характеризує Мавку її любов до Лукаша?
5. Портретні риси як засіб розкриття душевної краси героїні.
6. Роль пейзажу в розкритті психологічного стану Мавки.
7. Ставлення Лесі Українки до своєї героїні.
Портрет Мавки: «З-за стовбура старої розщепленої верби півусохлої виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах».
Мавка: вразлива, вродлива, щира, ніжна, мрійлива, терпляча, пісенна.
Заради великого кохання до Лукаша ця вільна лісова істота стане покірною служницею в Лукашевої матері. Та буденне вбрання сільської дівчини, яке її змусили одягти, зовсім їй не пасує — в ньому вона має злиденний принижений вигляд.
Образ Мавки у „Лісовій пісні” реалістичних життєвих рис, стає втіленням усього доброго, гарного, світлого, втіленням вимріяного щастя.
Характеристика Лукаша
План-характеристика образу Лукаша
1. Позитивні задатки в характері, творча обдарованість Лукаша (лагідність, щирість, музикальність).
2. Вплив дядька Лева на формування кращих рис в характері юнака (любов до природи, віра в безмежні можливості людського пізнання, працьовитість, правдивість, чесність, любов до народної творчості).
3. Негативний вплив на Лукаша його оточення та обставин життя (нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії, інстинкт власника).
4. Зближення з Мавкою – перемога світлого й благородного в характері героя.
5. Причини трагедії Лукаша.
Лукаш — ще зовсім молодий, гарний, чорнобривий, стрункий парубок. Образ Лукаша в драмі Лесі Українки реалістичний. І мова, і поведінка, і зовнішній вигляд — все це типові риси поліського хлопця, все це відповідало поліській дійсності. Однак Лукаш і не такий, як усі. Від природи він наділений поетичною душею, музичним хистом. І це відразу відчула й оцінила лісова царівна Мавка. Лукаш: щирий, допитливий, лицемірний, має хист до мистецтва, щира душа, корисливий.
Характеристика дядька Лева
План-характеристика образу дядька Лева
1. Місце дядька Лева в системі образів драми «Лісова пісня».
2. Безкорисливість – провідна риса характеру дядька Лева.
3. Художні засоби розкриття характеру персонажа.
4. Зображення дядька Лева в його діях і вчинках.
5. Портрет дядька Лева.
6. Показ взаємин дядька Лева з іншими персонажами та їхнє судження про нього.
7. Мовна характеристика персонажа.
8. Дядько Лев – реалістичний образ мудрого й щирого селянина-трудівника.
Дядько Лев «дуже добрий з виду», у нього «довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки», на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить.
Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гармонує з душевною його красою та з ніжною красою лісового куточка.
Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі можуть «зустріти» Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина з матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його.
Отже, в образі дядька Лева Леся Українка втілила мудру, із знанням законів природи людину, яка уміла використовувати дари природи, бо жила й діяла у злагоді з її законами. Дядько Лев – це духовно багата особистість, образ, що символізує велич і красу нашого народу.
Характеристика матері Лукаша та Килини
Мати Лукашева – рідна сестра Лева. Вона, вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею
загальноприйнятої, породженої суспільством думки про власність як про єдине щастя.
Ця ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати, одягнути, як утвердити для них «авторитет» серед людей. І в погоні хоч за якими-небудь матеріальними статками, за найнеобхіднішим для існування своїх дітей вона також розгубила свої духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тією безперервною турботою про хліб насущний.
Характеристика Водяника
За народними переказами, це злий дух ( дід із сивою бородою), що живе в річках, озерах і болотах і приносить людям нещастя, злидні тощо. У «Лісовій пісні» Леся Українка змальовує цей образ так:
«Виринає посеред озера. Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із стойок. Голос глухий, але дужий».
У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає, його татом, татусем. А звертаючись до Русалки, Водяник говорить: «Ну, розчеши, я сам люблю порядок… Ти поправ латаття, щоб рівненько розстелилось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт». Якщо потрібно, він може присоромити. Наприклад, роблячи зауваження Русалці, він говорить: «Стидайся, дочко! Водяній царівні танки заводити з чужинцем!» На що вона йому відповідає: «Він, батьку, не чужий. Ти не пізнав? Се ж «Той, що греблі рве!»
Характеристика «Той, що греблі рве»
Це міфічна істота.
«Той, що греблі рве» – молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами. Кинувшись із потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає».
Характеристика Лісовика
У «Лісовій пісні» Лісовик – це малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці з куниці. Звертаючись до Русалки, він говорить: «Ось тута мають хижу будувати,— я й то не бороню, аби не брали сирого дерева». Цю заповідь Лісовика знають усі лісові істоти. Пригадаймо сцену, коли мати Лукаша змушувала його городити тин, то рубати сирі дерева Мавка заборонила.
Характеристика Потерча (Потерчата).
За народними віруваннями, потерча – це дитина, яка вмерла нехрещеною. У творі Потерчата – це двоє маленьких бліденьких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Русалка притуляє Потерчат до себе і, показуючи вдалечінь на білу постать Лукаша, що мріє в мороці поміж кущами, шепоче:
«Дивіться, он отой, що там блукає, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив. Йому не треба жити».
Отож можна зробити висновок, що Потерчата – це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які вмирали нехрещеними. Їхня смерть якоюсь мірою зменшувала ганьбу матері-покритки.
Характеристика Перелесника
У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним волоссям, з чорними бровами і блискучими очима. У словнику Б. Грінченка зазначено, що первинне значення цього слова – «спокусник». Так у народі називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія (метеор), який літає до жінок. Перелесник, улесливо в’ючись біля Мавки, говорить їй: «Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці, наче блискавиці».
